Постанова Одеський апеляційний суд № 947/26001/20

Номер провадження: 22-ц/813/2112/22 Номер справи місцевого суду: 947/26001/20 Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 27 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року по цивільній справі за позовною заявою АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 14 вересня 2020 року представник позивача АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за № б/н від 22 квітня 2008 року у розмірі 130835 грн. 82 коп., посилаючись на невиконання відповідачем договірних умов (а.с.1-2). 08 грудня 2020 року заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від позовну заяву АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором за № б/н від 28 березня 2014 року у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. (а.с.49-51). 22 грудня 2020 року до Київського районного суду м. Одеси засобами поштового зв`язку надійшла апеляційна скарга від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року. Апелянт не згоден з прийнятим рішенням та вважає його незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Апелянт вважає, що зазначеним рішенням суд призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще наносить істотну шкоду всім споживачам банківських послуг, та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. На думку апелянта, суд ігнорує те, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Апелянт стверджує, що відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допускає порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у баку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.12.2020 року в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити та покласти судові витрати на відповідача (а.с.53-57). Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників провадження. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав свої зобов`язання щодо надання відповідачеві кредитних коштів. Однак відповідач не здійснює повернення грошових коштів, порушує умови надання банківських послуг, внаслідок чого, у нього виникла заборгованість станом на 31 липня 2020 року у загальній сумі 163423 грн. 97 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 3000 грн. 00 коп.; заборгованості за простроченими відсотками 158773 грн. 66 коп.; пені 1650 грн. 31 коп. При цьому, суд зазначив, що в анкеті-заяві позичальника процентна ставка за кредитом не зазначена, також, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Матеріали справи не містять підтверджень, що надані позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Так, суд зазначив, що оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тому суд вирішив відмовити в задоволенні цих вимог. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Тому суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 3000 грн за тілом кредиту. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.12.2020 оскаржується в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом. Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за необхідне зазначити наступне. Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір за № б/н, за яким позивач надав відповідачеві кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму 500 грн. Відповідно до вказаної заяви сторони домовилися, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яких з грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів в зв`язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн та 5% від суми позову. Також, сторони погодили, що Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт. Крім того, в анкеті-заяві встановлена базова процентна ставка за кредитом в розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості. Інших умов кредитування анкета-заява не містить. Доказів існування будь-яких інших домовленостей щодо кредитування, досягнутих сторонами, позивач до суду першої інстанції не подавав та в позовній заяві не зазначав. На підтвердження існування своїх вимог позивач надав до суду виписку з карткового рахунку відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до якої останній платіж на погашення заборгованості, здійснений в порядку автоматичного списання з іншого карткового рахунку, відбувся 14 травня 2018 року. ­Нормативно-правова база та оцінка апеляційного суду Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної сторони, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. На підставі цього, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати прострочених процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені. Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Разом з тим, як було вище зазначено, сторони обумовили в анкеті-заяві сплату процентів за користування кредитом в розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. З врахуванням фактичних обставин даної справи та оскільки сторонами не були обумовлені в анкеті-заяві умови щодо сплати процентів на прострочену заборгованість та пені, розрахунок за процентами на залишок простроченої заборгованості до уваги не приймається. При цьому, апеляційний суд роз`яснює позивачу право на звернення до суду з окремим позовом з відповідними вимогами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем за період з 20.05.2008 та до 19.02.2018 включно відповідачу були нараховані відсотки за користування кредитом на суму 9889,36 грн. Також, відповідно до цього ж розрахунку відповідачем були погашені проценти за кредитом на залишок заборгованості на суму 7280,11 грн. Відповідно, виходячи з розрахунку, заборгованість за процентами складає 2609,25 грн. Отже, оскільки суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи та не в повній мірі дослідив докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу та скасовує рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення по суті. Щодо інших доводів апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що разом з апеляційною скаргою представник позивача надав додаткові докази по даній справі, зокрема, довідку про умови кредитування та сукупну вартість споживчого кредиту, графік погашення кредиту від 26.12.2012, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 58-60). Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до постанови Верховного Суду від 13 січня 2021 року у цивільній справі №264/949/19 тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. В своїй апеляційній скарзі апелянт не зазначив жодних доводів щодо додатково поданих доказів, так само як і жодних причин неподання таких доказів до суду першої інстанції. Виключне значення наданих доказів для справи апелянтом також жодним чином обґрунтовано не було. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що разом з позовом позивач-апелянт подавав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, яким, одночасно, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення (а.с. 4-5). Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи наведене, оскільки апелянт не обґрунтував виключне значення та поважність причин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, та вчинив ряд процесуальних дій, чим на власний розсуд розпорядився наданими йому процесуальними правами, що передбачає настання відповідних процесуальних наслідків, апеляційний суд не бере надані докази до уваги при ухваленні рішення. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позов фактично задоволено на суму 3609,25 грн. Підтверджені понесені позивачем судові витрати складаються із судового збору за звернення з позовом (2102 грн) та з апеляційною скаргою (3153 грн), всього на суму 5255 грн. Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 144,51 грн. Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, заочне рішення суду першої інстанції скасовує в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та ухвалює в цій частині нове рішення. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 2609, 25 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 144,51 грн. В іншій частині Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 рокузалишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 15.02.2022 року м. Одеса