Постанова 4804 № 236/908/21

Єдиний унікальний номер 236/908/21 Номер провадження 22-ц/804/371/22 П О С Т А Н О В А Іменем У К Р А Ї Н И 09 лютого 2022 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі: Головуючого судді Никифоряка Л.П. Суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та відшкодування матеріальної шкоди, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 вересня 2021 року (головуючий у першій інстанції Бєлоусов А.Є.), - В С Т А Н О В И В: В позові пред`явленому до суду 19 березня 2021 року ОСОБА_1 виклала вимоги до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10 березня 2000 року укладеного між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба» та стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 152573,36грн. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що після смерті її свекра ОСОБА_3 та чоловіка ОСОБА_4 вона отримала у спадок майнове право на земельну частку (пай) на землях колишнього КСП «Дружба». На думку позивачки договір оренди землі від 17 березня 2000 року укладений між її свекром та СТОВ «Дружба» є підробленим, а отже посилаючись на норми статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950), статті 14 Конституції України, статті 232 Цивільного кодексу України та статтю 211 Земельного кодексу України, вважає, що ОСОБА_2 повинен їй відшкодувати матеріальні збитки, виходячи з розміру отриманого відповідачем чистого середнього доходу з одного гектару використовуваної незаконно земельної ділянки за 13 років (2000-2013 рр.). Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі зверненням з позовом до неналежного відповідача. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у справі має бути не фізична особа ОСОБА_2 , а юридична особа СТОВ «Дружба», як сторона договору-орендар. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вимагала скасувати рішення та задовольнити позов. В обґрунтування скарги заявник посилалася на те, що ОСОБА_2 відповідальний за дії СТОВ «Дружба», яке неодноразово перебувало у стані банкрутства та саме ОСОБА_2 неналежним чином уклав договір з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і рейдерськи використовував ділянку 400 без належних правових підстав і договору. Інші доводи апеляційної скарги є тотожними доводам які були заявлені в суді першої інстанції. На час розгляду справи відзив не надходив. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, пояснення позивача, за відсутності відповідача повідомленого про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, представник якого надав заяву про розгляд справи без нього, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. 25 грудня 1996 року рішенням Краснолиманської міської ради № 413 колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба» передано у колективну власність 6005,2га землі в межах згідно з планом для ведення товарного виробництва сільськогосподарської продукції /а.с.7/. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником СТОВ «Дружба» є ОСОБА_2 /а.с.9/. 26 червня 1997 року ОСОБА_3 отримав сертифікат серії ДН № 0040011 на підставі якого йому належить земельна частка (пай) землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Дружба» розміром 4,92 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 17160,83грн /а.с.6/. 26 травня 2015 року до сертифікату ДН № 0040011 внесені зміни у зв`язку з передачею права власності на земельну частку пай ОСОБА_1 /зворотній бік а.с.6/. Наявний в матеріалах справи договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2000року містить відомості про те, що він укладений між ОСОБА_3 (як орендодавцем) та СТОВ «Дружба» (як орендарем землі), в особі директора ОСОБА_2 , зареєстрований Рубцівською сільською радою 10 березня 2000 за № 199; та в договорі йдеться про те, що орендодавець передав в користування орендареві земельну ділянку площею 4,92 умовних кадастрових га на строк 5 років; плата за користування земельною ділянкою здійснюється щорічно в розмірі 255,00 грн. (або 1% від вартості сертифіката), як в грошовій, так і в натуральній формі. Вказаний договір припиняється в разі спливу строку, на який його укладено, розірвання договору оренди, набуття володільцем земельної ділянки її у власність, смерті володільця ділянки та відмови члена його сім`ї від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки, ліквідації юридичної особи - орендаря (п.7 договору) /а.с.8/. Відповідно до викопіювання з планово-картографічного матеріалу проекту реформування, перерозподілу площ та грошової оцінки земель сільськогосподарських угідь КСП «Дружба» земельна ділянка за № НОМЕР_1 площею 5,1173га розміщена на землях колишнього КСП «Дружба» поза межами населених пунктів /а.с.10/. У листі Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 22 березня 2018 № 1275-02-3, наданому на звернення ОСОБА_1 , зазначено про відсутність документів, на підставі яких ОСОБА_2 з 2000 року по 17 травня 2013 року обробляв земельну часту (пай) за сертифікатом на ім`я заявниці /а.с.11/. 23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до територіального органу Національної поліції зазначила про незаконність дій з її земельною ділянкою керівника СТОВ «Дружба» ОСОБА_2 , на підставі якої були внесені відомості про можливу подію кримінального правопорушення, кваліфіковану за статтею 356 КК України, та розпочато досудове розслідування /а.с.12, 28 витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12019050420000608/. Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12019050420000608 від 23 серпня 2019 року отримано висновок судової почеркознавчої експертизи від 12 травня 2020 року № 2/22-62 (Донецький НДІСЕ Міністерства юстиції України), згідно з яким підпис, який міститься в договорі оренди землі від 10 березня 2000 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; рукописний запис в згаданому договорі в графі «Владелец» виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Також в поясненні ОСОБА_2 підтвердив, що не знав особисто ОСОБА_3 і ніколи з ним не спілкувався /а.с.12 зворотній бік - 13/. Згідно листа Головного управління статистики у Донецькій області від 02 березня 2021 № 02-03/688-21 ОСОБА_1 отримала інформацію щодо чистого доходу (виручки) від реалізації продукції рослинництва з 1 га сільськогосподарських угідь Донецької області за 2000-2016 роки /а.с.15/. 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки з Фермерським господарством «Провінція» на строк до 06 квітня 2025 року /а.с.68-70/. У листі Відділ у Лиманському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 14 березня 2018 № 230/104-8, повідомив, що вартість сертифікату за земельну частку (пай) серії ДН № 0040011 площею 4,92 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Дружба» станом на 2018 рік (з урахуванням коефіцієнтів індексації для сільськогосподарських угідь) становить 133649,06грн /а.с.71 зворотній бік/. Відповідно до листа від 19 березня 2021 року вих. № 19/03/21 на запит ОСОБА_1 директор СТОВ «Дружба» Кряжев І.Б. відмовив у наданні інформації про середній дохід з 1 га землі СТОВ «Дружба» та Фермерського господарства «Меркурій», оскільки така інформація віднесена до категорії конфіденційної, може бути надана на вмотивований запит суду чи правоохоронних органів /а.с73/. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_2 діяв від імені СТОВ «Дружба», яке і має бути належним відповідачем у справі. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви, вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Суд апеляційної інстанції наголошує, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача, як і було зроблено судом першої інстанції. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України). Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції зроблені із дотриманням норм процесуального права, а також відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи письмовим доказам. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 09 лютого 2022 року. Судді: