Постанова 4855 № 751/6219/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/6219/21 Суддя (судді) першої інстанції: Деркач О.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б. Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу інспектора роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Онікієць Юрія Петровича на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2021 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 15.11.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Онікієць Юрія Петровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулось до Новозаводського районного суду м. Чернігова інспектора роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Онікієць Юрія Петровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2021 року (позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що спірну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято правомірна, оскільки, позивачем на численні вимоги працівників поліції не надано реєстраційне посвідчення на транспортний засіб яким вона керувала. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено, зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено при повному з`ясуванні обставин справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою інспектора роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Онікієць Юрія Петровича на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2021 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке в судовому засіданні 08.02.2022 колегією суддів залишено без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв`язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 16.08.2021 року, маючи при собі посвідчення водія, страховий поліс та реєстраційне посвідчення приїхала на пляж, де на безкоштовній парковці, за адресою: вул. Берегова,24 м. Чернігів залишила транспортний засіб ALFA ROMEO GIULIETTA, д.н.з. НОМЕР_1 . Відпочиваючи позивачка втратила реєстраційне посвідчення транспортного засобу. Позивачка від`їхала від пляжу, та пізніше виявила пошкодження транспортного засобу. Після чого ОСОБА_1 звернулась на лінію « 102» щодо складення протоколу ДТП, в якому пошкоджено транспортний засіб та повернулась на місце можливої події, тобто на парковку за адресою: вул. Берегова,24 м. Чернігів. Вказані обставини позивачкою повідомлено самостійно при зверненні на лінію « 102». В подальшому, працівники патрульної, що прибули на виклик, з метою складання відповідного протоколу та схеми ДТП, в якому пошкоджено автомобіль яким керувала позивачка, запропонували позивачці надати документи, у тому числі реєстраційне посвідчення транспортного засобу. Інспектором роти №2 батальйону №1 управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенантом поліції Онікієць Ю.П. 16.08.2021 року складено постанову серії ЕАО №4645595 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що ОСОБА_1 16 серпня 2021 року о 14 год. 46 хв. в м. Чернігові по вул. Берегова, 24, керувала транспортним засобом ALFA ROMEO GIULIETTA, д.н.з. НОМЕР_1 , без реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушила вимоги п. 2.1б ПДР України. Вважаючи дії інспектора щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X; Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII; Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV; Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306; Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 липня 2006 року №191 «Про затвердження національних стандартів, змін до національних стандартів та скасування нормативних документів», ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування». Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію») Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пунктів 2.1А, 2.1Б ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). Пунктом 2.4 ПДР України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і необхідними доказами, одним з яких є відеозапис. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із змісту оскаржуваної постанови, суть адміністративного порушення допущеного позивачем полягає в тому, що на вимогу поліцейських не надано реєстраційний документ на транспортний засіб, яким, як зазначила позивачка, керувала. Відповідно до змісту рішення суду першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів відсутності у позивачки реєстраційного посвідчення на транспортний засіб. Колегія судів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Колегія суддів дослідивши наданий до відзиву на позов оптичний диск, що містить відеоряд з місця події здійснений нагрудною камерою поліцейського, згідно з яким поліцейськими впродовж близько 30-ти хвилин вмовляли позивачку надати реєстраційне посвідчення на транспортний засіб, оскільки таке було необхідне для оформлення протоколу ДТП, в якому пошкоджено автомобіль який керувала позивач. Також, із вказаного відеоряду вбачається, що впродовж усього часу позивачем озвучено кілька версій причини відсутності реєстраційного посвідчення, у тому числі, що таке втрачено при відпочинку на пляжі, а в подальшому, батьком позивачки, що також прибув на місце розгляду справи про адміністративне правопорушення запропоновано дочекатись представників страхової компанії, у яких є в наявності копія реєстраційного посвідчення. У будь якому випадку, відсутність у позивача реєстраційного посвідчення транспортного засобу підтверджується також поясненнями наданими позивачем при винесенні спірної постанови. Так, ОСОБА_1 16.08.2021 пояснила, що реєстраційне посвідчення втратила відпочиваючи на пляжі. Також, судом першої інстанції встановлено, однак залишено поза увагою, що позивач після відпочинку на пляжі, та відповідно вже без реєстраційного посвідчення покинула місце ДПТ, а виявивши пізніше пошкодження лако-фарбового покриття повернулась на місце, де за її припущенням такі пошкодження транспортному засобу завдано. Відтак, колегія суддів критично оцінює доводи позивачки, що вона не керувала транспортним засобом без реєстраційного посвідчення на такий та розцінює їх як намір уникнути відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення. З огляду на викладені обставини колегія суддів приходить до переконання, що спірна постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є правомірною, а позовні вимоги безпідставними. Крім того, колегія суддів вважає окремо акцентувати на доводах викладених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що 08.02.2022 року надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду. У першу чергу позивач просила звернути увагу, що згідно правової позиції Верховного Суду, що неодноразово висловлювалась останнім у постановах, апеляційну скаргу подано неналежною особою, оскільки інспектор роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенант поліції Онікієць Юрій Петрович не може виступати як самостійним відповідачем при розгляді судом справи в порядку передбаченому КАС України, відповідно, на думку позивачки не може звертатись з даною апеляційною скаргою. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що дійсно, приписами ч.1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. За змістом ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (в тому числа та не виключно, порушення ч.1 ст.122 КУпАП). Відповідно до ч.2ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Оскільки, позивач притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, то розгляд такої справи про адміністративне правопорушення віднесено до компетенції Національної поліції України. Пунктом 3 ч.1ст.288 КУпАП передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 122 КУпАП уповноваженні особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції України. Отже, уповноваженні особи відповідного орану не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Відтак, позов ОСОБА_1 пред`явлено не до належного відповідача, що є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивачем в якості відповідача, окрім посадової особи, також визначено в якості відповідача Департамент патрульної поліції, при цьому, заявлений позов не містить окремих вимог до кожного з відповідачів. Наведені обставини свідчать, що суд першої інстанції відкриваючи провадження у даній справі не дотримався вимог КАС України в частині вимог до позовної заяви та визначення кола учасників справи. Поряд і цим, приписами частини 1 статті 293 КАС України встановлено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що інспектор роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Онікієць Ю.П. є відповідачем у даній справі, відповідно не може бути обмеженим в праві оскаржити таке рішення суду. Корім того, колегія суддів критично оцінює доводи позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема щодо ненадання позивачу можливості отримати правову допомогу. Слід зауважити, що про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, шляхом обмеження права позивача на отримання правової допомоги позивачем при зверненні до суду з даним позовом не вказувалось. Більш того, суд, дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, що здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення, встановив, що позивачці неодноразово роз`яснювались її права, в тому числі і на отримання правової допомоги, також, позивачці неодноразово надавалась для ознайомлення постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, однак жодного разу позивачкою клопотання щодо забезпечення її права на отримання правової допомоги не заявлялось. Також недоречними є посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, щодо відсутності у поліцейських права вимагати у водія реєстраційне посвідчення транспортного засобу, якщо у них немає доказів вчинення правопорушення, викладену у постановах від 15.03.19 у справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 у справі № 161/7068/16-а. В обох випадках мова йде про безпідставну зупинку транспортного засобу, та в подальшому виявлення відсутності обов`язкових документів, натомість у даному випадку вимога працівників поліції надати реєстраційне посвідчення на транспортний засіб, яким керувала позивачка обумовлено зверненням останньої щодо пошкодження транспортного засобу в наслідок ДТП. Відтак доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції в частині обґрунтованості позову. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування. У відповідності до ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Частиною третьою статті 272 КАС України визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 229, 271, 286, 272, 308, 310, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну інспектора роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Онікієць Юрія Петровича на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Онікієць Юрія Петровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови задовольнити. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2021 року скасувати Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 08.02.22)