Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24038/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24038/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря Михайлової Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо розгляду звернень позивача про надання довідки, що підтверджує перебування позивача на окупованій території у період Другої світової війни; зобов`язання відповідачів видати позивачу довідку про підтвердження перебування позивача на окупованій території України у період Другої світової війни від народження позивача 11 травня 1943 року до 07 листопада 1943 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації щодо розгляду звернень ОСОБА_1 про надання довідки, що підтверджує перебування позивача на окупованій території у період Другої світової війни. Зобов`язано Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію Кабінет Міністрів України всебічно розглянути звернення ОСОБА_1 від 05 травня 2019 року, 10 травня 2019 року та 30 травня 2019 року про надання довідки, що підтверджує перебування позивача на окупованій території у період Другої світової війни та надати обґрунтовану відповідь за результатами їх розгляду. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Ухвалою від 16 червня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва встановив Київській міській раді та Київській міській державній адміністрації місячний строк з дня отримання даної ухвали для подання звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року у справі №640/24038/19 та попередив Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою від 26 серпня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив частково заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав протиправною бездіяльність Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року, повідомив Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію про необхідність вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року, зобов`язав Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва про вжиті заходи у 10-денний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили та відмовив в іншій частині заяви. 17.09.2021 року представник Київської міської ради направив до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року. 24.09.2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява представника позивача про накладення штрафу та встановлення нового строку для надання відповідачами звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року в адміністративній справі №640/24038/19. В обґрунтування вищевказаної заяви представник позивача посилається на невиконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 року відмовлено у задоволенні представника ОСОБА_1 про накладення штрафу та встановлення нового строку для надання звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року у справі №640/24038/19. Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 року, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Частиною 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України. Згідно частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України). Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19. За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Крім того, суд звертає увагу на те, що особа яка вважає, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення вправі звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. При цьому, реалізація цього права позивачем жодним чином не залежить від встановлення судом судового контролю за виконанням судового рішення. Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Колегія суддів звертає увагу, що станом на час подання вказаної заяви до суду першої інстанції, з метою виконання судового рішення у справі №640/24038/19 представником Київської міської ради було подано звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 року у справі №640/24038/19. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 року у справі № 640/2438/19 виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) було повторно розглянуто звернення ОСОБА_1 стосовно надання довідки про підтвердження перебування ОСОБА_1 на окупованій території у період Другої Світової війни та Державним архівом міста Києва було надано обґрунтовану відповідь. В свою чергу, під час розгляду справи у судді апеляційної інстанції було встановлено, що Київською міською державною адміністрацією була проведена відповідна робота щодо розшуку документів, зазначених у зверненнях ОСОБА_1 . За дорученням Київської міської ради Державний архів міста Києва розглянув звернення ОСОБА_1 про надання довідки, що підтверджує перебування позивача на окупованій території у період Другої світової війни та повідомив, що документи із зазначеного питання знаходяться на зберіганні в Державному архіві Київської області. Крім того, Державний архів міста Києва листом від 0.04.2021 року звернувся до Державного архіву Київської області, для надання відомостей про перебування ОСОБА_1 та її батьків ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) на окупованій території від дати народження позивача 11.05.1943 до звільнення м. Києва від окупації 07.11.1943. За інформацією наданою Державним архівом Київської області, у «Картотеці мешканців м. Києва та Київської області, що проживали на окупованій території (1941-1943рр.)» відомостей на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено. У вказаній картотеці виявлена картка, в якій значиться « ОСОБА_2 ». Також, за інформацією наданою Державним архівом Київської області інших, будь - яких документів, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на окупованій території у період Другої світової війни, не виявлено. Таким чином, позивача було повідомлено, що оскільки вказані документи також відсутні і у Державному архіві міста Києва, надати довідку про перебування ОСОБА_1 на окупованій території у період Другої світової війни немає можливості. На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 року у справі №640/24038/19 Київською міською радою було повторно розглянуто звернення ОСОБА_1 стосовно надання довідки, що підтверджує перебування позивача на окупованій території у період Другої світової війни, досліджено інформацію із Державних архівів, та надано ОСОБА_1 обґрунтовану відповідь, що довідку про перебування ОСОБА_1 на окупованій території у період Другої світової війни немає можливості, оскільки вказані документи також відсутні і у Державному архіві міста Києва. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для накладення на відповідачів штрафу та встановлення нового строку для надання звіту про виконання рішення суду. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст.ст. 242, 243, 312, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено « 14» лютого 2022 року.