Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/821/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 280/821/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Замкової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року (суддя Стрельнікова Н.В., повний текст рішення складено 11.10.2021) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення невиплачених коштів, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача вихідну допомогу при звільненні у розмірі 22591 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2021 по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденного розміру заробітної плати 1189 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку. Зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 24365,88 грн. Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2020 по 22.09.2021 у сумі 24365,88 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги. Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 212331,24 грн. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звільнена з органів прокуратури відповідно до наказу Запорізької обласної прокуратури від 24.12.2020 за № 2494к на підставі рішення кадрової комісії від 24.11.2020 № 46 про неуспішне проходження атестації. ОСОБА_1 вважає, що відповідачем не здійснено повний та належний розрахунок при звільненні, а саме не здійснено нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпПУ, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з правових позицій Верховного Суду, викладених у подібних спорах, зокрема, у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/3778/20. Так, згідно зі сталою практикою суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, ч. 5 ст. 51 Закону № 1697-VII та ч. 4 ст. 40 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання. Також у постанові від 22 липня 2021 року (справа № 300/2000/20) Верховний Суд також дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 44 КЗпП, оскільки особу було звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позову у вказаній частині, суд першої інстанції вірно врахував актуальну практику Верховного Суду, а тому доводи відповідача про неправильне застосування судом першої положень статті 44 КЗпП у співставленні з положеннями пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII у контексті спірних правовідносин не можуть бути підставою для скасування судового рішення в цій частині. Також суд апеляційної інстанції не вважає слушними доводи відповідача щодо неправильного обрахунку судом першої інстанції середньоденного заробітку позивача. У судовому рішенні суд першої інстанції наводить ґрунтовний обрахунок середнього заробітку з урахуванням виявлених розбіжностей у наданих документах: довідці про середній заробіток, табелі обліку робочого часу, даних довідки для подання прокурором декларації. Висновки суду першої інстанції та доводи позивача у вказаній частині відповідачем не спростовані, належних та обґрунтованих заперечень у їх спростування відповідачем не наведено. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування рішення суду у вказаній частині. Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу на невірне вирішення судом першої інстанції позовної вимоги щодо стягнути з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Вказані висновки узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19. У постанові Верховного Суду від 12.08.2020 в адміністративній справі № 400/3151/19 викладено висновок, згідно з яким лише після проведення фактичного розрахунку (виплати всіх сум, що належать звільненому працівникові) починається перебіг строку, визначеного частиною першої статті 233 КЗпП України. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 зазначено, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. В даній справі повного розрахунку з позивачем на теперішній час не проведено, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2021 по день фактичного розрахунку не підлягають задоволенню як передчасно заявлені. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції як такого, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року в адміністративній справі № 280/821/21 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати. У задоволенні позову у вказаній частині відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 15 лютого 2022 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 15 лютого 2022 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров