Постанова 4873 № 920/977/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" лютого 2022 р. Справа № 920/977/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Попікової О.В. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. розглянувши матеріали апеляційної скарги Путивльського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Путивльський агролісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі № 920/977/21 (суддя Резніченко О.Ю.) за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області до Путивльського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Путивльський агролісгосп» треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Новослобідська сільська рада; 2) Сумська обласна рада про стягнення 102037,76 грн. без виклику представників сторін. Короткий зміст і підстави позовних вимог. Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулась з позовом про стягнення з Путивльського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Путивльський агролісгосп» 102037 грн 76 коп. збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної позивачем у період з 23.03.2021 по 29.03.2021 перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища було виявлено факти незаконного порубу лісових насаджень за відсутності спеціального дозволу (лісорубного квитка) на вказані лісові насадження, що є порушенням вимог статей 19, 67, 69 Лісового кодексу України та заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу. Розмір збитків, розрахований позивачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу» від 23.07.2008 року №665, відповідачем не сплачено, що слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у даній справі позовні вимоги задоволені, присуджено до стягнення з Путивльського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Путивльський агролісгосп» 102 037 грн 76 коп. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, шляхом стягнення 30611 грн. 33 коп. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 20407 грн. 55 коп. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 51018 грн. 88 коп. - до спеціального фонду місцевого бюджету Новослобідської сільської ради. Суд І інстанції, встановивши обставини щодо наявності всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (невжиття заходів з охорони лісів), наявність шкоди (збитки в розмірі 102037 грн 76 коп.) та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Відповідач, не погоджуючись із прийнятим у даній справі судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду І інстанції від 11.10.2021 скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд І інстанції не повно з`ясував обставини справи, зокрема місцевим судом залишено поза увагою відсутність доказів реєстрації за відповідачем права постійного користування земельною ділянкою, на якій було здійснено незаконну рубку дерев. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 апеляційну скаргу Путивльського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Путивльський агролісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/977/21 залишено без руху; запропоновано Путивльському дочірньому агролісогосподарському підприємству «Путивльський агролісгосп» протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати докази сплати судового збору у розмірі 3405,00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/977/21. Розгляд апеляційної скарги Путивльського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Путивльський агролісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/977/21 вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Надано учасникам справи строк на подання відзиву та відповіді на відзив. Згідно з ч. 1 статті 12, ч. 1 статті 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 3 статті 12, ч. 1 статті 247 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до п.п. 1, 2, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Позиції учасників справи. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив залишити без змін оскаржуване рішення суду І інстанції з мотивів, у ньому викладених, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Також від третіх осіб надійшли пояснення у справі. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як було встановлено судом І інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 23.03.2021 по 29.03.2021 старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Сугоняком Я.В. та Приходьком І.О. в присутності директора ДП «Путивльський агролісгосп» Ісаєва І.В. та головного лісничого ДП «Путивльський агролісгосп» Подшивайлова В.І. було проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства відповідачем. У акті планової перевірки ДП «Путивльський агролісгосп» № 136/06 від 29.03.2021 року зафіксовано: - у кварталі 124 виділ 16 незаконний поруб 41 дерева, з яких 9 - породи клен гостролистий, 7 - породи дуб звичайний, 1 породи акація біла , 22 - сироростучих породи берест та 2 - сухостійних породи берест за відсутності спеціального дозволу (лісорубного квитка) на вказані лісові насадження, що є порушенням вимог статей 19, 67, 69 Лісового кодексу України, внаслідок чого заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі - 51 023 грн. 21 коп. - у кварталі 128 виділ 13 незаконний поруб 67 дерев, з яких 5 - породи клен гостролистий, 9 - породи дуб звичайний, 42 - породи акація біла, 6 породи берест та 5 - породи горобина за відсутності спеціального дозволу (лісорубного квитка) на вказані лісові насадження, що є порушенням вимог статей 19, 67, 69 Лісового кодексу України, внаслідок чого заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі - 51014 грн. 55 коп. 29.03.2021 позивачем було складено протоколи про адміністративні правопорушення та винесено відповідні постанови про накладення адміністративного стягнення стосовно уповноважених працівників відповідача. В результаті самовільного порубу лісових насаджень була завдана шкода навколишньому природному середовищу в загальному розмірі - 102037 грн. 76 коп. До матеріалів справи залучено розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на землях лісового фонду ДП «Путивльський агролісгосп» у кварталі 124 виділ 16 та у кварталі 128 виділ 13 на території Новослобідської СТГ.проведений, виконані на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23.07.2008 №665. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків з забезпечення охорони лісів на підвідомчій йому території від незаконної рубки, та невжиття необхідних заходів до виявлення та притягнення винних осіб, які вчинили незаконну рубку дерев, за відсутності доказів сплати з боку відповідача суми завданої шкоди, суд І інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 102 037 грн. 76 коп. збитків. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди. Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника. Приписами статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Вимогами ч. 2 статті 19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів. Відповідно до статей 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Як вбачається з акта планової перевірки від 29.03.2021 №136/06, в ньому зазначено, що ДП «Путивльський агролісгосп» має Проект організації та розвитку лісового господарства та затверджені матеріали лісовпорядкування. Положеннями статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Згідно з п. 5 ч. 1 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень. Відповідно до статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. За змістом п. 5 ч. 2 статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Згідно зі статтею 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі №920/1106/17. Оскільки, як встановлено судом І інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження, відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди. Викладене спростовує доводи скаржника щодо відсутності підстав для відшкодування збитків у зв`язку із відсутністю доказів реєстрації за відповідачем права постійного користування земельною ділянкою, на якій було здійснено незаконну рубку дерев. При цьому колегія суддів звертає увагу на наступні обставини. - під час розгляду справи в суді І інстанції відповідач, який був належно повідомлений про розгляд даної справи, не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів на спростування підстав позову. - Акт планової перевірки від 29.03.2021, у якому зафіксовано відповідні порушення, підписаний представниками відповідача без зауважень. - в матеріалах справи наявні протоколи про притягнення саме працівників відповідача до адміністративної відповідальності за згадані порушення. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 102 037 грн. 76 коп. завданої шкоди. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Доводи заявника апеляційної скарги щодо неповного встановлення судом І інстанції обставин справи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження. Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Враховуючи викладене колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення у даній справі та задоволення апеляційної скарги. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Путивльського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Путивльський агролісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/977/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 11.10.2021 у справі №920/977/21 залишити без змін.

3. Справу №920/977/21 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України. Головуючий суддя О.В. Попікова Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак