Постанова 4857 № 344/16596/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 344/16596/21 пров. № А/857/22120/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В. за участю секретаря судового засідання Михальської М.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2021 року, прийняте суддею Бабій О.М., в м.Івано-Франківську, в порядку спрощеного провадження, у справі № 344/16596/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - встановив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії БАА № 452551 від 30 серпня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його визнано винним за вчинення правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1 700 грн., а саме, що він 30 серпня 2021 року о 09 год. 29 хв., керуючи автомобілем марки «Фольксваген Джетта», номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Н-09 на 320 км, рухався зі швидкістю 105 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті на 55 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, оскільки швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості Trucam LTI 20\20 ТС008397, який на момент виміру швидкості не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції, тому заміри швидкості руху є недостовірними. Працівником поліції у постанові не вірно зазначено адреси проживання позивача, а також марки транспортного засобу. На відрізку дороги, де здійснювалась фіксація швидкості руху відсутній дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень ПДР», при розгляді матеріалів порушено його порядок, не ознайомлено з права, неправильно зазначено його адресу і інше. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами довів суду факт порушення позивачем приписів п.12.4 ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обгрунтована аналогічними обставинами викладеними в позовній заяві. Просить скасувати рішення суду та прийняте нове, яким позов задоволити. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті. У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що з оскаржуваної постанови серії БАА № 452551 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі від 30 серпня 2021 року, складеної поліцейським 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Русіковим Р.А. встановлено, що ОСОБА_1 30 серпня 2021 року о 09 год. 29 хв., керуючи автомобілем марки «Фольксваген Джетта», номерний знак НОМЕР_2 , на автодорозі Н-09 на 320 км, рухався зі швидкістю 105 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті на 55 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України. У зв`язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР). Пунктами 1.3 та 1.9.ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306. Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год п.12.4 ПДР. Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.4 ст.122 КУпАП) За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції. що з оглянутого відеозапису з пристрою TruCam (а.с.34), вбачається фрагмент фіксування визначення швидкості транспортного засобу позивача. Однак, в матеріалах справи відсутні, на що і покликається позивач, докази розгляду справи, як запис з нагрудної камери поліцейського: роз`яснення прав, пояснення правопорушника, що передбачено ст. 268 КУпАП. Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія оскарженої постанови, в якій відсутній підпис позивача та відсутні докази відмови позивача від підпису. Крім того, матеріалами справи не підтверджується факт інкримінованого порушення в межах населеного пункту. Колегія суддів зазначає, що положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17. В свою чергу, відповідачем не надано до суду інших доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія в силу дії презумпції невинуватості, а, відтак, постанова підлягає скасуванню, оскільки висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є помилковим. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності. Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, враховуючи те, що у справі неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2021 року у справі № 344/16596/21 та прийняти постанову, якою позов задоволити. Скасувати постанову поліцейського 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Русікова Р.А. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 452551 від 30 серпня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула В. В. Ніколін