Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2825/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/2825/21 пров. № А/857/20526/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року (рішення ухвалене у м. Рівне судом у складі головуючого судді Недашківської К.М., повне судове рішення складено 03.08.2021) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 15 березня 2021 року №Ф-15061-13. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що контролюючим органом була сформована Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2021 №Ф-15061-13, якою визначено до сплати суму заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 28.02.2021 у розмірі 9595,30 грн. Позивач зазначає, що у період 2020 року був зареєстрований фізичною особою - підприємцем на спрощеній системі оподаткування, та одночасно отримував пенсію за віком, що є підставою для звільнення від обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в силу норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010. Просив позов задоволити. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 березня 2021 року №Ф-15061-13. Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області. Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДПС у Рівненській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 пройшла процедуру державної реєстрації, а відтак набула правового статусу суб`єкта господарювання в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Позивачем поданий до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форми Д5 (річна)) за 2020 рік, відповідно до якого визначено суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 9595,30 грн (далі - Звіт). Позивач 18 березня 2021 року отримав засобами поштового зв`язку Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2021 №Ф-15061-13, якою визначено до сплати суму заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 28.02.2021 у розмірі 9595,30 грн (далі - Вимога №Ф-15061-13). Вказує, що Вимога №Ф-15061-13 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач є пенсіонером, а Звіт був поданий до фіскального органу помилково. Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон України №2464-VI) передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до пункту 2 Розділу III «Форми та строки подання Звіту» Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №435 від 14.04.2015 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905) (далі - Порядок №435), ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова». Згідно частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 3 Розділу III «Форми та строки подання Звіту» Порядку №435, ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік. Частиною 2 статті 10 Закону України №2464-VI передбачено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату). Частиною третьою статті 10 Закону України №2464-VI встановлено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України №2464-VI, у договорі про добровільну участь зазначаються: назва документа; відомості про особу, які вносяться до системи персоніфікованого обліку (частина третя статті 20 цього Закону); строк дії договору; порядок сплати єдиного внеску та рахунки, на які він має сплачуватися; умови набуття застрахованою особою права на виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону; умови розірвання договору; права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін або передбачені типовим договором про добровільну участь, що не суперечать законодавству про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №449 від 20.04.2015 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953) затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449), Розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь. Добровільна сплата єдиного внеску здійснюється за умови укладення особою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного страхування. Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем і відповідачем не укладався договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; а позивач в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України №2464-VI звільнений від сплати внеску, оскільки отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 . Відповідач зазначає, що позивачем самостійно поданий до контролюючого органу Звіт про нарахування сум єдиного внеску за 2020 рік, а тому він зобов`язаний сплатити такі суми. Апеляційний суд звертає увагу, що подача позивачем Звіту за 2020 рік не свідчить та не може свідчити про його добровільну участь у системі страхування. Вимога №Ф-15061-13 сформована фіскальним органом відповідно до статті 25 Закону України №2464-VI. Згідно частин 2 - 4 статті 25 Закону України №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Згідно підпунктів 14.1.153 і 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відтак, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з ЄСВ не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Згідно пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Подання позивачем звіту не є самостійним визначенням грошових зобов`язань у розумінні пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення боргу. Таким чином, з фактом подання звітів з ЄСВ не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки. Аналогічна правова позиція відображена Верховним судом у постанові від 11 лютого 2020 року у справі №240/4809/19, адміністративне провадження №К/9901/29841/19. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року у справі №460/2825/21 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 16.02.2022