Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/6351/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6351/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в перерахунку, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання, донарахувавши 8% до загального процентного розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, і виплачувати його у розмірі, передбаченому ЗУ від 2 червня 2016 року № 1402-VIII довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 04-24/82/2020 від 20.02.2020 року, з дня звернення до суду; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді в відставці, донарахувавши 8% до загального процентного розрахунку довічного грошового утримання судді в відставці, і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80%, на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 04-24/82/2020 від 20.02.2020 року, з дня звернення до суду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі № 580/3217/20 відповідач здійснив перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 72% від середньомісячного грошового утримання працюючого судді, не врахувавши при цьому два роки строкової військової служби (1977-1979 роки) та роботу на посаді слідчого Тальнівського РВ внутрішніх справ Черкаської області з 30.06.1985 по 01.07.1987. Позивач стверджує, що його стаж, який дає право на відставку судді, становить 37 років 7 місяців 23 дні, а тому під час перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідач мав додатково врахувати такий стаж та нарахувати відповідне грошове утримання в розмірі 80%. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 80% грошового забезпечення на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 04-24/82/2020 від 20.02.2020 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 80% грошового забезпечення на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 04-24/82/2020 від 20.02.2020; - у задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у адміністративній справі № 580/3217/20, позивачеві здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, розмір якого складає 150572,16 грн. Також, апелянт зазначив, що позивач має стаж роботи на посаді судді 31 рік 09 місяців 01 день, підстави для перерахунку грошового утримання позивача як судді у відставці в розмірі 80% від заробітної плати працюючого судді згідно положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ відсутні. Позивач заперечує проти апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-111. У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 28.02.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду № 04-24/82/2020 від 20.02.2020, виданої Черкаським апеляційним судом. Вказана довідка видана позивачеві відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України, про те, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, складає 208098,00 грн. Рішенням Головного управління від 04.03.2020 позивачеві відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Вказану відмову відповідач обґрунтував тим, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII та рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність, однак станом на 04.03.2020 відповідні зміни до Закону № 1402-VIII не внесено. Вважаючи, що відмова відповідача є протиправною, позивач звернуся з позовом до суду. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у адміністративній справі № 580/3217/20, зокрема обов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 № 1402-V111 на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 04-24/60/2020 від 20 лютого 2020 року з 19 лютого 2020 року та виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у адміністративній справі № 580/3217/20, Головне управління здійснило позивачеві перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, розмір якого складає 150572,16 грн. У липні 2021 року позивач звернувся до Головного управління із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, виходячи з 80% суддівської винагороди. Головне управління направило на адресу позивача лист № 5703-5856/Т-03/08-2300/21 від 13.08.2021, в якому зазначило, що законодавчих підстав для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди немає, оскільки стаж позивача дає право на відставку судді, становить 37 років 7 місяців 23 дні, а стаж на посаді судді, для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 31 рік 9 місяців 1 день, відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди визначено відповідно до пункту 3 статті 142 Закону №1402, що діє на дату перерахунку розміру пенсії позивача - 72% (за 20 років - 50%, понад 20 років - 11 років*2%=22%=72%). Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби та робота на посаді слідчого, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді. Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402), «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX (надалі - Закон № 193). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом № 1402. Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Частиною першою статті 142 Закону № 1402 визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом № 1402, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Частиною третьою статті 142 Закону № 1402 передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з частиною третьою статті 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402 пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402). Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом № 1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402 зі змінами. У вказаному рішенні КС України зазначено, що судді, які вже перебувають у відставці, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Отже, Законом № 1402 було запроваджено різний правовий підхід та порядок грошового забезпечення суддів у відставці, а саме по-різному визначено порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, залежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання суддів, без урахування, при цьому, періоду виходу у відставку (до запровадження кваліфікаційного оцінювання, чи після цього). Проте, положення Закону № 1402 у цій частині 18.02.2020 визнані КС України неконституційними, а тому не підлягають до застосування з вказаної дати і, відповідно, з дня ухвалення КС України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Разом з тим, підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 року по зразковій справі № 620/1116/20, а також від 06.03.2019 року по справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року по справі № 200/3958/19-а та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для застосування при розгляді апеляційним судом цієї справи. Так, за правилами частини 1 статті 116 Закону № 1402-VIII, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно із вимогами статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Водночас відповідно до пункту 34 Перехідних положень Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). До набрання чинності Законом № 1402-VIII зазначені правовідносини регулювались Законом від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ). За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби. Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 - набрання чинності Законом № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI було викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. З аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів доходить висновку, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих та проходження служби. Це підтверджується також положеннями Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", яким були внесені зміни в Закон № 2453-VI, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)". Колегія суддів звертає увагу, що даний висновок було неодноразово викладений у постановах Верховного Суду, зокрема від 19 серпня 2021 року по справі №369/2234/17 та від 23 вересня 2021 року у справі № 620/1944/20 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Судом першої інстанції встановлено, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку, належить враховувати, крім роботи на посаді судді, період роботи на посаді слідчого Тальнівського районного відділу внутрішніх справ Черкаської області з 30.06.1985 по 01.07.1987 (що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 від 10.03.1977 та довідкою МВС України в Черкаській області № 14/7-Т-157 від 06.07.2021) та календарний період проходження строкової військової служби з 1977 року по 1979 року (що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 від 10.03.1977 та довідкою № 27 від 02.02.1980). Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби та робота на посаді слідчого, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% (37 років стажу суддівства) від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді. Крім того, судом першої інстанції правомірно звернуто увагу відповідача, що у довідці Черкаського апеляційного суду № 04-24/82/2020 від 20.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 зазначено, що доплата за вислугу років становить 80%, що також є підтвердженням стаж роботи позивача на посаді судді, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання у розмірі 80%. Дата, з якої має буди здійснений перерахунок позивачеві довічного грошового утримання, а також документ про розмір грошового забезпечення, визначені в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року по адміністративній справі № 580/3217/20. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірних дій відповідача щодо не зарахуванню позивачу стажу судді проходження строкової військової служби та робота на посаді слідчого. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову частково та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Щодо посилання апелянта на ту обставину, що неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону №2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII та до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного закону, а не вибірково з різних законів, колегія суддів не приймає до уваги дані твердження. Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 37 років, то щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись позивачу в розмірі 80 відсотків (50% (за 20 років) + (2%*17років)) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що не суперечить вимогам законодавства та відповідає вимогам Закону №1402-VIII. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.В Кузьменко