Постанова 4813 № 521/5223/18

Номер провадження: 22-ц/813/4759/22 Номер справи місцевого суду: 521/5223/18 Головуючий у першій інстанції Мирончук Н.В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.02.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Мирончук Н.В. 15 вересня 2021 року у м. Одеса, - встановила: У травні 2018 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що з відповідачем у справі вона перебуває у шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Позивач зазначала, що відповідач ухиляється від утримання дітей, матеріальної допомоги не надає. Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 , на її користь, аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків сумарного прожиткового мінімуму для двох дітей відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання дитини ОСОБА_4 , до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків сумарного прожиткового мінімуму для двох дітей відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до повноліття ОСОБА_3 , а саме - з 28 березня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 23 січня .2019 року - у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання дитини ОСОБА_4 , до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що, на думку апелянта, свідчить про недоведеність факту проживання доньок разом із матір`ю ОСОБА_2 . Відповідно, у останньої відсутнє передбачене законом право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. Крім того, апелянт вважає, що судом було порушено вимоги ч.2 ст.183 СК України, та ухвалено стягувати аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку на одну доньку, та у розмірі 1/4 частини заробітку - на іншу дитину. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст.ст.18, 27 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аліменти повинні використовуватись виключно для задоволення потреб дитини, її гармонійного фізичного та духовного розгляду й не можуть слугувати для безпідставного збагачення отримувача аліментів. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Відділом реєстрації актів громадського стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси, з 23 листопада 2002 перебували у шлюбі, актовий запис № 643 (а.с. 8). Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх доньок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 9, 12). Позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти, оскільки її доходу не вистачає для забезпечення належного рівня життя дітей. Досліджуючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд першої інстанції вірно виходив із встановленого законом та покладеного на батьків обов`язку утримання своїх неповнолітніх дітей. Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття. Згідно вимог ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. При визначенні розміру аліментів судом першої інстанції вірно враховано, що діти відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виховуються позивачем і потребують матеріальної допомоги, відповідач працездатний та має змогу сплачувати аліменти, на підставі чого суд дійшов висновку, що відповідач може платити щомісячно аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків сумарного прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з дня подання заяви і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно зі ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, враховуючи, що відповідач є працездатною особою та не сплачує аліменти на користь інших осіб, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей підлягали задоволенню. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що, на думку апелянта, свідчить про недоведеність факту проживання доньок разом із матір`ю ОСОБА_2 . Відповідно, у останньої відсутнє передбачене законом право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. Колегія суддів зауважує, що сам лише факт реєстрації дітей за місцем проживання відповідача не може бути беззаперечним доказом їх спільного проживання. Крім того, вказаний довод апеляційної скарги підтверджується наявною у матеріалах справи заявою ОСОБА_2 , підтвердженою показаннями свідків про те, що доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також позивач ОСОБА_2 , з 19 грудня 2016 не проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом було порушено вимоги ч.2 ст.183 СК України, та ухвалено стягувати аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку на одну доньку, та у розмірі 1/4 частини заробітку - на іншу дитину. Так, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції вирішено стягнути з ОСОБА_1 , на користь позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків сумарного прожиткового мінімуму для двох дітей відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання дитини ОСОБА_4 , до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2018 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2018 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 2022 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк А.П. Заїкін