Постанова 4855 № 640/2697/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2697/22 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання незаконними дій, скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.11.2021; - скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 30.11.2021 про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , витрат виконавчого провадження, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2022 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року у справі № 761/11656/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за договором № ML-020/027/2008 від 02.06.2008 залишок по тілу кредиту в розмірі 204 390,50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку становить 2 372 042, 71 грн., заборгованість зі сплати відсотків в розмірі 26 845, 74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 311 556, 76 грн., пеню за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 2 372 042, 71 грн., а всього 5 055 642 (п`ять мільйонів п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 18 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн., а всього 1 887, 00 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн., а всього 1 887, 00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено. На примусове виконання вказаного рішення суду 28 січня 2015 року було видано виконавчий лист, який було передано на виконання та перебуває в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни (виконавче провадження ВП № НОМЕР_3). 27 березня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 та постанови про арешт майна та коштів боржника, ОСОБА_1 30 листопада 2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на підставі заяви стягувача. Також, 30 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. було винесено постанову про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , витрат виконавчого провадження. Не погоджуючись з правомірністю винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що визначення відповідачем витрат виконавчого провадження, зазначене в оскаржуваній постанові, є обґрунтованим. Понесення таких витрат суд першої інстанції визнав пов`язаним з виконавчим провадженням, а докази здійснення таких витрат наявні в матеріалах справи. При цьому, позивачем не було подано заперечення щодо здійснення відповідачем таких витрат, їх контррозрахунку, зауважень щодо наданих відповідачем розрахункових та касових документів та документів бухгалтерського обліку. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Зокрема, посилаючись на практику Верховного Суду, апелянт зазначає, що оскаржувана постанова не містить детального розрахунку здійснених витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII). Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VIII) випадках - на приватних виконавців. В силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII). Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3). Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Нормами частини 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом Відповідно до частин першої та другої статті 42 Закону №1404-VIІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Відповідно до абзаців 2 та 3 частини третьої статті 42 Закону № 1404-VIІІ, витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Аналогічна норма передбачена частиною десятою статті 31 Закону № 1403-VIІІ. Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1300/29430, затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження. Відповідно до розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження "Види витрат виконавчого провадження", до видів витрат виконавчого провадження належать:

1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку.

3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.

5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.

6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.

7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.

8. Сплата судового збору.

9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій. Розділом ІІ Видів та розмірів витрат виконавчого провадження "Розміри витрат виконавчого провадження" визначено:

1. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2013 року за №1887/24419.

2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

3. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 5 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості розшукових дій, визначених законодавством.

4. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України "Про судовий збір".

5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

6. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження. Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг. Приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг. Водночас, пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Як вже було зазначено вище, постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 30.11.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 стягнуто з боржника, ОСОБА_1 , витрати виконавчого провадження в розмірі 12 652, 69 грн. Колегія суддів звертає увагу, що в даній постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження наведено детальний розрахунок таких витрат, який складається з 13 пунктів (т. 1 а.с. 20) та вони відповідають Видам та розмірам витрат виконавчого провадження. При цьому, колегія суддів зауважує, що Закон № 1404-VIII не покладає на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження. З огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги те, що в оскаржуваній постанові приватного виконавця наявний розрахунок суми, що підлягає стягненню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 30.11.2021 про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , витрат виконавчого провадження є правомірною та такою, що прийнята на підставі та у відповідності до приписів чинного законодавства України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Не беруться колегією суддів до уваги і посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 29.03.2019 у справі 750/6794/17 та від 12.03.2021 № 640/1612/20, оскільки ці справи не є релевантними та спірні правовідносини склалися щодо інших обставин. Зокрема, у вказаних справах, на відміну від даної справи, в оскаржуваних постановах про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження був відсутній розрахунок суми, що підлягає стягненню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2022 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.