Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/9425/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/9425/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 01 лютого 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.02.2021 за № 222650003018, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог вказав, що після досягнення 60-річного віку, 19.02.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянуто заяву та рішенням від 24.02.2021 за № 222650003018 відмовлено в призначенні пенсії. До страхового стажу не враховано згідно записів трудової книжки періоди роботи: - з 24.10.1984 по 20.09.1985 в Харцизькому підприємстві електричних мереж; - з 23.01.1986 по 02.08.1988 в шахті Харцизька, оскільки записи про роботу не завірені печатками підприємств; - з 13.02.2012 по 05.05.2014 в ТОВ Будівельній компанії РегіонБуд (Російська Федерація), оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків (зборів) до відповідного фонду держави, на території якої проводилась трудова діяльність. Зазначає, що для підтвердження періодів роботи з 24.10.1984 по 20.09.1985 та з 23.01.1986 по 02.08.1988 були надані довідки: 1) від 14.02.2019 №62 видана Регіональною енергопостачальною компанією Міністерства вугілля та енергетики ДНР; 2) від 18.01.2021 № 03/24-05, видана шахтою Ілловайська. У відмові зазначено, що підприємства які видали довідки знаходяться на тимчасово окуповані території України. Враховуючи зазначене, будь-які документи, підготовлені або видані органами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Тому підстави для врахування довідок відсутні. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.10.1984 по 20.09.1985, з 23.01.1986 по 02.08.1988 та з 13.02.2012 по 05.05.2014. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Зазначає, що до страхового стажу не враховано згідно записів трудової книжки періоди роботи: - з 24.10.1984 по 20.09.1985 в Харцизькому підприємстві електричних мереж та з 23.01.1986 по 02.08.1988 в шахті «Харцизська», оскільки записи про роботу в трудовій книжці не завірені печатками підприємств, що порушує норми пункту 2.4 Інструції; - з 13.02.2012 по 05.05.2014 в ТОВ Будівельній компанії «РегіонБуд» (Російська Федерація), оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків (зборів) до відповідного фонду держави, на території якої проводилась трудова діяльність. Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 19 років 6 місяців 12 днів. Рішенням головного управління від 24.02.2021 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років, про що повідомлено листом головного управління від 13.05.2021 № 2200-0304-8/24918. Крім того, зазначеним листом роз`яснено позивача щодо можливості звернення до Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Звертає увагу, що навіть за умови зарахування спірних періодів роботи, в позивача буде відсутній передбачений пенсійним законодавством України необхідний страховий стаж (27років). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено наявними в справі матеріалами, ОСОБА_1 після досягнення 60-річного віку, 19.02.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.02.2021 №222650003018, відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років. Зазначено, що тривалість страхового стажу - 19 років 6 місяців 12 днів. Листом відповідача №2200-0304-8/24918 від 13.05.2021 позивача повідомлено, що до страхового стажу не враховано згідно записів трудової книжки періоди роботи: - з 24.10.1984 по 20.09.1985 в Харцизькому підприємстві електричних мереж, з 23.01.1986 по 02.08.1988 в шахті «Харцизська», оскільки записи про роботу в трудовій книжці не завірені печатками підприємств; - з 13.02.2012 по 05.05.2014 в ТОВ Будівельній компанії «РегіонБуд» (Російська Федерація), оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків (зборів) до відповідного фонду держави, на території якої проводилась трудова діяльність (арк. спр. 10-11). Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди роботи з 24.10.1984 по 20.09.1985, з 23.01.1986 по 02.08.1988 та з 13.02.2012 по 05.05.2014 протиправно не зараховані відповідачем до стажу позивача, тому суд, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача зазначені періоди роботи. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788 XIІ та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 - IV. Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Положеннями ч. 1 ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до пунктів 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Положеннями пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Отже, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Так, згідно з Трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 , яка заповнена 20.10.1980, внесено: - Запис №5 від 24.10.1984 "Прийнятий газоелектрозварником 4 розряду в службу механізації і транспорту в Харцизькому підприємстві електричних мереж", підстава - Наказ №143 від 23.10.1984; - Запис №7 від 20.09.1985 "Звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР", підстава - Наказ №53 від 20.09.1985; - Запис №8 від 23.01.1986 "Прийнятий учнем електрослюсаря підземного" в шахті «Харцизська», підстава - Наказ №23/к від 15.01.1986; - Запис №14 від 02.08.1988 "Звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР", підстава - Наказ №405/к від 02.08.1988; - Запис №25 від 13.02.2012 "Прийнятий водієм автомобіля на всі типи і марки автомобілів згідно дозволених категорій" в ТОВ Будівельній компанії РегіонБуд (Російська Федерація), підстава - Наказ №1-к від 13.02.2012; - Запис №26 від 05.05.2014 "Трудовий договір розірваний з ініціативи працівника", підстава - Наказ №4-к від 05.05.2014 (арк. спр. 12). Згідно з положеннями пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Щодо доводів апелянта про те, що періоди роботи з 24.10.1984 по 20.09.1985 та з 23.01.1986 по 02.08.1988 не підлягають зарахуванню до стажу позивача, оскільки записи про роботу в трудовій книжці не завірені печатками підприємств, колегія суддів зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17. Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Щодо доводів апелянта, що період роботи з 13.02.2012 по 05.05.2014 не підлягає зарахуванню до стажу позивача, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків (зборів) до відповідного фонду держави, на території якої проводилась трудова діяльність, суд зазначає, що відповідачем не вчинено жодних дій, що одержання інформації про сплату/несплату страхових внесків (зборів) до відповідного фонду держави, на території якої проводилась трудова діяльність позивача. При цьому, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність чи відсутність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №489/2283/16-а (провадження № К/9901/18617/18), від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а. Отже, доводи апелянта щодо відсутності внесків та на правомірність незарахування до стажу періоду роботи позивача з 13.02.2012 по 05.05.2014, є безпідставним. З огляду на зазначене колегія суддів вважає вірними доводи суду першої першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховані до стажу позивача періоди роботи з 24.10.1984 по 20.09.1985, з 23.01.1986 по 02.08.1988 та з 13.02.2012 по 05.05.2014, а тому слід та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача зазначені періоди роботи. Щодо відмовленої частини позовних вимог, то колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині, з огляду на те, що воно ніким не оскаржується. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.