Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/33624/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/33624/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року у справі за заявою Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулась до суду першої інстанції з заявою, у якій просили: - підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ», застосованого рішенням керівника контролюючого органу. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року у відкритті провадження за заявою Головного управління ДПС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті заперечнням обставин,о зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, не є спором про право, а отже і підставою для ззакриття провадження. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року у справі за заявою Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків та призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2021 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Головне управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - заявник) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «ОЗОНЕ»), в якому просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна відповідача. В обґрунтування заявник зазначив, що 28 жовтня 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві прийняло наказ №8527-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ОЗОНЕ» з метою здійснення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року у відкритті провадження за заявою Головного управління ДПС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків відмовлено. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах існує спір про право, оскільки ТОВ «ОЗОНЕ» заперечує законність проведення перевірки та наявність у податкового органу права на її проведення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно із пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. В силу пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Спір про право в контексті зазначеної норми, на думку колегії суддів, має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для звернення до суду із відповідною заявою. Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідною заявою. Слід зазначити, що КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв незгоди з рішенням контролюючого органу як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд оцінює наявність існування такого спору з огляду на спосіб вираження відповідної незгоди учасником провадження. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу необхідних дій для відновлення порушеного права. Судом першої інстанції встановлено, що 17 листопада 2021 року здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «ОЗОНЕ» з метою проведення документальної планової виїзної перевірки, в результаті якого встановлено, що представник ТОВ «ОЗОНЕ» Проценко О.В. відмовив у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, з огляду на що посадові особи заявника склали акт від 17 листопада 2021 року №6132/Ж6/26-15-07-02-02 «Про відмову від допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ». 18 листопада 2021 року начальник Головного управління ДПС у м. Києві прийняла рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ОЗОНЕ». Також судом першої інстанції встановлено, що даними програми «Діловодства спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ» подало позовну заяву до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій оскаржує наказ Головного управління ДПС у м. Києві №5827-п від 28 жовтня 2021 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ОЗОНЕ». Так, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/33571/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Озоне» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу. З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ» оскаржило в судовому порядку наказ Головного управління ДПС у м. Києві №5827-п від 28 жовтня 2021 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ОЗОНЕ», який і став передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність спору про право та, як наслідок, про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за зверненням органу доходів і зборів на підставі заяви такого органу. Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, від 25 січня 2019 року, де зазначається, що незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Посилання апелянта на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року (справа № 804/19780/14) щодо відсутності спору про право у разі оскарження наказу про проведення перевірки, є безпідставними, оскільки касаційним судом рішення у вказаній справі ухвалено за інших фактичних обставин, а саме за наявності скарги на дії посадових осіб контролюючого органу щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі за заявою Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗОНЕ» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма