Постанова 4857 № 500/1868/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 500/1868/21 пров. № А/857/19377/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Качмара В.Я., Затолочного В.С., з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (суддя першої інстанції Дерех Н.В., м. Тернопіль), В С Т А Н О В И В: Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по платежу адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 250000,00 грн. Позов обґрунтований тим, що у відповідача існує заборгованість, яка виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання в сумі 250000грн, нарахованого податковим повідомленням рішенням 30000623200 від 5 лютого 2020 року. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року позовні вимоги було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Тернопільській області податковий борг по платежу адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 250000 грн. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає, ухвалу постановленою з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення і відмовити в позові. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що судом не враховано, що податково повідомлення рішення було прийнято за відсутності проведеної перевірки та складеного у встановленому порядку акту перевірки. При цьому контролюючим органом прийнято рішення про застосування санкцій на підставі протоколу, правову оцінку якому надано Тернопільським апеляційним судом, що на підставі статті 19 Конституції України свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення. Також апелянт вказав, що підприємницька діяльність відповідача припинена 31 січня 2020 року, а податкове повідомлення-рішення складено 5 лютого 2020 року, тобто застосовано санкції до фізичної особи ОСОБА_1 .. Судом не досліджено питання направлення та отримання відповідачем податкової вимоги. Також апелянт вказав, що Верховним Судом не даний час не розглянуто касаційна скарга на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі № 500/1214/20, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000623200 від 5 лютого 2020 року. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення. У судове засідання відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджено повідомленням про вручення судової повістки. Також представник відповідача адвокат Свірипа-Депутат В.З. була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи шляхом надіслання телефонограми за вказаним в апеляційній скарзі номером телефону, яка була отримана 25 січня 2022 року о 15 годині. Також 28 січня 2022 року представник апелянта подала клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №500/1214/20 Касаційним Судом. У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено. Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом надіслання на його офіційну електронну адресу судової повістки, що була отримана ним 25 січня 2021 року о 15 годині 13 хвилин. Про відкладення слухання справи сторони апеляційному суду не заявляли. Отже судом було ухвалено розглянути апеляційну скаргу за відсутності сторін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків. Згідно довідки про наявність податкового боргу у відповідача наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 250000 грн. (штрафні санкції). Заборгованість по платежу адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникла в результаті несплати платником узгодженого грошового зобов`язання нарахованого податковим повідомленням - рішенням №0000623200 від 05.02.2020 року, винесеним на підставі матеріалів наданих Збаразьким відділенням поліції Підволочиського відділу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області: в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення від 18.09.2019 серії АПР 18 №097576, яким зокрема встановлено факт порушення ч.20. ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» (далі Закон України №481/95-ВР), а саме: продаж пально-мастильних матеріалів без наявності ліцензії та на підставі пп.54.3.3. п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, абз.9 ч.2 ст.17 Закону України №481/95-ВР та постанови Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафу) в сумі 250000 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення, відповідачем оскаржено в судовому порядку. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 у справі 500/1214/20 в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000623200 від 05.02.2020 року відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 по справі №500/1214/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 у справі №500/1214/20 - без змін. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. За підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Згідно з пунктом 54.1, 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Положеннями пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 згаданої статті). У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті). За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України). Частиною четвертою ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як підтверджено матеріалами справи, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 у справі 500/1214/20 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000623200 від 05.02.2020 року набрало законної сили. Отже податковий борг є узгодженим. При цьому суд відхиляє доводи апелянта про відкриття Верховним Судом касаційного провадження як підставу вважати податковий борг неузгодженим, оскільки рішення суду набирає законної сили після апеляційного перегляду, а ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 500/1214/20. Також матеріалами справи підтверджено, що відповідачу виставлялась податкова вимога Ф№1150-13 від 19.01.2021 року, з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався. Вказана вимога була надіслана ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 19 січня 2021 року, однак його не було вручено і повернуто позивачу з відміткою поштового відділення 03 лютого 2021 року «за закінченням терміну зберігання». Апеляційний суд зауважує, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги. При вирішенні спорів щодо стягнення боргу, зокрема, якщо предметом спору є факт надсилання податкової вимоги, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи. Окрім того, суд звертає увагу на те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 360/4692/19. Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, у розумінні статті 42, 58 Податкового кодексу України, вимога та податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими позивачу, оскільки надіслані на адресу за місцем проживання (останнього відомого місцезнаходження фізичної особи) з повідомленням про вручення. Отже, вказані документи є належним доказами, які підтверджують наявність у позивача узгодженого податкового боргу. Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про припинення ним статусу підприємця і безпідставне стягнення з нього як фізичної особи санкцій, нарахованих за час здійснення підприємницької діяльності, оскільки податкове повідомлення рішення прийняте щодо відповідача як фізичної особи і відповідно податковий борг підлягає стягненню саме з нього. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 09.02.2022