Постанова 4850 № 200/11557/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року справа №200/11557/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 р. (у повному обсязі складено 12.10.2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/11557/21 (головуючий І інстанції суддя Мозговая Н.А.) за позовом Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: 7 вересня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 12.08.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000 грн. в межах виконавчого провадження ВП № 66490476 (а.с. 1-3). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено (а.с. 35-37). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що грошова допомога до 5 травня виплачується з Державного бюджету України, а позивач є лише розпорядником коштів нижчого рівня і на теперішній час не має бюджетних асигнувань для здійснення зазначеної виплати. Таким чином вважає, що невиконання управлінням судового рішення в частині повної виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлює згоду з мотивувальною частиною судового рішення. Сторони в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, виходить з такого. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі № 200/6086/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області в нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області здійснити нарахування та провести виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.4-6). Постановою старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пужас І.В. відкрито виконавче провадження № 66490476 з примусового виконання виконавчого листа №200/6086/20-а, який видано 23.07.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області здійснити нарахування та провести виплату разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 7). Боржником зазначено УСЗН Покровської міської ради Донецької області, а стягувачем ОСОБА_1 . У п.3 постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 24000,00 грн. (а.с.7). Постановою старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пужас І.В. від 12.08.2021 року стягнуто з Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн. у виконавчому провадженні № 66490476 (а.с.8, зворотній бік). Спірним у цій справі є правомірність прийняття відповідачем постанови від 12.08.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000 грн. в межах виконавчого провадження ВП № 66490476. При вирішення справи суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України За унормуванням статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII). Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3). За змістом статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Приписами частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ окреслено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено: виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частини перша та друга статті 27 Закону № 1404-VІІІ). Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За правилами частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З аналізу вказаних норм Закону № 1404-VІІІ слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28 квітня 2020 року в справі № 480/3452/19, від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19 та 23 грудня 2020 року у справі № 620/334/20. Звертаючись до суду з цим адміністративним позовом та апеляційною скаргою, позивач вважає, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки УСЗН Покровської міської ради Донецької області є лише розпорядником коштів нижчого рівня і на теперішній час не має бюджетних асигнувань для здійснення зазначеної виплати. Також додав, що управлінням частково виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі № 200/6086/20-а. Однак, суд зазначає про те, що нарахування, але невиплата допомоги до 5 травня, не свідчить про фактичне і добровільне виконання рішення. Доказів вжиття дієвих заходів з виконання рішення позивач не надав. Враховуючи те, що добровільного виконання рішення не відбулося, державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та одночасно стягнуто виконавчий збір. Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідач правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону № 1404-VIII, прийняв оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII). Розмір мінімальної заробітної плати на 2021 рік встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-IX, та з 01.01.2021 року по 30.11.2021 року такий розмір становить 6000,00 грн. на місяць. Оскаржуваною поставною від 12.08.2021 року у ВП №66490476 вирішено стягнути з УСЗН Покровської міської ради Донецької області виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн., тобто у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати (6000,00 грн. х 4) як за виконання рішення немайнового характеру. За рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі № 200/6086/20-а видано виконавчий лист про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області здійснити нарахування та провести виплату разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум. Враховуючи, що у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі №200/6086/20-а не зазначено суму коштів, яка підлягала би виплаті на користь стягувача, суд вважає, що рішення у справі №200/6086/20-а має немайновий характер. Тому розмір виконавчого збору за примусове виконання судового рішення немайнового характеру державним виконавцем відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІ І визначено правильно. Тобто, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог. Правилами ч. 1 ст. 77 КАС України занотовано: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За змістом ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 р. у справі № 200/11557/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 16 лютого 2022 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв