Постанова 4857 № 260/2467/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2467/21 пров. № А/857/19706/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Вовка А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року, головуючий суддя Гебеш С.А., ухвалене о 09:45 год. у м. Ужгород, повний текст якого складено 04.10.2021 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування висновку та наказу,- В С Т А Н О В И В: В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУНП у Закарпатській області, в якому просила визнати дії посадових осіб Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог посадової інструкції ч. 1 та п. 1, 2, 5 ч. 3 ст. 1, п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про національну поліцію" неправомірними; визнати протиправними та скасувати: висновок службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Закарпатській області від 09 квітня 2021 року № 820 в частині встановлення фактів порушення ОСОБА_1 вимог посадової інструкції ч. 1 та п. 1, 2, 5 ч. 3 ст. 1, п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про національну поліцію"; наказ ГУНП в Закарпатській області від 30 квітня 2021 року № 999 дск "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УОТЗ ГУНП в Закарпатській області" в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 та оголошення їй догани. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що проведення службового розслідування здійснено з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, при його здійсненні не з`ясовані у повній мірі усі фактичні обставини справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним фактам та речовим доказам, грубо порушені права позивача, у тому числі на захист та отримання правничої допомоги, можливості надання доказів та особистих пояснень, а тому висновок службового розслідування не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, що у свою чергу є підставою для визнання його неправомірним та скасування наказу ГУНП в Закарпатській області від 30 квітня 2021 року № 999 дск "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УОТЗ ГУНП в Закарпатській області" в частині оголошення догани майору поліції ОСОБА_1 . Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково; визнано неправомірними дії посадових осіб Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог посадової інструкції ч. 1 та п. 1, 2, 5 ч. 3 ст. 1, п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національної поліцію"; визнано протиправними та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 30 квітня 2021 року № 999 дск "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УОТЗ ГУНП в Закарпатській області", в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 та оголошення їй догани; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУНП у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час прийому та підготовки документів кандидата на посаду в УОТЗ ГУПН О. Черепані, ОСОБА_2 повинна була забезпечити неухильне дотримання норм антикорупційного законодавства, оскільки вищевказані норми розроблені та впроваджені з метою захисту осіб, які здійснюють (здійснювали або планують здійснювати) оперативно-розшукову діяльність у спосіб, що унеможливлює розкриття належності таких осіб до відповідних державних органів чи військових формувань, у тому числі і до НПУ, їх недотримання може стати передумовою для розкриття належності таких осіб до вказаних органів і формувань, механізму здійснення заходів фінансового контролю в Національній поліції України стосовно цих категорій осіб, та як, наслідок, призвести до витоку інформації з обмеженим доступом. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з матеріалів службового розслідування, 02 квітня 2021 року надійшла доповідна записка т.в.о начальника Департаменту оперативної служби НПУ полковника поліції Назаренка Валентина №312/дск/17 щодо можливого порушення службової дисципліни лейтенантом поліції ОСОБА_3 . Так, під час моніторингу публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що ОСОБА_4 не подав декларацію кандидата на посаду. У ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 про необхідність подати декларацію відповідно до п.4 розділу IV Порядку № 7-дск не знав, оскільки вказаного Порядку в загальному доступі немає, а під час проходження служби в управлінні оперативної служби ГУНП в Закарпатській області був ознайомлений, однак не надав тому уваги. Водночас ОСОБА_5 повідомив, що перед призначенням на посаду оперуповноваженого відділу УОТЗ ГУНП йому було надано ОСОБА_6 перелік необхідних документів, і в даному переліку відомостей про подання е-декларації "кандидата на посаду" не було. А після повідомлення його про необхідність подачі декларації за типом "кандидат на посаду" така була подана. Також з даного приводу була опитана старший оперуповноважений в ОВС УОТЗ ГУНП майор поліції ОСОБА_1 , яка повідомила, що 12 січня 2021 року до УОТЗ ГУНП в Закарпатській області з рапортом про проведення для подальшого проходження служби звернувся лейтенант поліції ОСОБА_4 , оперуповноважений УОС ГУНП в Закарпатській області, якому було запропоновано посаду оперуповноваженого 4-го відділу управління в оперативно-технічних заходів Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Про необхідність подачі декларації відповідно до п.4 Порядку здійснення заходів фінансового контролю в Національній поліції України стосовно окремих категорій осіб, ОСОБА_7 невідомо, оскільки вказаного Порядку в загальному доступі немає та для ознайомлення вищевказаний наказ для управління оперативно-технічних заходів не надходив, про що свідчить відсутність записів в журналі реєстрації наказів та доручень. Також зазначила, що проаналізувавши роз`яснення розміщені на офіційному веб-порталі НАЗК, відповідно до яких у разі переведення на іншу посаду державної служби декларація не подається. Звільнення особи за переведення - не вважається припиненням діяльності. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника, в межах службового розслідування встановлені не були, висновки службового розслідування не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, оскільки такі не містить всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІІІ (далі Закон №580-VIII), поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Статтею 18 Закону №580-VIII визначено основні обов`язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов`язаний: - неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; - професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; - поважати і не порушувати прав і свобод людини; - надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; - зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; - інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських. затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Частиною 1 статті 19 Закону №580-VIII передбачено види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2 ст. 19 Закону №580-VIII). Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337- VIII (далі Дисциплінарний статут), службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Згідно з частиною 1 статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до частини 2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. З огляду на викладене, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення необхідно встановити факт вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарний проступок полягає у конкретних діях чи бездіяльності, які вчинені поліцейським протиправно та умисно, в тому числі невиконання поліцейським конкретних службових обов`язків, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також вчинення дій, які підривають авторитет поліції. Як видно з матеріалів справи, 30 квітня 2021 року дисциплінарною комісією складено висновок службового розслідування за фактом недотримання норм антикорупційного законодавства окремими працівниками УОТЗ ГУНП в Закарпатській області. З якого встановлено, зокрема, наступне: згідно листа УОС ГУНП в Закарпатській області від 26 квітня 2021 року № 6/2-82 дск відомо, що колишнього працівника УОС ГУНП О. Черепаню було ознайомлено під підпис з вимогами Закону України "Про запобігання корупції", наказу НАЗК від 31.03.2020 року № 7-дск та наказу НПУ від 15.05.2020 року № 0015. Згідно посадової інструкції ОСОБА_7 організовує, забезпечує діяльність щодо кадрових питань, контроль за дотриманням працівниками законності, службової дисципліни, режиму таємності, конспірації, правил користування, утримання та збереження табельної зброї, індивідуальних засобів захисту, правил техніки безпеки, протипожежних заходів, а також правил поведінки в побуті. У зв`язку із чим, під час прийому та підготовки документів кандидата на посаду в УОТЗ ГУНП О. Черепані, А. Сабельнікова повинна була забезпечити неухильне дотримання норм антикорупційного законодавства, оскільки вищевказані норми розроблені та впроваджені з метою захисту осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність у спосіб, що унеможливлює розкриття належності таких осіб до відповідних державних органів чи військових формувань, у тому числі і до НПУ, їх недотримання може стати передумовою для розкриття належності таких осіб до вказаних органів і формувань, механізму здійснення заходів фінансового контролю в Національній поліції України стосовно цих категорій осіб та, як наслідок, призвести до витоку інформації з обмеженим доступом. При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів про ознайомлення позивача із наказом НАЗК від 31.03.2020 року № 7-дск Відтак, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що позивача неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог наказу НАЗК від 31.03.2020 року № 7-дск, так як керівництвом ГУНП в Закарпатській області не було ознайомлено зі змістом і положенням даного нормативного акту. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі №260/2467/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 11.02.2022 року.