Постанова 4804 № 226/2859/21

Єдиний унікальний номер 226/2859/21 Номер провадження 22-ц/804/473/22 Єдиний унікальний номер 226/2859/21 Головуючий у 1 інстанції Коваленко Т.О. Номер провадження 22-ц/804/473/22 Суддя доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу №226/2859/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з апеляційною скаргою Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 11 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Коваленко Т.О., - ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року до Димитровського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 15 листопада 2004 року по 09 серпня 2021 року він працював у Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська», після чого звільнився на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок, заборгованість підприємства з грудня 2019 року по серпень 2021 року складає 122600,33 грн. Посилаючись на порушення відповідачем вимог трудового законодавства, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 122600,33 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.08.2021 по день винесення рішення суду, та покласти на відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 908 грн., сплаченого при зверненні до суду та витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 11 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» задоволено. Стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 122600,33 гривень (суми заборгованості з виплати заробітної плати вказані після утримання обов`язкових податків та зборів), середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 51076,74 гривень, понесені судові витрати в сумі 908 гривень. Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, просив скасувати рішення Димитровського міського суду Донецької області від 11 листопада 2021 року в частині стягнутої на користь позивача заробітної плати, та ухвалити нове рішення в цій частині і стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 117132,29 грн. В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги довідку від 10.11.2021 року №1134, яку було додано до відзиву на апеляційну скаргу та відповідно до якої заборгованість за липень 2021 рік відсутня. Раніше надана довідка про розмір заробітної плати позивача від 24.09.2021 року що міститься в матеріалах справи вже втратила свою актуальність, оскільки відповідач на той час виплатив суму заборгованості за липень 2021 року. Позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що довідка, на яку посилається відповідач, була видана ним за день до винесення рішення у справі. При цьому відповідач, нехтуючи своїм обов`язком направлення відзиву позивачу, не надав копії цієї довідки. У відзиві відповідач фактично визнав заборгованість у розмірі 122600,33 грн. Відповідач не зазначає конкретної дати перерахування коштів, які нібито зменшили розмір заборгованості, не надає копію платіжного документу на підтвердження цієї обставини. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 173677,07 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вбачається, що ДП «ВК «Краснолиманська» оскаржує рішення суду лише у частині розміру стягнутої на користь позивача заробітної плати (122600,33 грн.). В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 в період з 15 листопада 2004 року по 09 серпня 2021 року перебував у трудових відносинах з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська». 09.08.2021 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Згідно довідки про розмір заборгованості по заробітній платі №917 від 24.09.2021 року, яка підписана головним бухгалтером ДП «ВК Краснолиманська» Шибенко Т.В. та начальником сектору Терещенко О.Б. і завірена печаткою підприємства, загальна сума заборгованості по заробітній платі станом на дату надання довідки становить 122600,33 грн, в тому числі за грудень 2019 року 232,98 грн, за січень 2020 року 12337,49 грн, за лютий 2020 року 12358,95 грн, за березень 2020 року 11694,36 грн, за квітень 2020 року 13138,04 грн, за квітень 2021 року 12280,17 грн, за травень 2021 року 11560,80 грн, за червень 2021 року 241,15 грн, за липень 2021 року 5468,04 грн, за серпень 2021 року 43288,35 грн. Суми заборгованості з виплати заробітної плати вказані після утримання обов`язкових податків та зборів. Згідно довідки відповідача, середньоденна заробітна плата позивача становить 773,89 грн. Заперечень щодо визначеного відповідачем розміру середньоденного заробітку позивача, від сторін не надходило. Довідкою про відмітки таб.№2345 ОСОБА_1 , підтверджується, що позивач в день звільнення 09.08.2021 року працював у третю зміну. Відповідно до довідки про розмір заборгованості по заробітній платі №1134 від 10.11.2021 року, яка підписана головним бухгалтером ДП «ВК Краснолиманська» Шибенко Т.В. та начальником сектору ОСОБА_3 , загальна сума заборгованості по заробітній платі станом на дату надання довідки становить 117132,29 грн, в тому числі за грудень 2019 року 232,98 грн, за січень 2020 року 12337,49 грн, за лютий 2020 року 12358,95 грн, за березень 2020 року 11694,36 грн, за квітень 2020 року 13138,04 грн, за квітень 2021 року 12280,17 грн, за травень 2021 року 11560,80 грн, за червень 2021 року 241,15 грн, за серпень 2021 року 43288,35 грн. Таким чином, заборгованість за липень 2021 року у розмірі 5468,04 грн. відсутня. Зазначена довідка була надана відповідачем у якості додатку до відзиву на позовну заяву. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості з оплати праці, яка належить до виплати позивачу, є доведеною. Апеляційний суд погоджується з такими висновками та зазначає наступне. Частиною 1 ст.94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Позивачем на підтвердження своїх вимог надана довідка про розмір заборгованості по заробітній платі №917 від 24.09.2021 року, яка підписана головним бухгалтером ДП «ВК Краснолиманська» Шибенко Т.В. та начальником сектору Терещенко О.Б., загальна сума заборгованості згідно довідки станом на дату її надання становить 122600,33 грн. Відповідач не заперечує достовірність наданої довідки, але зазначає, що станом на день розгляду справи сума заборгованості була зменшена, оскільки, як вбачається з довідки №1134 10.11.2021 року, позивачу була виплачена заборгованість за липень 2021 року у розмірі 5468,04 грн. Апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції відкрив провадження за позовом ОСОБА_1 29.09.2021 року (а.с.19). Розгляд справи призначено на 27.10.2021 року. Відповідачу для надання відзиву встановлено 15 денний строк з моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження. Копія ухвали відповідачем отримана 12.10.2021 року (а.с.23). 26.10.2021 року на адресу суду надійшов відзив відповідача в якому міститься посилання на довідку підприємства від 14.09.2021 року №917, з якої вбачається що заборгованість із заробітної плати перед позивачем складає 122600,33 грн. (а.с.24). На а.с.35 є клопотання представника позивача ОСОБА_2 від 24.10.2021 року, яке отримано судом 26.10.2021 року, з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з неотриманням відзиву відповідача. Справу розглядом відкладено на 11.11.2021 року. В день розгляду справи 11.11.2021 року до суду надійшов другий відзив відповідача (а.с.39) в якому міститься посилання і додана довідка від 10.11.2021 року №1134 про заборгованість із заробітної плати позивачеві в меншому розмірі 117132,35 грн (а.с.46). На переконання колегії суддів, суд першої інстанції задовольняючи позов в оскаржуваній частині, обґрунтовано виходив із заборгованості по заробітній платі яка зазначена в довідці №917 від 24.09.2021 року, оскільки даний (другий) відзив - з уточненим розміром заборгованості, надійшов до суду в день розгляду справи по суті. Крім того, в порушення вимог ч.4 ст.178 ЦПК та п.2 ч.1 ст.191 ЦПК України, відзив не направлявся позивачеві. Слід зазначити, що заперечуючи проти розміру стягнутої судом заборгованості, відповідачем не надано доказів про фактичну сплату ним позивачеві суми в 5468,04 грн. заборгованості за липень 2021 року (що випливає із довідки від 10.11.2021 року), а позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти отримання ним даної суми, а це в свою чергу виключає наявність підстав для зменшення стягнутої за рішенням суду заборгованості. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову у якій менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» залишити без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 11 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: