Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/4299/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року справа №360/4299/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 р. у справі № 360/4299/21 (головуючий І інстанції О.В. Захарова) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач, ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову у призначенні пенсії від 15.07.2021 № 231; зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу (за Списком № 2) позивача періоди роботи у закритому акціонерному товаристві «Рубіжанськбуд» трубоклада з 24.07.1987 по 30.06.1988, монтажника зовнішніх трубопроводів з 01.12.1988 по 12.01.1993 та майстра з монтажу зовнішніх трубопроводів з 13.01.1993 по 17.05.2001 та призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 08.07.2021. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволено частково, а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15 липня 2021 року № 231 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 липня 2021 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 липня 2021 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу (за Списком № 2) позивача періоди роботи у закритому акціонерному товаристві «Рубіжанськбуд» трубоклада з 24.07.1987 по 30.06.1988, монтажника зовнішніх трубопроводів з 01.12.1988 по 12.01.1993 та майстра з монтажу зовнішніх трубопроводів з 13.01.1993 по 17.05.2001 та призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 08.07.2021. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди віднесено до посад, які передбачено Списками N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №

162. Назва посад «трубоукладач», «монтажник зовнішніх трубопроводів» та «майстер з монтажу зовнішніх трубопроводів» вказує на спеціалізацію, як монтажника. Зазначена обставина не свідчить про те, що у спірні періоди позивач працював на посаді, яка не передбачена у Списках №2. Окрім того, запис № 8 у трудовій книжці свідчить про наявність права на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №

2. Апелянт зазначає, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а та від 01 березня 2021 року у справі № 376/1528/17. Апелянт зазначає, що ним до відповідача були надані документи, які свідчать про проведення атестації робочих місць за посадами «монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій» та «майстер з монтажу зовнішніх трубопроводів», а саме: наказ «Про проведення атестації робочих місць» від 14.10.1994 N66, наказ «Про створення комісії з проведення атестації робочих місць» від 10.10.1996 №94-а, наказ «Про атестацію робочих Місць за умовами праці» від 28.01.1997 №05-а, наказ «Про створення комісії з проведення атестації робочих місць» від 18.07.2000 №12-а, наказ «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 23.01.2001 №3, лист управління праці та зайнятості населення від 28.02.2002 № 6/1815, лист управління праці та зайнятості населення № 243, особова картка, архівний витяг з історичної довідки від 15.03.2021 № 10/Т-2. Також апелянт зазначає, що на підставі рішення Господарського суду Луганської області від 24.07.2017 у справі №20/686/2011 ЗАТ «Рубіжанськбуд» ліквідовано, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довідкою архівного відділу Рубіжанської міської ради від 15.03.2021 №10 Т-2. Отже, апелянт вважає помилковим висновок суду щодо необхідності відповідачу в межах своєї компетенції звернутись на підприємство, де працював позивач, для отримання необхідної інформації та документів, після чого вирішити питання про призначення пенсії, оскільки, підприємство, на якому працював позивач ЗАТ «Рубіжанськбуд» ліквідовано без визначення правонаступника. Таким чином, з урахуванням такої правової оцінки суду, відповідач не може звернутись на підприємство, яке ліквідоване. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що трудова книжка не є основним документом, що підтверджує стаж роботи окремих категорій працівників, спеціальний стаж або пільговий. У трудовій книжці відсутні певні дані про фактори, які визначають право на пенсію на пільгових умовах (наприклад, робота з відповідними або шкідливими речовинами відповідних категорій небезпеки, про виконання робіт певним способом або в певних умовах, або повний робочий день, що є виключно необхідною умовою та ін.). Таким чином записи в трудовій книжці лише підтверджують період знаходження працівника в трудових відносинах з підприємством, а не тривалість пільгового стажу. Тому в Порядку №637 і передбачено окремий розділ «Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників». Підставою для призначення пільгових пенсій є не тільки запис у трудовій книжці щодо роботи на підприємстві, а і довідка підприємства яка уточнює характер роботи з зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу; професії або посади; характеру виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, яка оцінюється управлінням Пенсійного фонду з урахуванням вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1788-ХІІ. Уточнююча довідка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Зазначена довідка необхідна для подальшого її надання відповідним органам Пенсійного фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах, яка не була надана позивачем. Іншою необхідною умовою для зарахування стажу роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах після 21.08.1992 є проведення відповідної атестації робочого місця з метою підтвердження пільгового характеру виконуваної роботи за такою посадою. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №2а/679/44/15 (постанова від 21.02.2019). Також, апелянт посилається на Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, виданого на підставі статті 60 Закону СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956 та затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972р (далі - Положення 590). Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ Луганської області із заявою від 08.07.2021 за призначенням пенсії (а.с. 7-8, 28). Рішенням Комісії при ГУПФУ в Луганській області від 01.07.2021 № 09/30 за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів вирішено: відмовити в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи у Закритому акціонерному товаристві «Рубіжанськбуд» як трубоклада з 24.07.1987 по 30.06.1988, монтажника зовнішніх трубопроводів з 01.12.1988 по 12.01.1993 та майстра з монтажу зовнішніх трубопроводів з 13.01.1993 по 17.05.2001 у зв`язку з не підтвердженням шкідливих умов праці. Списками № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, що були чинними на періоди роботи позивачу, зазначені посади не передбачено; наказами по підприємству від 28.01.1997 № 05-а та від 23.01.2001 № 3 про підсумки атестації робочих місць за умовами праці посади монтажника зовнішніх трубопроводів та майстра з монтажу зовнішніх трубопроводів не атестовано (арк. спр. 27). Згідно з розрахунком стажу загальний стаж позивача складає 37 років 10 місяців 20 днів, пільговий стаж відсутній (арк. спр. 107). Рубіжанським ОУПФУ в Луганській області за наслідками розгляду заяви позивача від 08.07.2021 прийнято рішення від 15 липня 2021 № 231 про відмову в призначенні пенсії мотивоване відсутністю у нього стажу роботи по Списку № 2, необхідного для призначення пенсії згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV та наявністю рішення Комісії при ГУПФУ в Луганській області від 01.07.2021№ 09/30 (арк. спр. 108-109). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058). Частиною 1 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Статтею 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Відповідно до пункту 2-2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, але не раніше ніж за 10 років до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У такому разі розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок № 637). Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5) У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). За змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442 (далі - Порядок №442), що набрав чинності 21.08.1992р., атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих. Згідно з підпунктами 4.1 - 4.2 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 р., відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника. З аналізу зазначених норм вбачається, що у Порядку йдеться мова про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. За умовами п. 4.3 Порядку, у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось. При цьому, суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17. Також, такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у справі №520/15025/16-а, у якій Велика палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №

1. Згідно матеріалів справи, а саме записам у трудовій книжці позивача наданим суду та відповідачу для призначення пенсії: запис 2 від 24.07.1987 прийнятий на роботу трубоклада 3 розряду на дільницю № 1 Управління «Рубіжанськспецбуд» Тресту «Рубіжанськхімбуд»; запис 3 від 01.07.1988 на підставі ЄТКС посада трубоклада в подальшому має найменування монтажник зовнішніх трубопроводів; запис 4 від 01.12.1988 присвоєний 4 розряд монтажника зовнішніх трубопроводів; запис 5 від 01.11.1989 присвоєний 5 розряд монтажника зовнішніх трубопроводів; запис 6 від 13.01.1993 переведений на посаду майстра зовнішніх трубопроводів; запис 7 від 26.01.1996 Трест «Рубіжанськхімбуд» перейменовано в Закрите акціонерне товариство «Рубіжанськхімбуд»; запис 8 від 29.01.2001 за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію на пільгових умовах по Списку № 2 (наказ від 29.01.2001 №3); запис 9 від 17.05.2001 звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України; запис 11 від 28.12.2001 по результатам атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 (наказ № 34 від 28.12.2001). Також, згідно з наказом АП «Рубіжанськбуд» від 14.10.1994 №66 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» у переліку професій, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, зазначено: розділ XXVII код 2290000а-14612 - монтажники по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій» та розділ XXVII код 2290000б-23419 майстер будівельних і монтажних робіт (арк. спр. 14 зв.). Згідно з наказом ЗАТ «Рубіжанськбуд» від 28.01.1997 № 05-а «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за професіями: монтажник по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій майстра будівельних і монтажних робіт (арк.спр.16 зв.). Суд зазначає, що Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №

162. Пунктом «а» розділу XXІХ Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, передбачалися професії «монтажники по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій» та «трубоклади промислових труб та їх помічники». Розділом XXVII Cписку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії «2290000а-14612 монтажники по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій», «2290000а-19233 трубоклади промислових залізобетонних труб» Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXVII Списку №2 передбачені професії «2290000а-14612 монтажники по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій» та «2290000б-23419 майстри будівельних і монтажних робіт». Отже, професія «трубоклад», «монтажника зовнішніх трубопроводів» та «майстер зовнішніх трубопроводів» не визначена у Списку № 2, затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 та Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 №

162. При цьому, вказаними Постановами передбачено віднесення професії «монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій» до Списку №

2. Суд також зазначає, що Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 21.02.2000 N 32, погодженого Міністерством праці та соціальної політики України, введеного в дію з 1 квітня 2000 року, затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Відповідно до Розділу 2 «Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи» Довідника, цей розділ є результатом перегляду кваліфікаційних характеристик професій робітників, включених до третього та першого випусків "Единого тарифно-квалификационного справочника работ и профессий рабочих" і враховує зміни та доповнення до змісту цих характеристик, які виникли у результаті впровадження досягнень науки, техніки, технології, удосконалення організації виробництва та праці. У розділі враховано нові вимоги щодо розроблення кваліфікаційних характеристик і одночасно збережено наступність, традиції застосування та особливості їх побудови. Під час розроблення кваліфікаційних характеристик не враховувалися умови праці, важкість, шкідливість робіт, які повинні визначатися безпосередньо на робочих місцях під час відповідної атестації. Відповідно до Кваліфікаційних характеристик робітник зазначеного Довіднику, професію «монтажника зовнішніх трубопроводів» (121) відокремлено від професії «монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій» (116). Також, трудова книжка позивача не містить запису про роботу позивача у спірний період повний робочий день, тобто, записи у трудовій книжці щодо зазначеного періодів роботи не містять підтвердження відповідних умов праці за час виконання роботи та відповідно включення роботи до відповідного Списку. Позивачем уточнюючої довідки передбаченої п.20 Порядку № 637, разом з заявою про призначення пенсії відповідачу не було надано. Суд зазначає, що за вимогами законодавства, результати атестації при призначення пенсії за віком на пільгових умовах підтверджують право на зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи зі шкідливими і важкими умовами праці. Записи у трудовій книжці позивача щодо результатів атестації підтверджують право позивача на зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, спірних періодів роботи. Проте, вказаний запис здійснено на підставі наказу від 29.01.2001 №3, який відсутній в матеріалах справи. Матеріали справи містять лише наказ підприємства від 23.01.2001 №3, яким до Списку № 2 віднесено професію «монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій», що не відповідає професії позивача. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за N 1566/11846. Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку. Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. (пункт 4.3 Порядку). Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Таки чином, на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, у відповідача були відсутні документальні підтвердження зайнятість позивача повний робочий день на зазначених роботах за Списком № 2 у спірні періоди та віднесення професії до Списку №

2. Разом з цим, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач встановивши невідповідність найменування посад, зазначених у трудовій книжці позивача, з найменуваннями посад визначених Списком № 2, та зважаючи на наявні розбіжності найменування посад у трудовій книжці з найменуванням посад зазначених у наданих позивачем наказах про атестацію робочих місць та також ненадання позивачем документів, якими може бути підтверджено пільговий характер роботи позивача, в межах наданих повноважень, мав звернутися на підприємство, де працював позивач, для отримання необхідної інформації та документів, з огляду на наступне. Дійсно, на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії підприємство, на якому працював позивач, ліквідовано без визначення правонаступника. Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії. За п.1 Порядку, він визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника. Відповідно до п. 3 Порядку, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії). За п.7 Порядку, для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право: заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально; запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій; отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку; інформувати територіальні органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії. Згідно п. 12 Порядку, територіальні органи Пенсійного фонду України надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи. За положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 також передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Суд зазначає, що згідно п. 1.7 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі. З матеріалів справи також вбачається, що у розписці-повідомленні про необхідність надання уточнюючих довідок або інших документів позивача не повідомлено (арк. спр. 56). Тобто, відповідач мав можливість витребувати у позивача додаткові докази що підтверджують пільговий характер робіт, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження пільгового стажу отримання пенсії. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність запису про атестацію, є достатніми підставами для розгляду питання щодо включення зазначеного періоду до пільгового стажу за Списком № 2, що не було враховано відповідачем. Обґрунтованої мотивації, щодо неврахування вказаних записів у рішеннях Комісії та відповідача не наведено. Стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне. З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин, мотивів зарахування чи не зарахування спірних періодів роботи, та інших документів наданих позивачем. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень ст.11 КАС України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права. На підставі викладеного, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищенаведене свідчить, що достатнім і необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача розглянути повторно заяву позивача. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 р. у справі № 360/4299/21 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 р. у справі № 360/4299/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 16 лютого 2022 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.А. Блохін І.В. Геращенко