Постанова 4855 № 640/2298/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2298/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року, суддя Келеберда В.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій Раді правосуддя, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій Раді правосуддя та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив: - визнати протиправними дії Комісії по виконанню питання 4 порядку денного Протоколу №1 засідання Комісії від 25 січня 2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії по виконанню пункту 4 порядку денного Протоколу №1 засідання Комісії від 25 січня 2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте за результатами розгляду пункту 9 порядку денного засідання Комісії, закріплене Протоколом №2 від 15 лютого 2019 року, яким вирішено: визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_2 . Окрім того, 21 березня 2019 року позивач подав заяву про зміну підстав позову шляхом їх доповнення, з урахуванням якої позовні вимоги остаточно обґрунтовані тим, що з 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якого, зокрема, змінено порядок призначення та звільнення з посад Голови Державної судової адміністрації України та його заступників, а також визначено, що посадові особи, які займають зазначені посади продовжують виконувати свої повноваження до призначення Голови Державної судової адміністрації України та його заступників відповідно до цього Закону. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. Підстав для розгляду справи у відкритому судовому засіданні за участі сторін судом не встановлено, а позивач або ж його представник таких доводів в апеляційній скарзі не навели З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 17 січня 2019 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення №142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на заняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України відповідно до якого: - Оголошено конкурс на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя: Голови державної судової адміністрації України та заступника Голови Державної судової адміністрації України, з визначенням умов проведення конкурсу; - Голові Державної судової адміністрації України ОСОБА_1., заступнику Голови Державної судової адміністрації ОСОБА_5. продовжувати виконувати свої повноваження до призначення Голови Державної судової адміністрації України та його заступника відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». 25 січня 2019 року відбулось засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя про що складено протокол № 1 (а.с.92, т. 3). На порядок денний засідання Комісії були винесені наступні питання: - розгляд пропозицій Комітету з дисциплінарних проваджень щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_1 ; - про затвердження рівня завдання та завдання для перевірки володіння іноземними мовами кандидатами на заняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України та його заступника, а також критеріїв оцінювання вирішення завдань; - про залучення експертів до роботи Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя щодо перевірки володіння іноземними мовами кандидатами на заняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України та його заступника; - Про організацію проведення перевірки володіння іноземними мовами кандидатами на заняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України та його заступника. Голосували «за» - одноголосно. По четвертому пункту питання слухали Голову Комісії ОСОБА_3 , яка повідомила пропозиції комітету з відбору кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя, Комісії провести перевірку володіння іноземними мовами, яка є однією із офіційних мов Ради Європи, кандидатами на заняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України та його заступника о 10 годині 00 хвилин 08 лютого 2019 тривалістю 2 години з моменту отримання кандидатами завдань, з яких 15 хвилин на аудіювання під час засідання комітету з відбору кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Комісії за адресою : м. Київ, вул. Студентська, 12-А. Голосували: одноголосно. Вирішили: Провести перевірку володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Європи, кандидатами на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації україни та його заступника о 10 годині 00 хвилин 8 лютого 2019 року тривалістю 2 години з моменту отримання кандидатами завдань, з яких 15 хвилин на аудіювання під час засідання комітету з відбору кандидатів на заняття вакантних посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя . 15 лютого 2019 відбулося засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя. Як убачається із протоколу №2 засідання, пунктом 9 порядку денного визначено наступне питання: «Визначення загального рейтингу кандидатів, переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу на заняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України». По пункту 9 засідання Комісією одноголосно було прийнято рішення визначити переможцем конкурсу на заняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_2 . Як убачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом як особа, що обіймає посаду Голови Державної судової адміністрації України на момент оголошення конкурсу та вважає, що рішення про оголошення конкурсу на заміщення посади, яка не була вакантною, є протиправним. Окрім того, позивач вважає, що за результатами конкурсу на зайняття посади Голови Державної судової адміністрації України Комісія зобов`язана прийняти рішення про призначення переможця конкурсу на посаду Голови зазначеного органу, при цьому позивач наводить аргументи щодо обмеження його права в участі у конкурсі затвердженими Умовами та додатковими у порівнянні з існуючими кваліфікаційними вимогами до кандидатів. Також позивач зазначає, що посада Голови Державної судової адміністрації України не була вакантною. Як встановлено колегією суддів, рішенням Ради суддів України від 25 квітня 2014 року №16 ОСОБА_1 призначено на посаду Голови Державної судової адміністрації України відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 127, частини другої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з`їздом суддів України від 16 вересня 2010 року (зазначені документи в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду). Посада Голови Державної судової адміністрації України належить до посад державної служби категорії «А» (вищий корпус державної служби) відповідно до статті 6 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 10 грудня 2015 року №889-VIІІ). З 30 вересня 2016 року набув чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 02 червня 2016 року №1402-VIІІ (далі - Закон №1402-VIІІ), відповідно до якого, зокрема, змінено порядок призначення та звільнення з посад Голови державної судової адміністрації України та його заступників. Відповідно до частин другої та шостої статті 153 Закону №1402-VIІІ Голова Державної судової адміністрації України призначається на посаду і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Призначення Голови Державної судової адміністрації України здійснюється на конкурсній основі. Голова Державної судової адміністрації України має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Вищою радою правосуддя відповідно до законодавства про державну службу. Призначення заступника Голови Державної судової адміністрації України здійснюється на конкурсній основі. Повноваження Вищої ради правосуддя призначати та звільняти з посад Голову Державної судової адміністрації України та його заступників передбачені також статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIІІ (набрав чинності 05 січня 2017 року). Пунктом 35 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIІІ передбачено, що Голова Державної судової адміністрації України, заступники Голови Державної судової адміністрації України продовжують виконувати свої повноваження до призначення Голови Державної судової адміністрації України та його заступників відповідно до цього Закону. Вищою радою правосуддя 17 січня 2019 року прийнято рішення №142/0/15-19 про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя, а саме: Голови Державної судової адміністрації України та заступника Голови Державної судової адміністрації України, а також про затвердження Умов проведення конкурсу, оформлених додатком до рішення, у тому числі й кваліфікаційні вимоги. Пунктом 2 зазначеного рішення Вища рада правосуддя доручила Голові Державної судової адміністрації України ОСОБА_1 продовжувати виконувати свої повноваження до призначення Голови Державної судової адміністрації України відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на Закон України «Про державну служба, згідно з положеннями частин першої та другої якого з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України. Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади. Особливості проведення конкурсу державних службовців на посади в органах судової влади визначаються законом. Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про державну службу» інформація про вакантну посаду державної служби оприлюднюється на офіційних веб-сайтах державного органу, в якому проводиться конкурс, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, відповідно до цього Закону та Порядку проведення конкурсу. Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» приймає суб`єкт призначення відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про державну службу». Частиною шостою статті 31 Закону України «Про державну службу» передбачено, що з метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб`єкт призначення може прийняти рішення про тимчасове покладення виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби категорії «А» на одного із заступників або на одного з керівників самостійних структурних підрозділів цього державного органу. Зміст Закону №1402-VIІІ не вказує на наявність винятків з цього правила чи будь-яких особливостей застосування в органах судової влади, а також не містить норм, які б дозволяли будь-якому суб`єкту призначення оголошувати конкурс на зайняття тієї посади державної служби в судах, органах та установах системи правосуддя, що є зайнятою та не є вакантною на момент оголошення конкурсу. Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №246, та Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців в судах, органах та установах системи правосуддя, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 05 вересня 2017 року №2646/0/15-17, також вказують на те, що конкурс проводиться на зайняття саме вакантної посади державної служби. Отже, за приписами вищезазначеного Закону та нормативно-правових актів оголошення конкурсу відбувається у тому разі, якщо посада державної служби, на зайняття якої оголошується конкурс, є вакантною на момент прийняття рішення про оголошення конкурсу. Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VІ вакансія - це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа. Такої ж позиції притримується Національне агентство України з питань державної служби, яке у листі від 01 лютого 2019 року №491/20-19 (міститься в матеріалах справи т.1 а.с.51-53) зазначає, що законами України не передбачено оголошення конкурсу на посади державної служби, які не є вакантними, а окрім цього, зазначений орган оцінює рішення Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України» прийнятим з порушенням вимог закону, у зв`язку з чим запропоновував Вищій раді правосуддя розглянути питання про скасування згаданого рішення щодо оголошення конкурсів на посади державної служби, які не є вакантними відповідно до закону. Аналогічні висновки викладені у листах Головного науково-експертного управління Апарату Верховної ради України за №16/5-1(21688) від 04 лютого 2019 року та Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України від 07 лютого 2019 року №04-14/13-454. Зокрема, у листах зазначено, що для належного забезпечення проведення конкурсу на посади Голови Державної судової адміністрації України та його заступників до пункту 35 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слід внести відповідні зміни, без яких для оголошення і проведення конкурсу на вказані посади, що не є вакантними на час оголошення конкурсу, немає передбачених законом підстав. Конкурси на заміщення вакантних посад державних службовців, зокрема, категорії «А», можуть проводитися лише щодо вакантних посад. Відповідно до частини четвертої статті 151 Закону №1402-VІІІ правовий статус посадових осіб Державної судової адміністрації України, її територіальних управлінь визначається Законом України «Про державну службу». Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України «Про державну службу», зокрема це: 1) втрата права на державну службу або його обмеження (стаття 84 Закону); 2) закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 Закону); 3) ініціатива державного службовця або угода сторін (стаття 86 Закону); 4) ініціатива суб`єкта призначення (стаття 87 Закону); 5) настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 Закону); 6) незгода державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов (стаття 43 Закону); 7) досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади». Перелік підстав припинення державної служби, визначених статтею 83 Закону України «Про державну службу», є вичерпним. Отже, з огляду на зазначене, пункт 35 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ слід розглядати як додаткову до Закону України «Про державну службу» умову, що підтверджує та гарантує продовження виконання державним службовцем, у даному випадку позивачем, своїх повноважень Голови Державної судової адміністрації України, як призначеного до набрання чинності Законом №1402-VІІІ, та після набрання ним чинності, допоки не настане підстава для припинення державної служби. При цьому пункт 35 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ не створює інших, ніж визначені у статті 83 Закону України «Про державну службу», підстав припинення державної служби. Позивач зазначив, що на посаду Голови Державної судової адміністрації України він призначений Радою суддів України у 2014 році на законних підставах, з додержанням порядку, передбаченого чинним на той час законодавством, та перебуває на посаді без визначення конкретного строку, тобто безстроково. При цьому, на нього поширюються принципи проходження державної служби та службової кар`єри, визначені Законом України «Про державну службу» Відповідно до Закону України №1402-VІІІ змінено порядок призначення на посаду Голови Державної судової адміністрації України, а саме: згідно статті 153 зазначеного Закону призначення та зазначену посаду здійснює Вища рада правосуддя на конкурсній основі. Отже, Вища рада правосуддя може оголосити конкурс на зайняття посади державної служби категорії «А» в Державній судовій адміністрації України та здійснювати призначення на цю посаду відповідно до статті 153 Закону, але з чітким додержанням приписів статей 22,23 Закону України «Про державну службу» - лише після того, як зазначена посада стане вакантною, вільною, коли державна служба позивача буде припинена з конкретної підстави, передбаченої Законом України «Про державну службу». У підпункті 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 року у справі 8-рп/2007 зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Конституційне право громадян на працю означає можливість кожного заробляти собі на життя працею, вільно обирати професію чи спеціальність відповідно до своїх здібностей і бажань, реалізовувати свої бажання щодо зайняття працею за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності або самостійно забезпечувати себе роботою. Виходячи із зазначеної позиції, право на працю означає не гарантування державою працевлаштування кожній особі, а забезпечення саме рівних можливостей для реалізації цього права. У розвиток конституційного положення, передбаченого статтею 38 Конституції України, законодавець запровадив низку детальних норм стосовно доступу, перебування та припинення відносин у сфері державної служби з метою забезпечення балансу публічних і приватних інтересів держави й особи. Цей баланс проявляється у тому числі в дотриманні принципів справедливості, рівності та співмірності при встановленні обмежень, пов`язаних з доступом до державної служби, перебування в ній та її припиненню. При цьому такі принципи мають бути формально визначеними, чіткими, не допускати розширювального тлумачення і, як наслідок, вільного застосування, зокрема, у конкретному випадку припинення такої служби. Тобто, законодавець наділяє державного службовця, у тому числі посада якого відноситься до категорії «А», специфічними гарантіями, однією з яких є наявність виключного кола підстав припинення служби. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне. У своїй діяльності Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя у редакції станом на час виникнення правовідносин діє відповідно до Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 18 травня 2019 та Положення про проведення консурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах і установах системи правосуддя, затвердженого рішення ВРП від 05 вересня 2017. Зокрема, згідно з п 8 Положення Комісія для здійснення своїх повноважень має право: 1) одержувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також від громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали; 2) залучати в установленому порядку для участі у вивченні окремих питань вчених, фахівців, експертів, зокрема міжнародних, а також працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками); 3) користуватися в установленому порядку відповідними інформаційними базами даних державних органів та іншими технічними засобами; 4) здійснювати інші заходи для реалізації повноважень, визначених Законом України "Про державну службу". Отже, вищевикладені повноваження Комісії направлені на забезпечення проведення засідання Комісії. Жодних заборон розпочати процедуру конкурсу на заняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя , у т.ч. Голови Державної судової адміністрації України та його заступника чинне законодавство України не містить. Стаття 20 Закону «Про державну службу» визначає, що особа, яка претендує на заняття посади державної служби категорії «А», повинна відповідати загальним вимогам, у т.ч. вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційниї мов Ради Європи. Аналогічні загальні (кваліфікаційні) вимоги містяться й в Умовах проведення конкурсу за зайняття посади Голови Державної судової адміністрації України, затверджених ВРП від 17 січня 2019 №142/0/15-19. Пунктом 6 Положення про Комісію визначено, що Комісія здійснює повноваження, передбачені статтею 15 Закону України "Про державну службу". Відповідно до ст. 15 Закону «Про державну службу» Комісія: 1) погоджує розроблені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, типові вимоги до професійної компетентності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А"; 2) проводить конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії "А" та вносить суб`єкту призначення пропозиції щодо переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на вакантну посаду; 3) розглядає пропозиції та надає згоду на дострокове звільнення з посади за ініціативою суб`єкта призначення державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", та повідомляє про своє рішення суб`єкта призначення і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби; 4) вносить пропозиції суб`єкту призначення щодо переведення державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу у випадках, передбачених статтею 34 цього Закону; 5) здійснює дисциплінарні провадження щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", та вносить суб`єкту призначення пропозиції за наслідками дисциплінарного провадження; 6) затверджує перелік посад державної служби, патронатної служби та посад працівників, які виконують функції з обслуговування, а також встановлює категорії посад державної служби за поданням керівника державної служби в апаратах допоміжних органів, утворених Президентом України. За змістом п. 12 - 13 Положення про Комісію організаційною формою діяльності Комісії є засідання. Засідання Комісії вважається правоможним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин від загального складу Комісії. Оголошення про проведення засідань Комісії, їх порядок денний, протоколи таких засідань та висновки Комісії оприлюднюються на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України та Нацдержслужби. Засідання Комісії проводяться в разі потреби, але не рідше одного разу на місяць. Як убачається із пояснень відповідача, засідання Комісії було призначено у строки, визначені законодавством, а члени комісії своєчасно повідомлені про день його проведення. Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами Комісії не пізніше ніж протягом трьох календарних днів після проведення засідання і зберігається у Нацдержслужбі протягом п`яти років (п.19 Порядку). Як встановлено колегією суддів, до порядку денного Комісії було включено питання №4 «Про організацію проведення перевірки володіння іноземними мовами кандидатами на заняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України та його заступника. Питання №4 було предметом розгляду засідання Комісії і за затвердження пропозиції Комітету з відбору кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби у категорії «А» в системі правосуддя проголосували «за» одноголосно. У зв`язку із зазначеним Комісією було прийнято рішення щодо проведення перевірки володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи кандидатами на заняття посад державної сужби категопрії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України. Отже, Комісія діяла в межах своїх повноважень та на підставі Конституції і Законів України. Як вже зазначено колегією суддів вище, 17 січня 2019 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення №142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на заняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації» відповідно до якого: - Оголошено конкурс на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя: Голови державної судової адміністрації України та заступника Голови Державної судової адміністрації України, з визначенням умов проведення конкурсу; - Голові Державної судової адміністрації України ОСОБА_1 , заступнику Голови Державної судової адміністрації ОСОБА_5. продовжувати виконувати свої повноваження до призначення Голови Державної судової адміністрації України та його заступника відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Отже, рішення про оголошення конкурсу за заняття посад державної служби категорії «А» у ДСА України прийнято прийнято Вищою радою правосуддя відповідно до визначеної законодавстом компетенції.би в органах державної влади, місцевого самоврядування. Судом враховується, що рішення Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №142/0/15-19 стало предметом розгляду Верховного Суду в іншій справі №9901/72/19. За результатами розгляду зазначеної справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 26 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України» (на посади Голови Державної судової адміністрації України та на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України), стягнення моральної шкоди відмовив. За висновками колегії суддів Верховного Суду, викладеними у зазначеній справі, питання проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя регулюється відповідним Положенням, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2017 №2646/0/15-17. При цьому відповідачем процедура ухвалення оскаржуваного рішення дотримана, а наявність спору у справі викликана, зокрема, колізією вищевикладених правових норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про державну службу». Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також на те, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» був прийнятий пізніше (02 червня 2016 року), ніж Закон України «Про державну службу» (10 грудня 2015 року), колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Закону №1402-VІІІ, який був спеціально прийнятий парламентом з метою визначення організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні. Також Верховний Суд відхилив покликання позивачів на відсутність повноважень у відповідача на оголошення конкурсу на посади Голови Державної судової адміністрації України та його заступника, так як такі на час ухвалення оскаржуваного рішення не були вакантними, оскільки шляхом оголошення конкурсу Вища рада правосуддя виконала свій обов`язок призначити на конкурсній основі Голову та заступника Голови Державної судової адміністрації України згідно з вимогами пункту 35 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ. Що стосується доводів позивачів прот те, що оспорюваним рішенням Вища рада правосуддя також затвердила умови проведення конкурсу на зайняття посад Голови та заступника Голови Державної судової адміністрації України, згідно з якими ввела спеціальні вимоги до осіб, які претендують на вказані посади, обмеживши конституційне право на доступ до державної служби позивачам, що передусім порушило принцип рівності усіх перед законом та призвело до дискримінації громадян, у тому числі позивачів, колегія суддів зазначила, що згідно з частиною четвертою статті 20 Закону №889-VІІІ особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А» мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відповідні вимоги затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №448 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №835). Розділ ІІ типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А», передбачає можливість визначити спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів щодо освіти та досвіду роботи, а отже Вища рада правосуддя, затвердивши такі, діяла в межах наданих їй повноважень. Водночас, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що умови проведення конкурсу на зайняття посади заступника Голови Державної судової адміністрації України, затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №142/0/15-19, та якими встановлені спеціальні вимоги до особи, яка претендує на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України та його заступника вичерпали свою дію шляхом виконання. При розгляді даної справи №640/2298/19 суд враховує висновки викладені у постанові від 26 жовтня 2020 року у справі №9901/72/19. Окрім того, колегія суддівв зазначає, що на підставі рішення Вищої ради правосуддя №142/0/15-19 Комісією проведено конкурс на зайняття відповідних посад, результати якого зафіксовано протоколом №2 від 15 лютого 2019 року. Зокрема, за результатами розгляду пункту 9 порядку денного вирішено: визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_2 . На момент прийняття Вищою радою правосуддя рішення №142/0/15-19 та проведення конкурсу на зайняття посади Голови Державної судової адміністрації України та його заступника ОСОБА_2 обіймав посаду керівника секретаріату Вищої ради правосуддя. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» організаційне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Вищої ради правосуддя та її органів здійснює секретаріат. Положення про секретаріат Вищої ради правосуддя затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 23 березня 2017 року №579/0/15-17, відповідно до пункту 1.1 якого секретаріат виконує організаційну, правову, аналітичну, інформаційно-довідкову та матеріально-технічну роботу із забезпечення діяльності Вищої ради правосуддя та її органів у здійсненні повноважень, визначених Конституцією України, Законами України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», іншими законами та нормативно-правовими актами, Регламентом Вищої ради правосуддя. Виходячи з положень зазначених законів та інших нормативно-правових актів, на секретаріат Вищої ради правосуддя покладено обов`язки з вивчення матеріалів з питань, що належать до повноважень Вищої ради правосуддя, підготовки відповідних проектів рішень, а окрім того, секретаріат має інші повноваження щодо взаємодії зі структурними підрозділами та працівниками Вищої ради правосуддя. Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» секретаріат Вищої ради правосуддя очолює керівник. Відповідно до Положення про секретаріат Вищої ради правосуддя керує секретаріатом та організовує його роботу керівник секретаріату, який є керівником державної служби в Раді. Із матеріалів справи убачається, що позивач не приймав участі у конкурсі та відповідних документів для участі не подавав, а отже Комісією не було відмовлено йому ані у прийнятті документів, ані у допуску до перевірки володіння іноземними мовами, ані у допуску до самого конкурсу. Щодо наявності у ОСОБА_2 конфлікту інтересів при підготовці та проведенні конкурсу на посаду, колегія суддів вважає, що такі обставини не встановлені в ході розгляду справи та скаржником не були надані докази, які б свідчили про дану обставину. Чинне законодавство України гарантує кожній особі приймати участь у конкурсах на заняття відповідних посад. Регламент Комісії не містить жодних положень щодо участі керівника секретаріату Вищої ради правосуддя в ухваленні рішень Ради. Окрім того, остаточну редакцію рішення, ухваленого на засіданні ВРП, готує член ВРП, призначений доповідачем з даного питання, працівники структурних підрозділів, які опрацювали проект рішення з даного епитання, з урахуванням наданої головуючим на засіданні ВРП інформації. Водночас, у оскаржуваному п.4 рішення будь які відомості щодо ОСОБА_2 , який займав посаду керівника секретаріату ВРП, не містилися. Колегія суддів також зазначає, що у даному спорі питання законності допуску ОСОБА_2 до конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації не розглядається і дана обставина не є предметом спору. Отже, доводи апеляційної скарги щодо впливу керівника Секретаріату ВРП ОСОБА_2 на прийняте Вищою ради правосуддя стосовно визначення переможцем конкурсу на заняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністарції України ОСОБА_2 є безпідставними. Колегія суддів враховує, що постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-8 КУпАП скасовано постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також колегія суддів звертає увагу, що встановленим у даній справі обставинах щодо ОСОБА_2 була надана оцінка Верховним Судом у справі №9901/72/19 у постанові від 26 жовтня 2020 року, в якій зазначено, що позивачем не доведено безпосереднього впливу ОСОБА_2 на організацію порядку проведення конкурсу стосовно встановлення умов останнього та вимог до кандидатів на посаду, а також можливість впливу на розгляд працівникам секретаріату процедурних питань, віднесених до повноважень ВРП. Окрім того, постанового Верховного Суду у вищезазначеній справі у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя, третя особа Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України» (на посади Голови Державної судової адміністрації України та на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України), стягнення моральної шкоди відмовлено. Отже, встановлені у зазначеному судовому рішенні Верховного Суду щодо законності оголошення конкурсу зна заняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України та на посаду заступника Голови ДСА України є доведеними і не потребують додаткового доказування, а тому доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними. Також колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що з огляду на заявлені позивачем позовні вимоги, останні не узгоджуються з підставами та обгрунтуваннями, наведеними у т.ч. у позовній заяві, так як стосовно спірного пункту порядку денного Протоколу №1 від 25 січня 2019 року позивачем не було наведено доводів стосовно конкретних дій Комісії, направлених на порушення прав позивача та охоронюваних законом інтересів. У пункті 9 порядку денного засідання Комісії від 15 лютого 2019, зазначено: визнати переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністарції України ОСОБА_2 . Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, позивач фактично ставить питання щодо визнання протиправним та скасування рішення Комісії щодо визначення переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови ДСА України ОСОБА_2 , тобто оспорює законність призначення конкурсу на посаду, яка не є вакантною. Проте, під час розгляду справи №142/0/15-19 Верховним Судом у постанові від 17.01.2019, було надано оцінку даним обставинам, зокрема рішенню ВРП №142/0/15-9 від 17 січня 2019, та не встановлено порушень у т.ч. і тих, на які посилається позивач у даному спорі. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.