Постанова 4856 № 560/4873/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4873/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 31 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови/дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправною відмову/дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50 відсотків розміру щомісячного довічного грошового утримання померлого годувальника - судді у відставці ОСОБА_2 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати з 12.01.2021 ОСОБА_1 розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50 відсотків розміру щомісячного довічного грошового утримання померлого годувальника ОСОБА_2 (перерахованого згідно з протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.12.2020) та виплатити недоплачену різницю у пенсії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови/дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 04.04.2007 по 11.01.2021 отримувала пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІІ групи від загального захворювання, розмір якої обчислювався згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За змістом свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ). За життя ОСОБА_2 отримував довічне грошове утримання судді у відставці. Позивачка звернулася до відповідача з заявою від 12.01.2021 про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з врахуванням розміру щомісячного довічного грошового утримання померлого годувальника. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.01.2021 по пенсійній справі №968250810658 про відмову у переведенні на інший вид пенсії відмолено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VІІІ згідно до поданої заяви від 12.01.2021, оскільки зазначеним Законом не передбачено призначення пенсій у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Листом від 01.03.2021 №1530-1110/К-03/8-2200/21 відповідач повідомив позивачку про вказане рішення. Окрім цього, відповідачем зазначено про переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, розмір якої обчислено згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується витягом про перерахунок пенсії з електронної пенсійної справи. Позивачка, вважаючи порушеними її права, звернулася з позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у ст.27 цього Закону. Так само від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника (ч.1 ст.37 Закону № 1058). Отже, незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв`язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком. Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім`ї. Зокрема, у ч.1, 2 ст.140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Відповідно до ч.1 ст.144 цього ж Закону суддя та члени його сім`ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя. Про членів сім`ї йдеться також в контексті обов`язків судді. Вони, як і суддя, перебувають у полі суспільної уваги та під постійним моніторингом з метою встановлення відповідності рівня життя судді наявному у нього та членів його сім`ї майну і одержаним ними доходам (ч.1 ст.59 Закону № 1402). Прискіплива увага до судді безумовно призводить до розкриття окремих аспектів приватного життя членів його сім`ї, зокрема про майно, доходи та витрати. Не обіймаючи посади судді, вони в силу вимог закону, перебувають під посиленим контролем та несуть обов`язки та зазнають обмежень, що випливають з високого статусу судді. Однак гарантії незалежності суддів мають функціональний характер і поширюються виключно на суддів, якщо інше прямо не визначено законом. У постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийшов до висновку, що Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058) не містить норми, яка б дозволяла замість пенсії за віком померлого годувальника застосовувати щомісячне довічне грошове утримання судді. Виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. Як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду заяви позивача від 12.01.2021 про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з врахуванням розміру щомісячного довічного грошового утримання померлого годувальника, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням відмовило ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ. Таким чином, відмова у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 є правомірною. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст.316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.