Постанова 4850 № 360/2806/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року справа №360/2806/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 р. у справі № 360/2806/20 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі відповідач, УПФУ), в якому просив: визнати неправомірними дії Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 38 від 18 травня 2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.03.1993 по 14.04.1995 та з 18.07.2010 року по 01.11.2019; призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 12 травня 2020 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволено частково, а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області від 18.05.2020 №38 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов`язав Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням правових висновків суду; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням правових висновків суду, та ухвалити нове рішення у цій частині, яким зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.03.1993 по 14.04.1995 та з 18.07.2010 року по 01.11.2019; призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 12 травня 2020 року. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13). 12 травня 2020 року позивач звернувся до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за Списком №1. Позивачем разом з заявою було надано: військовий квиток НОМЕР_2 ; довідку про прийняття на роботу (навчання) № Б-274/01, № Б-275/01, № Б-276/01, №Б-290/01, № Б-277/01, № 103; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт/посвідка - НОМЕР_3 ; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників - № 05/08, № Б-279/01, № Б-280/01, №Б278/01; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 - № 11/0051-33, № 405, № 11/5349-33, № 117; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_4 ; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № Б-270/01, № Б-271/01, № Б-272/01, № Б-273/01; документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсії №57267, №69/05-1092, №245 (а.с.79-128). Рішенням відповідача від 18.05.2020 № 38 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.п.2 п.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, оскільки загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 2 місяці 20 днів, пільговий стаж роботи 6 років 4 місяці 13 днів (список №2 1 рік 10 місяців, список №1 4 роки 6 місяців 13 днів), що не відповідає вимогам п.п.2 п.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивачу не зараховано періоди роботи за 22.08.1992 по 29.03.1993 та з 15.04.1995 по 17.07.1996 за Списком № 2, період з 30.03.1993 по 31.08.1994 та з 01.09.1994 по 14.04.1995 за Списком №

1. Також, з розрахунку стажу відповідача вбачається, що позивачу не зараховано до пільгового стажу період з 18.07.2010 року по 01.11.2019 (а.с.135,136). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058). Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з п. 1 та п.2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1)працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок (пункт 1 частина 2 статті 114 Закону № 1058-IV). 2)працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на роботах за Списком № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року. Суд зазначає, що професія (посада) позивача, за якою він працював у спірні періоди, відноситься до Списку № 1 чинному на період роботи позивача, що не заперечується відповідачем. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок № 637). Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5) У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, зазначеним Порядком передбачено у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою. Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 24.10.1990, ОСОБА_1 у період з 24.10.1990 по 17.07.1996 працював в СВО Склопластик, зокрема у період з 30.03.1993 по 14.04.1995 - працював виробником склопластикових виробів намоткою. Відповідно до наказу Мінпрому України №226 від 22.09.1993 Сєвєродонецьке виробниче об`єднання Склопластик перейменовано в Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство Об`єднання склопластик. Рішення відповідача про відмову в зарахуванні періоду роботи з 30.03.1993 по 14.04.1995 до пільгового стажу за Списком № 1 мотивоване відсутністю даних про проведення атестації. Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне. За змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442 (далі - Порядок №442), що набрав чинності 21.08.1992р., атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та пунктом 4 Порядку № 383, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ. Згідно з підпунктами 4.1 - 4.2 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 р., відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника. З аналізу зазначених норм вбачається, що результати атестації підтверджують пільговий стаж впродовж 5 років після затвердження їх результатів. Відповідно до підпункту 4.4 Порядку № 383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Суд зазначає, що зазначені норми передбачають, що у разі якщо атестація проведена на підприємстві вперше після 21.08.97, до пільгового стажу зараховується 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років. Отже, атестація підтверджує певні умови праці та надає право на зарахування певного періоду роботи особи до та після проведення атестації. При цьому, порядок не вимагає затвердження атестації саме у період роботи особи на підприємстві, а лише те, що атестація повинна розповсюджуватися на період роботи особи. На підставі наказу №199к від 15.11.1994 до трудової книжки позивача внесено запис за результатами атестації робочих місць, за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (наказ №364 від 15.06.1994). Також, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19), непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Таким чином, відповідний стаж роботи позивача з повним підземним робочим днем в періоди роботи з 30.03.1993 по 14.04.1995, підтверджено записами в трудовій книжці, в якій посади позивача відповідають посадам передбаченим Списком №

1. Отже, позивачем надано усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі Порядок № 22-1) та Порядком №

637. Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 18.07.2010 по 01.11.2019, суд зазначає наступне. Як вбачається з трудової книжки, позивача 18.07.2010 прийнято до ТОВ НВО Сєвєродонецький склопластик в цех №1/3/12 по виробництву синтетичних смол та сполучних, склопластиків на основі скловолокна та рідких смол оператором установок виготовлення склопластикових конструкцій 4 розряду відділення по виробництву склопластиків на основі скловолокна та рідких смол в порядку переведення з ТОВ Об`єднання склопластик. 20.01.2014 цех №1 по виробництву синтетичних смол та сполучних, склопластиків на основі скловолокна та рідких смол виведено зі структури підприємства. Відділення по виробництву склопластиків на основі скловолокна та рідких смол введено в структуру підприємства. 01.11.2019 позивача звільнено за власним бажанням. (а.с.14-21) З розрахунку стажу відповідача вбачається, що позивачу не зараховано до пільгового стажу період з 18.07.2010 року по 01.11.2019 (а.с.135,136). Проте, рішення Комісії при головному Управлінні Пенсійного фонду України № 05/08 від 29.04.2020 та рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України № 38 від 18 травня 2020 року не містить обґрунтувань щодо відмови в зарахуванні періоду роботи в ТОВ Сєвєродонецький склопластик з 18.07.2010 по 01.11.2019 у якості оператора установок виготовлення склопластикових конструкцій у цеху (відділенні) з виробництва синтетичних смол та сполучних склопластиків на основі скловолокна та рідких смол, до пільгового стажу за Списком №

1. З матеріалів справи вбачається, що період роботи позивача з 18.07.2010 по 01.11.2019 не зараховано у зв`язку з тим, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (далі - ОК-5) ОСОБА_1 , ТОВ Науково-виробниче об`єднання Сєвєродонецький склопластик (код страхувальника - 36221647) не звітувало про облік стажу як за працівника, який відноситься до окремих категорій осіб відповідно до законодавства по коду ЗПЗ013А1. Отже, у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, інформація про спеціальний трудовий стаж позивача за період роботи з 18.07.2010 по 01.11.2019 відсутня. Проте, посилань на такі підстави оскаржене рішення відповідача не містить. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки вказані підстави щодо відмови в зарахуванні стажу не були покладені в основу прийнятого рішення, суд не може приймати їх до уваги. Разом з цим, трудова книжка не містить запису щодо роботи позивача повний робочий день у спірний період. Уточнюючої довідки передбаченої п.20 Порядку № 637, позивачем не надано. Таки чином, матеріали справи не містять жодних документальних підтверджень зайняття позивача повний робочий день на зазначених роботах за Списком № 1 у спірні періоди. Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, за положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 р. № 13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Проте, суд зазначає, що згідно п. 1.7 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Тобто, відповідач мав можливість витребувати у позивача додаткові документи, що підтверджують пільговий характер робіт, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на отримання пенсії. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, в оскаржуваному рішенні відповідачем взагалі не наведено жодних обґрунтувань, мотивів зарахування чи не зарахування спірного періоду роботи позивача з 18.07.2010 по 01.11.2019 до пільгового стажу за Списком №1, тоді як прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Також, позивач звертався до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (згідно з п.1 п.2 ст.114 Закону ), проте, відповідач своїм рішення відмовив позивачу у призначенні пенсії згідно з п.2 п.2 ст.114 Закону. Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищенаведене свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, що є підставою для скасування такого рішення. Стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне. З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин, мотивів зарахування чи не зарахування спірного періоду роботи, та інших документів наданих позивачем. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень ст.11 КАС України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права. З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищенаведене свідчить, що достатнім і необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області від 18.05.2020 №38 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , з зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.05.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням правових висновків суду. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 р. у справі № 360/2806/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 р. у справі № 360/2806/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 20 січня 2021 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.В. Геращенко Г.М. Міронова