Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3990/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/3990/20 пров. № А/857/20475/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Обрізка І.М., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 380/3990/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу,- суддя в 1-й інстанції Мричко Н.І., час ухвалення рішення 27.09.2021 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 06.10.2021 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовною заявою до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якій позивач просить: - визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 17.04.2020 №192-о Про звільнення ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу чергових Львівської митниці ДФС; - стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Галицька митниця Держмитслужби є правонаступником Львівської митниці ДФС. Позивач вказав, що Львівська митниця ДФС не повідомила його про наступне вивільнення за два місяці, а Галицька митниця Держмитслужби не запропонувала іншу роботу, чим грубо порушили вимоги частин першої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України. Позивач зазначив, що з моменту початку реорганізації Львівської митниці ДФС до моменту винесення наказу про звільнення позивача у Львівській митниці ДФС та у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади. У повідомленні про вивільнення зазначено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи, проте це не відповідає дійсності, оскільки рівнозначні вакантні посади були у Галицькій митниці Держмитслужби. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 380/3990/20 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 17.04.2020 №192-о Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу чергових Львівської митниці ДФС з 23.04.2020. Рішення суду в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання. Стягнуто з Львівської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 192597 (сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн 93 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 11059 (одинадцять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 61 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належним чином та допустимими доказами. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 380/3990/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та представника позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено процедуру попередження про наступне вивільнення працівника. Крім того, рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, натомість містить лише формальний перелік пунктів, передбачених ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ, які по своїй юридичні природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу «правової визначеності», адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення, а тому наказ Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 №192-о Про звільнення ОСОБА_1 прийнятий не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом та непропорційно. Таким чином, вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивача з 22.10.2019 призначено на посаду заступника начальника відділу чергових Львівської митниці ДФС у порядку переведення з Головного управління ДПС у Львівській області. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком

1. Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби. Крім того, згідно з додатком № 2 вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови ДФС України видано наказ від 25.11.2019 № 30-рг Про реорганізацію митниць ДФС, пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби. 28.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення. Наказом Львівської митниці ДФС від 11.03.2020 № 08 Про попередження про наступне вивільнення зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад згідно зі списком, що додається. 11.03.2020 голова Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС затвердив попередження про наступне вивільнення позивача 13.04.2020 з посади заступника начальника відділу чергових Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Наказом Львівської митниці ДФС Про звільнення ОСОБА_1 від 17.04.2020 №192-о позивача звільнено 22.04.2020 із займаної посади заступника начальника відділу чергових Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII, із змінами, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі оскаржений наказ). Підстава звільнення попередження про наступне вивільнення від 11.03.2020. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України зокрема передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає (пункт 1 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на працю як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та прийняття наказу про звільнення позивача) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу»). За правилами ч. 1 ст. 34 Закону України «Про державну службу» призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України. Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та прийняття наказу про звільнення позивача) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом № 117-ІХ (набрання чинності 25.09.2019) у Закон України «Про державну службу» було внесено ряд змін, зокрема, і щодо порядку припинення державної служби. Так, ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» викладено у новій редакції, відповідно до якої було додатковим пунктом 11 частини 1 передбачено припинення державної служби у зв`язку із ліквідацією держаного органу, а також виключено із частини 3 цієї статті норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю. Також, було виключено приписи про те, що звільнення у випадку скорочення посади державної служби, реорганізації чи ліквідації допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Відтак, враховуючи наведені вище норми колегія суддів встановила, що станом на час звільнення позивача була змінена редакція ст. 87 Закону України «Про державну службу», яка регламентує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Наказом Львівської митниці ДФС від 11.03.2020 № 08 Про попередження про наступне вивільнення зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад згідно зі списком, що додається. 11.03.2020 голова Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС затвердив попередження про наступне вивільнення позивача 13.04.2020 з посади заступника начальника відділу чергових Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Львівська митниця ДФС також надіслала позивачу засобами поштового зв`язку (відправлення за №7900061206503) попередження про наступне звільнення за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив наголошував на тому, що ним не отримано вказаного попередження про наступне звільнення. Згідно з листом Центру поштового зв`язку Новояворівськ акціонерного товариства Укрпошта від 30.06.2020 № 02-27-138 рекомендований лист за №7900061206503 надійшов 13.03.2020 на ім`я ОСОБА_1 та на адресу: АДРЕСА_1 , та 28.03.2020 такий повернуто на зворотню адресу за закінченням терміну зберігання. Згідно з частинами першою та четвертою статті 9-1 Закону № 889-VIII доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення. Отже, з огляду на приписи статті 9-1 Закону № 889-VIII та встановлену дату відправлення відповідачем позивачу повідомлення про наступне вивільнення, вказане повідомлення є доведеним до відома позивача - 16 березня 2020 року. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20. Наказом Львівської митниці ДФС Про звільнення ОСОБА_1 від 17.04.2020 №192-о позивача звільнено 22.04.2020 із займаної посади заступника начальника відділу чергових Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII, із змінами, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі оскаржений наказ). Підстава звільнення попередження про наступне вивільнення від 11.03.2020. Разом з цим, колегія суддів зазначає про наявність на час звільнення позивача виключного права органу державної влади, а не обов`язку, пропозиції державному службовцю будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі (за наявності), оскільки ця норма, закріплена в ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», в такій редакції набрала чинності з 13.02.2020, тобто існувала на час звільнення позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 380/3646/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 380/3551/20. Також колегія суддів звертає увагу, що наказ про звільнення відповідає вимогам, визначених Типовою інструкцією з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, містить зазначення обов`язкових реквізитів, вказівку на підставу його видання «попередження про наступне вивільнення від 11.03.2020», в якому містяться причини та підстави звільнення (у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС), та прийнятий повноважною особою. Враховуючи наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » № 192-о від 17.04.2020, оскільки такий прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом. Враховуючи, що вимоги позивача щодо його поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, підстав для задоволення якого відсутні, вказані вимоги задоволенню також не підлягають. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Керуючись ст. 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 380/3990/20 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді І. М. Обрізко Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 08.02.2022 року