Постанова 4852 № 160/1025/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/1025/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року в адміністративній справі №160/1025/21 (суддя у 1 інстанції Дєєв М.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не внесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; - стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 132 276,00 грн.; - стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 102 510,81 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не внесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування щодо узгодження суми бюджетного відшкодування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за січень 2016 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 132 276,00 грн. (сто тридцять дві тисячі двісті сімдесят шість гривень. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, у сумі 102 510,81 грн. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2347,87 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що за результатами перевірки позивача було складено акт, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування за січень 2016 року в сумі 98458,97 грн. та штрафних санкцій у сумі 49229,50 грн. За результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 року у справі №804/3877/16, було його було скасовано. Після скасування вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем було опрацьовано зазначене рішення суду та в інтегрованій картці платника податків поновлена сума переплати по декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року у сумі 98 458,97 грн. Станом на 23.11.2020 року в інтегрованій картці позивача сума переплати складає 132 276,00 грн. В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, предметом розгляду у суді апеляційної інстанції є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з чим не погодився відповідач поданій апеляційній скарзі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 22.02.2016 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість у складі якого була заявлена сума до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 132 276,00 грн. Разом з податковою декларацією позивач подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) та розрахунок бюджетного відшкодування (Д3), згідно яких позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування суми зазначеного податку в розмірі 132276,00 гривень. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2015 року по січень 2016 року, за результатами перевірки було складено акт. Згідно з висновками акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, а саме - безпідставно заявив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року в сумі 98 458, 97 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми В1 №0008201304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлене в декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року в сумі 98 458,97 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 49229,50 грн. Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 року у справі №804/3877/16 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008201304 від 07.06.2016 року про визначення суми завищення бюджетного відшкодування за січень 2016 року в сумі 98458,97 грн. та штрафних санкцій у сумі 49229,50 грн. 21.09.2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а саме відобразити дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню узгодженою за результатами оскарження в розмірі 132 276,00 грн. для подальшого відшкодування такої суми з державного бюджету органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з урахуванням положень п.200.13 ст.200 ПК України. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом №109964/10/04-36-04-12 від 23.11.2020 року повідомило позивача, що в ІТС Податковий блок опрацьовано зазначене рішення суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення 0008201304 від 07.06.2016 року. В інтегрованій картці платника податку з ПДВ по ФОП ОСОБА_1 поновлена сума переплати по декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року у сумі 98 458,97 грн. Станом на 23.11.2020 року в інтегрованій картці платника податку з ПДВ сума переплати по декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року складає 132 276,00 грн. Станом на дату звернення позивача до суду інформація про узгодженість бюджетного відшкодування в сумі 132276,00 грн. для позивача в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відсутня, внаслідок чого, узгоджена сума бюджетного відшкодування в сумі 132276,00 грн. для позивача не стала доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що в свою чергу має наслідком неперерахування зазначеної суми з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Стаття 200 ПК України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Пунктом 200.15 статті 200 ПК України визначено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України. Пунктом 200.12. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України). Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (далі Порядок №26), який набрав чинності 01.04.2017 року. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру (пункт 6 Порядку №26). Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (пункт 7 Порядку №26). Відповідно до пункту 12 Порядку №26, узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню. Казначейство здійснює бюджетне відшкодування на підставі даних Реєстру, що містяться в інформаційному ресурсі Мінфіну, а також з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та пункту 55 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (пункт 14 Порядку №26). Враховуючи зазначені норми законодавства, перерахування узгоджених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом Казначейства на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, який формується шляхом автоматичного внесення до нього контролюючим органом заяв платників податків про повернення сум бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження, або даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника за результатами адміністративного або судового оскарження. Узгодження за результатами судового оскарження відбувається з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. Як зазначалося раніше, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 року у справі №804/3877/16 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008201304 від 07.06.2016 року про визначення суми завищення бюджетного відшкодування за січень 2016 року в сумі 98458,97 грн. та штрафних санкцій у сумі 49229,50 грн. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про достовірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за звітний період січень 2016 року, за який подано декларацію. При цьому слід врахувати, що контролюючим органом не надано жодних доказів внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість про здійснення відшкодування позивачу податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2016 року на суму 132 276,00 грн. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що контролюючим органом не вжито жодних заходів з відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за січень 2016 року, що свідчить про допущення протиправної бездіяльності, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача-1 щодо не внесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування підлягають задоволенню. Згідно з пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Отже, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті не вчинення контролюючими органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми. Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року N 2456-VI при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Згідно частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Також пунктом 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015р. №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а також безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права, а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)). ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40). Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, тому позивач у даній справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 132 276,00 грн. та нарахованої на суму заборгованості пені в розмірі 102 510,81 грн., які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 12.02.2019 року у справі №826/7380/15, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Як вже зазначалося судом, відповідно до п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що сума нарахованої пені на заборгованість з відшкодування ПДВ за січень 2016 року в розмірі 132 276,00 грн. за період з 01.06.2016 року по 21.01.2021 року включно складає 102 510,81 грн. Щодо вказаної суми пені відповідачем будь-яких заперечень не надано. Щодо строків звернення з позовом до суду, то позивачем у 2016 році подавалась до відповідних територіальних органів податкової служби податкова декларація з ПДВ із заявленим ПДВ до бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника у банку. Тобто, позивач своєчасно скористався правом на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, після проведення перевірки були встановлені порушення та винесене податкове повідомлення-рішення, яке тривалий час оскаржувалось у судовому порядку. Враховуючи триваючий характер правопорушення щодо невідшкодування податку на додану вартість та законодавчі зміни процедури бюджетного відшкодування ПДВ, строк звернення до суду з вимогами про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з ПДВ позивачем не пропущений. У частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ відповідач посилається на висновок з цього питання Верховного Суду у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 30.05.2019 року у справі №819/3144/15, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. Водночас, відповідно до п. 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Згідно з приписів п. 200.23 статті 200 Податкового кодексу України останнім днем нарахування пені є день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Таким чином, строк звернення до суду з вимогами щодо стягнення пені не може розпочати свій облік раніше ніж дата погашення зазначеної заборгованості. Отже, строк у 1095 днів повинен обчислюватися з дня погашення заборгованості, а якщо таке погашення ще не відбулось (як у справі, що переглядається), то перебіг строку звернення до суду ще не розпочався. Також колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги є аналогічні тим, які зазначені в відзиві на позов. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року в адміністративній справі №160/1025/21 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року в адміністративній справі №160/1025/21- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва