Ухвала КАС ВС № 440/8933/21

ф УХВАЛА 15 лютого 2022 року м. Київ справа № 440/8933/21 адміністративне провадження № К/990/2270/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 440/8933/21 за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови, УСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просив: - визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мирошниченка О.І. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 16 червня 2021 року та постанови про відкриття виконавчого провадження №65833908 про стягнення виконавчого збору від 17 червня 2021 року про примусове виконання постанови №52538941 виданої 16 червня 2021 року; - визнати протиправною та скасувати постанову від 16 червня 2021 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 53 140,26 грн; - визнати протиправною та скасувати постанову від 17 червня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №65833908. 10 вересня 2021 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року , позовну заяву ОСОБА_1 повернуто, оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду були визнані судом неповажними. На зазначені ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 17 січня 2022 року. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною другою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку. Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмова у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, законодавцем визначено, що особа може скористатись правом на касаційне оскарження судових рішень виключно у визначених цим Кодексом випадках. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Оскаржуючи судове рішення про повернення позовної заяви позивач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стосується як питання визначення поважним строку на звернення до адміністративного суду, так і суті заявлених позовних вимог. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження позивач не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо визначення поважності причин пропуску строку на звернення до суду. Однак, позивачем жодним чином не наведені спростування мотивів ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду щодо не надання відповідних доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав. Таким чином, аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку з відсутністю судді Шевцової Н.В. на робочому місці за листком тимчасової непрацездатності з 31.01.2022, розгляд цієї скарги відбувся після її виходу на роботу. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись частиною третьою статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 440/8933/21 за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про визнання дій неправомірними,визнання протиправною та скасування постанови. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н. В. Шевцова Судді Н.А. Данилевич О.В. Кашпур