Постанова 4857 № 166/1218/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 166/1218/21 пров. № А/857/21663/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Петрунів В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року у справі № 166/1218/21 (головуючий суддя Свистун О.М., смт. Ратне, час ухвалення 10 год. 39 хв., повне судове рішення складено 19 листопада 2021 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (сел. Ратне) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Михальчука Андрія Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (сел. Ратне) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Михальчука Андрія Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №614078 від 15.10.2021, а провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Рішенням від 17 листопада 2021 року Ратнівський районний суд Волинської області в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення правопорушення, передбаченого ч.ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП. Так, відповідно до вимог ст.283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У постанові серії БАВ № 614078 від 15.10.2021 такі відомості відсутні, а тому суд першої інстанції протиправно використав такий запис в якості доказу вчинення адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Відповідачі правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи викликалися в судове засідання, проте, у зв`язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що постановою поліцейського СРПП відділення поліції №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Михальчука А.М. від 15.10.2021 серії БАВ №614078 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 850 грн за те, що він 15 жовтня 2021 року о 02 год. 00 хв. в с. Самари-Оріхові керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , з неосвітленим заднім номерним знаком у темну пору доби, та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.9 (в), п.2.3 (в) ПДР України. Такі дії позивача кваліфіковано за ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною вище постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся в суд з позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують той факт, що позивач дійсно порушив вимоги п. 2.9 в Правил дорожнього руху, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП. Щодо порушення п.2.3 в ПДР (користування ременем безпеки), то на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, відповідач доказів не надав. При цьому, з огляду на установлену судом законність постанови щодо притягнення позивача до відповідальності за керування транспортних засобом з номерним знаком, що не освітлюється, беручи до уваги відповідність розміру призначеного штрафу санкції ч.6 ст.121 КУпАП, суд залишив незмінним накладене на позивача стягнення у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з п. 2.9 в Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Відповідно до частини 6 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим. Таким чином, диспозиція наведеної правової норми передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів, зокрема, за порушення ними вимог п. 2.9в ПДР, тобто керування транспортним засобом з неосвітленим номером. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 24 Постанови ПВС України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Колегія суддів зазначає, що відповідач, як на обставини вчинення правопорушення покликається на складену постанову у справі про адміністративне правопорушення та долучений до матеріалів справи відеозапис зі службового відеореєстратора. Разом з цим, суд не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Щодо долученого відеозапису з нагрудної камери поліцейського, то на переконання колегії суддів, такий не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такі докази (про застосування технічних засобів фіксації порушення в постанові не зазначено). Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 74 КАС України не може вважатися допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України). При цьому суд вказує на необхідність зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, не лише у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, оскільки вимоги до змісту таких постанов передбачено частиною четвертою статті 283 КУпАП. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 15.10.2021 серії БАВ №614078. При цьому апеляційний суд враховує правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/1-а, де суд касаційної інстанції вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відтак, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відповідно притягнення його до адміністративної відповідальності. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.6 ст.121 КУпАП. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП сторонами не оскаржене, суд апеляційної інстанції, відповідно до норм ч.1 ст.308 КАС України, не надає правової оцінки висновкам суду в цій частині позовних вимог. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, оскільки ст. 286 КАС України не передбачає такого способу захисту як визнання протиправною постанови про адміністративне правопорушення. Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне. Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Колєсніком Б.В. на підставі договору про надання правової допомоги №156 від 16.10.2021 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 25.11.2021 серії АС №1029956, які є у матеріалах справи. Вид наданих адвокатом послуг професійної правової допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій, їх тривалість та вартість підтверджується актами про надання правової допомоги від 02.11.2021 та 25.11.2021. Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить вартість 1 години - 500 грн. Оплата послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 16.10.2021 здійснена в розмірі 4000,00 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. При визначенні розміру витрат на правову допомогу суд керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Дана справа є незначної складності, типовою справою про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах. З огляду на це, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування. Також апеляційна скарга за своїм змістом дублює позовну заяву, а тому її підготовка не вимагала зазначеного адвокатом часу -3 год. Суд апеляційної інстанції також ураховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд вважає справедливим відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу у сумі 1000 грн, - тобто в розмірі суми судового збору, що підлягає сплаті за розгляд адміністративним судом позовних вимог фізичної особи немайнового характеру, а також розгляд апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 та ч. 6 ст. 139 КАС України підлягають також відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1135,00 грн. Керуючись статтями 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року у справі № 166/1218/21 та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №614078 від 15.10.2021 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вул. Винниченка, 11) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 00 коп. понесених судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги та 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 21.01.2022.