Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/3207/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/3207/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 08 лютого 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС України в Житомирській області щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні; - зобов`язати Головне управління ДФС України у Житомирській області нарахувати та провести виплату середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 30.12.2005 до 16.11.2020. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року позовну заяву позивача залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України та частин 3 та 4 статті 123 КАС України. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, предметом розгляду у даній справі є невчасна виплата позивачу ГУ ДФС у Житомирській області коштів одноразової грошової допомоги при звільненні та виплата середнього заробітку за час пропуску строку повного розрахунку з позивачем після звільнення. Так, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №806/3037/18 було задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління ДФС у Житомирській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 22 повні календарні роки служби при звільненні, у відповідності з нормами статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Вказане рішення суду набрало законної сили 05.11.2018. На виконання вказаного рішення суду, позивачу, 16.11.2020 було проведено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 22503,00 грн. з утриманням з неї податків, що вказується позивачем у позовній заяві. Позивач, вважаючи порушеним своє право щодо повного та своєчасного проведення з ним розрахунку при звільненні, 26.02.2021, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на поштовому конверті про надіслання позову до суду, звернувся до суду із даним позовом, фактично одночасно із поданням вказаного позову, позивач також звернувся 23.02.2021 із заявою до ГУ ДФС у Житомирській області щодо непроведення з ним повного розрахунку при звільненні та просив повідомити його з якого грошового забезпечення розрахована сума грошової допомоги при звільненні. Тобто з дати, коли позивач дізнався про здійснення виплат на виконання рішення суду у справі №806/3037/18 від 25.07.2018, невчасна виплата яких, як він вважає порушує його права, свободи чи інтереси, до моменту звернення з позовом пройшло більш ніж 3 місяці. 02 грудня 2021 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, яку позивач отримав 10 грудня 2021 року. Позивач в окремій заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та документами на обґрунтування поважності причин пропуску строку зазначив, що на його заяви від 06.01.2021 та 23.02.2021 щодо остаточного проведення з ним розрахунку, він отримав листи-відповіді ГУ ДФС у Житомирській області від 15.03.2021 та від 19.03.2021, з яких позивач дізнався про те, що відповідач із ним повністю розрахувався та здійснення додаткових виплат не передбачається. Тобто, судом першої інстанції встановлено, що станом на 06.01 строк звернення до суду вже був пропущений. Залишаючи без розгляду позовну заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що викладені позивачем доводи у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, судом визнаються неповажними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України та частин 3 та 4 статті 123 КАС України, з огляду на наступне. Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України). Спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норми спеціального процесуального закону. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №815/2681/17, у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19. Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 цього Кодексу). Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно з частиною 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Як встановлено з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є невчасна виплата позивачу ГУ ДФС у Житомирській області коштів одноразової грошової допомоги при звільненні та виплата середнього заробітку за час пропуску строку повного розрахунку з позивачем після звільнення. Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, зарахування на картковий рахунок позивача одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 22503,00 грн., що відбулось 16.11.2020, є датою, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, дії щодо з`ясування розміру виплачених коштів на виконання рішення суду позивач розпочав здійснювати з 06.01.2021, а до ГУ ДФС у Житомирській області щодо проведення повного розрахунку звернувся лише 23.02.2021, що свідчить про те, що вказані заяви не можуть бути прийняті як доказ поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки станом на 06.01 строк звернення до суду вже був пропущений. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим твердження апелянта відносно того, що в даному випадку слід застосовувати ч.4 ст.122 КАС України, оскільки жодним законом не передбачено можливість досудового врегулювання спору в спірних правовідносинах, що виникли між сторонами у даній справі. Частиною другою та п"ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах. Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів. Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою є неповажними. Відповідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст. 2 КАС України та ч. 4 ст. 242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.