Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/11202/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/11202/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., секретар судового засідання Солодкова К.А. за участі представника позивача Лаврентьєва Є.О. представника відповідача Грановського М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної поліції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 р. (суддя Бондар М.В., повне судове рішення складено 04.10.2021 р.) в справі № 160/11202/20 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі НП) про визнання протиправним та скасування наказу від 17.07.2020 р. про звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поновлення на посаді радника голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності голови, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Представником позивача адвокатом Лаврентьєвим Є.О. 12.07.2021 року подано до суду першої інстанції позовну заяву в новій редакції, що прийнята до розгляду, в якій позивач просить: - визнати протиправним та скасувати наказ НП України від 16.07.2020 року №777 о/с, яким полковника поліції ОСОБА_1 призначено на посаду радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови НП України; - визнати протиправним та скасувати наказ НП України від 17.07.2020 року, яким звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 ; - поновити з 17.07.2020 року ОСОБА_1 на службі НП України; - поновити з 01.09.2020 року ОСОБА_1 на посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови НП України; - стягнути з НП України на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 р. позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано наказ Національної поліції України від 16.07.2020 року №777 о/с; визнано протиправним і скасовано наказ Національної поліції України від 17.07.2020 року №780 о/с; у задоволенні іншої частини позову відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України судові витрати у розмірі 7 724,00 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 р. виправлена описка в резолютивній частині рішення (вступна та резолютивна частини) Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/11202/20 від 22.09.2021 року шляхом викладення другого абзацу в наступній редакції: «Визнати протиправним і скасувати наказ Національної поліції України від 16.07.2020 року №777 о/с». В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на службі в поліції з 17.07.2020 р., поновлення з 01.09.2020 р. на посаді радника голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності голови НПУ та стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, ухвалити нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог. Апелянт звертає увагу, що в рамках справи № 160/10425/20, в якій предметом спору була правомірність наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі ДДУВС) від 15.07.2020 р. № 114о/с в частині відрахування позивача та направлення у розпорядження НПУ, позовні вимоги про поновлення його на навчанні у докторантурі ДДУВС ухвалою суду від 18.01.2021 р. виділені в самостійне провадження, яке зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 160/11202/20, тобто виникла колізія, яка полягає у тому, що позивач не може поновитися на навчанні в докторантурі через те, що не є поліцейським, а оскарженим рішенням позивач не поновлений на службі в поліції. Відповідно, вважає, що судом першої інстанції не враховано обов`язковості наявності статусу поліцейського для проходження навчання в докторантурі ДДУВС, що свідчить про необґрунтованість відмови у поновленні позивача на службі в НП. Також зазначає, що накази про відрахування позивача з докторантури, про звільнення з посади в НП та зі служби в поліції є скасованими, проте не відбулось відновлення прав позивача, оскільки попередній статус докторанта та поліцейського не відновлено, позивач позбавлений грошового забезпечення. На думку апелянта, судом першої інстанції фактично не виконано завдання адміністративного судочинства, адже рішенням, що оскаржене, не відновлені порушені права позивача, які можуть бути поновлені лише шляхом зобов`язання відповідача поновити його на службі в НП та на посаді радника голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності голови НПУ. При цьому зазначає, що оскільки він був направлений на навчання саме з цієї посади, така посада має бути збережена за ним. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення в про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Вказує, що позивач звільнений зі служби в поліції на підставі його особистого рапорту, на момент видання наказу від 17.07.2020 р. № 780о/с в НП були відсутні відомості про відкликання позивачем рапорту про звільнення, а така заява позивача отримана після реалізації рапорту про звільнення. Із посиланням на пункти 64, 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (з урахуванням пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»), рішення Верховного Суду України, Верховного Суду, зазначає, що в цьому випадку між сторонами була досягнута домовленість щодо дати звільнення позивача зі служби за власним бажанням. На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача волевиявлення на звільнення зі служби в поліції ґрунтується на неналежних доказах, а твердження позивача про неможливість подання заяви про відкликання рапорту в день подання рапорту є необґрунтованими. Звертає увагу на правові висновки Верховного Суду з питання змін досягнутих між роботодавцем та працівником домовленостей щодо звільнення з роботи, зокрема, на висновок, що наступна зміна власного рішення особи не впливає на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем про звільнення працівника за згодою сторін. Також вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що єдиною підставою для видання наказу НПУ від 16.07.2020 р. № 777о/с про призначення позивача радником голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності голови є наказ Державної організації «Дніпропетровській державний університет внутрішніх справ» від 15.07.2020 р. № 114о/с, позаяк такої підставою слугувало подання т.в.о. начальника Департаменту забезпечення діяльності голови НПУ від 16.07.2020 р., що відповідає пунктам 2, 3 розділу ІІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом МВС від 23.11.2016 р. № 1235. На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що наказ НПУ від 16.07.2020 р. № 777о/с прийнято за відсутності належним чином оформлених документів, визначених Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС від 23.11.2016 р. № 1235, спростовується наявністю подання т.в.о. начальника Департаменту забезпечення діяльності голови НПУ від 16.07.2020 р. про призначення позивача на посаду, яке є підставою для підготовки та видання наказу по особовому складу. Вважає безпідставним стягнення на користь позивача судових витрат в розмірі 7 724 грн., адже такий висновок є необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач просить відмовити у її задоволенні. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити. Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, апеляційну скаргу відповідача підтримав та просив її задовольнити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга позивача має бути задоволена частково, апеляційна скарга відповідача не може бути задоволена. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ректора Державної організації «Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ» від 13.08.2018 року №622 ОСОБА_1 зараховано до докторантури та аспірантури Державної організації «Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ» зі спеціальності 081 «Право» на денну форму навчання за цільовим замовленням Національної поліції України. Державна організація «Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ» та позивач уклали угоду про підготовку докторанта за денною формою навчання за кошти державного бюджету від 13.08.2018 року №112А/2018, умовами якої погодили, що після закінчення навчання в докторантурі, за умови виконання індивідуального плану, працевлаштувати докторанта (позивача) згідно із протоколом комісії з персонального розподілу (направити до практичного підрозділу Національної поліції, з якого докторант був направлений на навчання). У зв`язку з зарахуванням позивача на денну форму навчання за державним замовленням наказом голови Національної поліції України від 07.09.2018 року № 840 о/с на підставі поданого рапорту позивача звільнено з посади радника Голови 2-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови з 01.09.2018 року. Наказом Державної організації «Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ» від 15.07.2020 року №114 о/с ОСОБА_1 відповідно до статті 46 Закону України «Про вищу освіту» відраховано з університету як докторанта денної форми навчання відділу докторантури та аспірантури у зв`язку із закінченням терміну навчання та направлено у розпорядження НП України. Наказом НП України від 16.07.2020 року №777 о/с полковника поліції ОСОБА_1 , який прибув з Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, призначено радником Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови. Підстава: наказ ДДУВС від 15.07.2020 року №114. Позивачем 17.07.2020 року підписано рапорти: про призначення на посаду радника Голови Департаменту діяльності Голови НП України; про звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 17.07.2020 року. Наказом НП України від 17.07.2020 року №780 о/с відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 із 17.07.2020 року. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 17.07.2020 року та довідка №51 про отримання поліцейським предметів однострою. 17.07.2020 року позивачем складено заяву про залишення без розгляду рапорту про звільнення зі служби в поліції з 17.07.2020 року у зв`язку з його бажанням продовжити службу. Заява надіслана до НП України засобами поштового зв`язку 17.07.2020 року та отримана відповідачем 20.07.2020 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року у справі №160/10425/20 визнано протиправним та скасовано наказ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 15.07.2020 року №114 о/с в частині відрахування полковника поліції ОСОБА_1 , докторанта денної форми навчання відділу докторантури та аспірантури, у зв`язку із закінченням терміну навчання та направлення у розпорядження Національної поліції України. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2021 року апеляційну скаргу Державної організації «Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ» залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року залишено без змін. Встановивши, що підставою для видання наказу №777 о/с від 16.07.2020 року про призначення ОСОБА_1 радником Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови є лише наказ Державної організації «Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ» від 15.07.2020 року №114о/с, яким позивача відраховано з університету у зв`язку із закінченням терміну навчання та направлено у розпорядження НП України, а рапорт позивача про призначення на посаду радника Голови Департаменту діяльності Голови НП України датований 17.07.2020 року, тобто наступного дня після видання наказу про призначення на посаду, суд першої інстанції вважав, що в порушення Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 року № 1235, наказ НП України №777 о/с від 16.07.2020 року прийнято за відсутності належним чином оформлених документів, визначених Переліком документів з питань проходження служби. Оскільки підставою для видання оскаржуваного наказу НП України від 17.07.2020 року №780 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, став його рапорт від 17.07.2020 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 17.07.2020 року, а у позивача не було волевиявлення на звільнення зі служби в поліції, що підтверджено й складеною саме 17.07.2020 року заявою ОСОБА_1 про залишення без розгляду рапорту про звільнення зі служби в поліції у зв`язку з його бажанням продовжити службу, яка надіслана до НП України засобами поштового зв`язку 17.07.2020 року та отримана відповідачем 20.07.2020 року, суд першої інстанції вважав, що наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування і наказу НП України від 17.07.2020 року №780 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції. Відповідно, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказів НП України №777 о/с від 16.07.2020 року та №780 о/с від 17.07.2020 року. Разом з тим, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача з 17.07.2020 року на службі в НП України та з 01.09.2020 року на посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови НП України, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з тих підстав, що скасування наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №114 о/с від 15.07.2020 року в частині відрахування позивача, наказів НП України №777 о/с від 16.07.2020 року про призначення на посаду в НП України та №780 о/с від 17.07.2020 року про звільнення зі служби в поліції призводять до фактичного поновлення правовідносин між ОСОБА_1 та Державною організацією «Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ» щодо підготовки докторанта за денною формою навчання, а продовження правових відносин позивача з Державною організацією «Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ» та відсутність відповідних наказів НП України як юридичних фактів, за наявності яких виникають підстави для поновлення позивача на службі в НП України та на посаді, свідчать про безпідставність позовних вимог в цій частині та в частині стягнення середнього заробітку. Також суд першої інстанції вважав, що заявлені до відшкодування позивачем витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 11 200 грн. та гонорару успіху в розмірі 10 000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, яка за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України відносить до справ незначної складності, наданим адвокатом обсягом послуг; не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Оскільки позивач, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, у зв`язку з чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та принцип співмірності, суд першої дійшов до висновку про необхідність присудження на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 362 грн. Крім того, враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, суд першої інстанції вважав, що сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 362,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Суд визнає приведений висновок частково обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді радника голови 2-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови. Позивач має спеціальне звання полковник поліції. Наказом Голови НП від 07.09.2018 р. № 840о/с відповідно до п. 2 ст. 48, п. 4 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», п. 14 розділу Х Порядку добору, направлення та зарахування кандидатів на навчання до закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України, та вищого військового навчального закладу Національної гвардії України, затвердженого наказом МВС від 15.04.2016 р. № 315, п. 9 розділу ІІ Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у науково-дослідних установах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 28.11.2017 р. № 963, у зв`язку з зарахуванням до докторантури Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на денну форму навчання за державним замовленням направлено на навчання до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ МВС полковника поліції ОСОБА_1 , звільнивши з посади радника Голови 2-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови з 01.09.2018 р. (а.с. 12 т.1). Наказом ДДУВС № 622 від 13.08.2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 р. № 261, наказу МВС віл 28.11.2017 р. № 963 зараховано до докторантури університету зі спеціальності 081 «Право» на денну форму навчання за державним замовленням з 01.09.2018 р. полковника поліції ОСОБА_1 за цільовим направленням Національної поліції (а.с. 13 т.1). Наказом ректора ДДУВС від 13.08.2018 р. №622 ОСОБА_1 зараховано до докторантури та аспірантури ДДУВС зі спеціальності 081 «Право» на денну форму навчання за цільовим замовленням Національної поліції України. Між ДДУВС та ОСОБА_1 укладено угоду про підготовку докторанта за денною формою навчання за кошти державного бюджету від 13.08.2018 р. №112А/2018, за умовами якої після закінчення навчання в докторантурі, за умови виконання індивідуального плану, передбачено працевлаштування докторанта (позивача) згідно із протоколом комісії з персонального розподілу (направлення до практичного підрозділу Національної поліції, з якого докторант був направлений на навчання). Наказом ДДУВС від 15.07.2020 р. №114 о/с відповідно до статті 46 Закону України «Про вищу освіту» відраховано у зв`язку з закінченням терміну навчання та направлено у розпорядження Національної поліції полковника ОСОБА_1 , докторанта денної форми навчання відділу докторантури та аспірантури, 15.07.2020 р., звільнено ОСОБА_1 , доцента кафедри загальноправових дисциплін юридичного факультету, за пунктом 1 ст. 36 КЗпП 14.07.2020 р. (а.с. 14 т.1). Наказом НП України від 16.07.2020 р. №777 о/с полковника поліції ОСОБА_1 , який прибув з Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, призначено радником Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови. Підстава: наказ ДДУВС від 15.07.2020 р. №114. Позивачем 17.07.2020 р. підписано рапорти про призначення на посаду радника Голови Департаменту діяльності Голови НП України; про звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) на підставі частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 17.07.2020 року. (а.с. 15-16 т.1) Наказом НП України від 17.07.2020 р. №780 о/с відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 із 17.07.2020 року. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 17.07.2020 року та довідка №51 про отримання поліцейським предметів однострою. ОСОБА_1 17.07.2020 р. складено заяву про залишення без розгляду рапорту про звільнення зі служби в поліції з 17.07.2020 р. у зв`язку з його бажанням продовжити службу в поліції. Заява надіслана до НП України засобами поштового зв`язку 17.07.2020 р. та отримана відповідачем 20.07.2020 р. (а.с. 17-18 т.1). З 15.07.2020 р. ОСОБА_1 перебував на лікуванні, що підтверджено довідками медичних закладів, листками непрацездатності (а.с. 21-27 т.1). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 р. у справі №160/10425/20, яке набрало законної сили 06.05.2021 р., визнано протиправним та скасовано наказ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 15.07.2020 р. №114о/с в частині відрахування полковника поліції ОСОБА_1 , докторанта денної форми навчання відділу докторантури та аспірантури, у зв`язку із закінченням терміну навчання та направлення у розпорядження Національної поліції України. Наказом ДДУВС від 23.09.2021 р. № 244ос на часткову зміну наказу від 15.07.2020 р. № 114ос: скасовано в частині відрахування у зв`язку з закінченням терміну навчання та направлення у розпорядження НПУ полковника ОСОБА_1 , викладено в наступній редакції: «відповідно до статті 46 Закону України «Про вищу освіту» відрахувати у зв`язку з закінченням терміну навчання та направити у розпорядження Національної поліції України полковника ОСОБА_1 (0035414), докторанта денної форми навчання відділу докторантури та аспірантури, 31 серпня 2020 року». Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Частинами третьою п`ятою статті 59 Закону № 580-VIII передбачено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції затверджено наказом МВС України вид 23.11.2016 р. № 1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 р. за № 1668/29798, (далі Порядок № 1235), пунктом 2 розділу І якого визначено, що рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу. Розділом ІІ Порядку № 1235 визначені підстави для видання наказів по особовому складу, за змістом якого підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою; зарахування у розпорядження: звільнення з посади; звільнення зі служби в поліції; відрядження поліцейських до державних (міждержавних) органів, установ, організацій та органів місцевого самоврядування із залишенням на службі в поліції. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ «Порядок підготовки та видання наказів по особовому складу» Порядку № 1235 видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ «Порядок підготовки та видання наказів по особовому складу» Порядку № 1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу. Пунктом 3 розділу ІІІ «Порядок підготовки та видання наказів по особовому складу» Порядку № 1235 передбачено, що перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235 (далі - Перелік). Переліком документів з питань проходження служби включає три документи: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду (додаток 1); подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення (додаток 2). Судом першої інстанції правильно встановлено, що підставою для видання наказу №777 о/с від 16.07.2020 р. про призначення ОСОБА_1 радником Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови є лише наказ ДДУВС від 15.07.2020 року №114о/с, яким ОСОБА_1 відраховано з університету у зв`язку із закінченням терміну навчання та направлено у розпорядження НП України, а рапорт про призначення на посаду радника Голови Департаменту діяльності Голови НП України позивачем датовано 17.07.2020 року, тобто наступного дня після видання наказу про призначення на посаду. Відтак, є обґрунтованим зазначення судом першої інстанції, що наказ НП України №777 о/с від 16.07.2020 року прийнято за відсутності належним чином оформлених документів, визначених Переліком документів з питань проходження служби. Враховуючи скасування рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року у справі №160/10425/20, яке набрало законної сили 06.05.2021 р., наказу ДДУВС від 15.07.2020 року №114о/с, який слугував єдиною підставою для видання наказу №777о/с від 16.07.2020 року про призначення позивача радником Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність наказу НП України №777о/с від 16.07.2020 року. Посилання відповідача на безпідставність висновку суду першої інстанції, що єдиною підставою для видання наказу НПУ від 16.07.2020 р. № 777о/с про призначення позивача радником голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності голови є наказ ДДУВС від 15.07.2020 р. № 114о/с, позаяк такої підставою слугувало подання т.в.о. начальника Департаменту забезпечення діяльності голови НПУ від 16.07.2020 р., що відповідає пунктам 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 1235, суд визнає необґрунтованим, адже таке подання не зазначено у наказі як підстава видання оскарженого наказу № 777о/с, тому вважати таке подання підставою для видання наказу неможливо. Стосовно правомірності наказу № 780о/с про звільнення позивача зі служби в поліції суд зазначає таке. Підставою для видання наказу від 17.07.2020 року №780 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції став рапорт позивача від 17.07.2020 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII з 17.07.2020 року. Пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням. Судом першої інстанції встановлена відсутність волевиявлення позивача на звільнення зі служби в поліції. Суд вказує, що аналогічні обставини щодо відсутності волевиявлення позивача на звільнення зі служби в поліції встановлені під час апеляційного перегляду справи. На користь такого висновку свідчать як пояснення допитаних судом першої інстанції свідків, об`єктивність показань яких не спростована відповідачем, так й власне той факт, що позивачем рапорт про звільнення зі служби в поліції не був написаний власноручно, як це передбачено Переліком документів з питань проходження служби, а був надрукований та роздрукований службовими особами НП, а позивачем тільки підписаний в медичному закладі, де він проходив лікування. Крім того, про відсутність волевиявлення позивача на звільнення зі службі в поліції свідчить й той факт, що в день підписання рапорту про звільнення зі служби в поліції позивачем написано заяву про залишення без розгляду рапорту про звільнення зі служби в поліції у зв`язку з бажанням продовжувати службу в поліції, яку направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача. Доводи відповідача про те, що позивач у разі відсутності волевиявлення на звільнення мав особисто подати заяву в НП або направити заяву на електронну адресу відповідача, суд визнає необґрунтованими та зазначає, що рапорт про звільнення та заява про залишення без розгляду цього рапорту датовані 17.07.2020 р. п`ятниця, представник позивача намагався подати заяву особисто до НП, проте не був допущений до приміщення НП. Направлення заяви на електронну адресу чи будь-який інший спосіб без отримання відповідного повідомлення про вручення позивач вважав неможливим, позаяк мав бути впевненим про наявність доказів щодо отримання такої заяви керівництвом НП. Крім того, є цілком доречними доводи позивача стосовно недотримання відповідачем порядку видання наказу про звільнення зі службі в поліції, що є окремою підставою для скасування такого наказу. Пунктом 68 Порядку проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114, (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. В цьому випадку наказ про звільнення видано у день подання позивачем рапорту, тобто без дотримання приведеної норми, а посилання відповідача на те, що позивач в рапорті просив його звільнити саме з 17.07.2020 р. не можуть вважатися обґрунтованими. Крім того, суд зазначає таке. Верховним Судом в постанові від 13.11.2019 р. в справі № 821/3852/15-а висловлена наступна правова позиція у питанні звільнення особи без дотримання тримісячного строку, передбаченого пунктом 68 Порядку № 114: «... за змістом наведеного законодавчого припису (пункту 68 Порядку № 114), до закінчення тримісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк. У разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку.». З огляду на приведену вище правову позицію Верховного Суду, яка має враховуватися судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд звертає увагу на те, що оскільки позивач саме 17.07.2020 р., тобто до спливу обумовленого рапортом про звільнення строку, подано заяву про залишення рапорту без розгляду, тобто фактично відкликано рапорт про звільнення до спливу обумовленого строку звільнення, позивач мав розраховувати на те, що його рапорт про звільнення не буде реалізовано та не буде видано наказ про звільнення зі служби в поліції. Враховуючи зазначені обставини, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність наказу НП № 780о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. При цьому суд не може визнати обґрунтованими посилання відповідача на приведені в апеляційній скарзі рішення Верховного Суду, адже зазначені рішення прийняті за інших фактичних обставин. Разом з тим, суд не може погодитися із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на службі в поліції та на посаді. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Висновок суду першої інстанції про те, що скасування наказу ДДУВС №114о/с від 15.07.2020 року в частині відрахування позивача, наказів ПН України №777о/с від 16.07.2020 року про призначення на посаду в НП України та №780о/с від 17.07.2020 року про звільнення зі служби в поліції призводять до фактичного поновлення правовідносин між позивачем та ДДУВС щодо підготовки докторанта за денною формою навчання, за фактичних обставин цієї справи є неправильним. По-перше, скасування наказу ДДУВС № 114о/с від 15.07.2020 р. про відрахування позивача не потягло за собою поновлення позивача на навчанні в докторантурі, оскільки питання про поновлення позивача на навчанні не вирішено в межах справи №160/10425/20, а наказом ДДУВС від 23.09.2021 р. № 244ос на часткову зміну наказу від 15.07.2020 р. № 114ос скасовано наказ № 114ос в частині відрахування у зв`язку з закінченням терміну навчання та направлення у розпорядження НПУ полковника ОСОБА_1 , наказ викладено в редакції, за якою позивача відраховано у зв`язку з закінченням терміну навчання та направлено у розпорядження Національної поліції України 31 серпня 2020 року. Відтак, позивач вважається відрахованим з докторантури ДДУВС 31.08.2020 р. По-друге, судом першої інстанції не враховано, що особа, яка не має статусу поліцейського, не може навчатися в ДДУВС. Оскільки судом першої інстанції правильно визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення позивача зі служби в поліції, позивач має бути поновлений на службі в поліції з 18.07.2020 р., наступного дня після звільнення. Стосовно питання поновлення позивача на посаді суд зазначає таке. До направлення позивача на навчання до докторантури та аспірантури ДДУВС позивач обіймав посаду радника Голови 2-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови НП, з якої його було звільнено саме у зв`язку з зарахуванням позивача на денну форму навчання за державним замовленням наказом голови Національної поліції України від 07.09.2018 року № 840о/с. Пунктом 11 розділу ІІ Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у науково-дослідних установах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 28.11.2017 р. № 963, вставлено, що здобувачі, які закінчили навчання в ад`юнктурі (аспірантурі) та докторантурі за державним замовленням, направляються для подальшого проходження служби (роботи) згідно з протоколом персонального розподілу випускників, що розробляється на підставі пропозицій безпосередніх замовників. Відповідно до частини третьої статті 62 Закону України «Про вищу освіту» випускники вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), військових інститутів як підрозділів закладів вищої освіти з числа військовослужбовців (осіб начальницького складу) направляються для подальшого проходження служби відповідно до законодавства. Таким чином, позивач має бути поновлений на посаді, яку обіймав до направлення на навчання до докторантури ДДУВС, а саме на посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови НП України з 01.09.2020 р. Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абзацу другого пункту 21 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС від 06.04.2016 р. № 260, (далі Порядок № 260) поліцейським, які прибули з державних органів, установ і організацій, з дня зарахування їх у розпорядження Національної поліції і до призначення їх на посади або звільнення зі служби в поліції грошове забезпечення виплачується за посадою, яку обіймав поліцейський до дня відрядження в ці органи, установи і організації. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 260 ад`юнктам, докторантам та слухачам із числа середнього складу поліції, які навчаються за денною формою навчання у ЗВО, виплачується грошове забезпечення, яке вони отримували за основною штатною посадою до зарахування на навчання, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби в поліції. Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок № 100) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Виходячи з довідки відповідача, розмір грошового забезпечення позивача за період з дати призначення на посаду радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови НП України 16.07.2020 р. до звільнення 17.07.2020 р. складає 1 875,48 грн. (за два робочих дні). Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Таким чином, при визначенні розміру середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд має врахувати розмір грошового забезпечення за відповідною посадою та здійснити розрахунок середньоденного грошового забезпечення шляхом ділення грошового забезпечення за місяць на кількість календарних днів у місяці (31 днів). За відомостями довідки НП № 29/5-41 від 28.01.2022 р. місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 за займаною посадою станом на 17.07.2020 р. становило: посадовий оклад 7 600 грн., оклад за спеціальне звання 2 400 грн., надбавка за вислугу років (40%) 4 000 грн., надбавка за специфічні умови проходження служби (100%) 14 000 грн., загалом 28 000 грн. Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення для обчислення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу повинен складати 903,23 грн. (28 000 : 31). У періоді з 18.07.2020 р. по 14.02.2022 р. (день поновлення на службі та посаді) 396 робочих днів. Відповідно, на користь позивача має бути стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 357 679,08 грн. (903,23 грн. х 396 днів), ця сума визначена з врахуванням податків та обов`язкових платежів. Судом при обчисленні розміру середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу застосовуються інформація про складові та розмір грошового забезпечення, зазначена в довідці НПУ, а не інформація, надана представником позивача, позаяк у наданій представником позивача інформації містяться відомості з іншим розміром надбавки за стаж служби, а також зазначено розмір премії, тоді як за відомостями НП позивачу премія у період, за який здійснюється обчислення середнього заробітку (грошового забезпечення), не виплачувалась. Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача мають бути задоволені частково, позивач має бути поновлений на службі в поліції з 18.07.2020 р., а не з 17.07.2020 р., оскільки 17.07.2020 р. є останнім днем служби позивача, а також поновлений на посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови НП з 01.09.2020 р, а також з відповідача має бути стягнуте грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Апеляційна скарга відповідача не може бути задоволена з підстав, зазначених у мотивувальній частині рішення. При цьому доводи відповідача стосовно безпідставності стягнення на користь позивача судових витрат в розмірі 7 724 грн. є безпідставними. Висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, є належним чином обґрунтованим, розмір стягнутих на користь позивача витрат є співмірним із заявленими вимогами, складністю справи та обсягом наданих послуг. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення в цій частині нового рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 р. в справі № 160/11202/20 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 р. в справі № 160/11202/20 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 р. в справі № 160/11202/20 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на службі в поліції та посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалити в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Національної поліції України про поновлення на службі в поліції та посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України з 18 липня 2020 року. Поновити ОСОБА_1 на посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України з 01 вересня 2020 року. Стягнути з Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108578, 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18 липня 2020 року по 14 лютого 2022 року в розмірі 357 679 (триста п`ятдесят сім тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн. 08 коп. (сума визначена з врахуванням податків та обов`язкових платежів). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 14.02.2022 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16.02.2022 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко