Постанова 4813 № 947/29293/20

Номер провадження: 22-ц/813/3847/22 Номер справи місцевого суду: 947/29293/20 Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.01.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 947/29293/20 Номер провадження: 22-ц/813/3847/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І. учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач Акціонерне товариство «Альфа-Банк», - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа- Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович, про скасування записів про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, припинення права власності та поновлення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Луняченка В.О. о 12 годині 13 хвилині 10 червня 2021 року, повний тест рішення складений 22 червня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) скасувати запис про право власності № 23564278, вчинений державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим Олегом Вікторовичем, яким проведена реєстрація права власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1418281351101) за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»; 2) скасувати запис про право власності/довірчої власності №34613068, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським Артемом Едуардовичем, яким проведена державна реєстрація права власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1418281351101) за Акціонерним товариством «Альфа-Банк»; 3) припинити право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 ( номер запису про право власності 34613068); 4) поновити у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1418281351101) за ОСОБА_1 . ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що при реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем шляхом позасудового звернення стягнення на іпотечну квартиру не було враховано відсутність окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, не враховано порушення строку на звернення стягнення. Крім того, державну перереєстрацію права власності на іпотекодержателя було здійснено за наявністю обтяжень арешту нерухомого майна. Під час здійснення звернення стягнення шляхом перереєстрації права власності була відсутня оцінка майна, а крім того під час здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки були порушені вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення мана громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не враховано що зазначене майно є єдиним житлом іпотекодавця (а. с. 2 - 13). 2.2 Позиція відповідачів в суді першої інстанції Акціонерне товариство «Альфа- Банк», Державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації Іскров Олег Вікторович не скористались правом надання відзиву, пояснень на позовну заяву. Відзив, пояснення на позовну заяву не надійшли. 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року задоволено вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович, про скасування записів про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, припинення права власності та поновлення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності. Скасовано запис про право власності № 23564278, вчинений державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим Олегом Вікторовичем, яким проведена реєстрація права власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1418281351101) за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Скасовано запис про право власності/довірчої власності №34613068, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським Артемом Едуардовичем, яким проведена державна реєстрація права власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1418281351101) за Акціонерним товариством «Альфа-Банк». Припинено право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 34613068). Поновлено у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1418281351101) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Рішення мотивоване тим, що предметом розгляду у даній справі є - позовні вимоги, які заявлені з підстав порушення на час звернення стягнення загального строку позовної давності а також порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення мана громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Судом враховано, що кредит було видано в іноземної валюті. Загальна площа квартири - 89,8 кв. м., а тому дана квартира підпадає під ознаки предмета іпотеки, якою забезпечено кредит в іноземній валюті, визначене у Законі N 1304-VII, як майно на яке розповсюджується дія цього Закону. Згідно правового висновку Великої палати Верховного Суду на позасудове врегулювання забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності державним реєстратором на підставі іпотечного застереження розповсюджується положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». На підтвердження використання даної квартири, як місця постійного проживання позичальника, суд прийняв до уваги факт реєстрації місця проживання позичальника у зазначеній квартирі (копія паспорта та відомості №а1-50057-ф\л про осіб зареєстрованих у даної квартирі від 24.03.3030 року) (а. с 89, 90), а також відомості про відсутність у позивача у власності іншого майна, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 145 - 150 зворотна сторона). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Альфа Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставини, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушення норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що: 1) судом першої інстанції не враховано, що АТ «Альфа-Банк» залучено до участі у справі в якості відповідача, однак матеріали справи не містять жодного доказу порушення прав позивача саме діями відповідача; 2) станом на теперішній час наявне судове рішення, яким встановлені обставини справи, суб`єктний склад. Обставини, на які посилається позивач, вже встановлені рішенням суду та прийнято відповідне рішення. Отже, спір не підлягає розгляду; 3) на час ухвалення рішення такого способу захисту, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, закон не передбачав; 4) у Банку фактично відсутнє право власності на спірну квартину. Вимоги позову щодо припинення права власності на майно за відповідачем та повторна державна реєстрація права власності за позивачкою у будь-якому випадку відсутні (а. с. 152 - 159). 2.6 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Попова Олена Анатоліївна, діюча від імені ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк» залишити без задоволення. Адвокат Попова Олена Анатоліївна зазначає, що: 1) при наявності заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде знято; 2) застереження в іпотечному договорі щодо переліку можливих видів позасудового врегулювання не є договором в розумінні ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; 3) відповідач незаконно позбавив позивачку права власності; 4) при наявності судового рішення про скасування рішення державного реєстратора, яким було проведено реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», права позивачки не можуть бути відновлені, оскільки у Державному реєстрі було змінено власника спірної квартири на правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (а. с. 185 - 193). Державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації Іскров Олег Вікторович не скористався правом надання пояснень на апеляційну скаргу. Пояснення на апеляційну скаргу не надійшли. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року залишено без руху (а. с. 167 - 167 зворотна сторона). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтами подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки (а. с. 170 - 174). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року (а. с. 175 - 175 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.08.2021 року призначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 176). 16.12.2021 року від адвоката Попової Олени Анатоліївни, діючої від імені ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (а. с. 185 - 193). У судовому засіданні адвокат Байрамов Олександр Володимирович, діючий від імені Акціонерного товариства «Альфа Банк», апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники - адвокати Попова Олена Анатоліївна, Черепов Дмитро Володимирович просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши поясненняучасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Альфа Банк» підглядає задоволенню частково. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 16 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (у подальшому змінив свою назву на - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 2007/13-2.06/67, за умовами якого Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі - 154 000,00 доларів США, зі сплатою - 12,5 % річних, строком - до 16 лютого 2014 року. У якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 16 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 580, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку АКБ «Укрсоцбанк» належну їй на праві власності трикімнатну квартиру, загальною площею - 89,8 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Пунктом 4.2 іпотечного договору передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за договором кредиту, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з пунктом 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів: 4.5.1 на підставі рішення суду; або 4.5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса; або 4.5.3 шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або 4.5.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або 4.5.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Виходячи з вищевказаних положень іпотечного договору, колегія суддів вважає, що відсутня необхідність укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до Інформаційної довідки № 110062877 власником вказаної квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно значиться ПАТ «Укрсоцбанк». Зміни щодо власника нерухомості внесені до державного реєстру 22 листопада 2017 року державним реєстратором Іскровим О.В.. Підстава виникнення права власності - іпотечний договір, серія та номер: 580, виданий 16 лютого 2007 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В.. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38340533 від 24 листопада 2017 року 18:01:18, державний реєстратор Іскров О.В.. АТ «Укрсоцбанк» було припинено внаслідок реорганізації шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Після чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчої власності №34613068, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським Артемом Едуардовичем, яким проведена державна реєстрація права власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1418281351101) за Акціонерним товариством « Альфа-Банк». До суду першої інстанції надано матеріали реєстраційної справи №01.02-1, у якій відсутні документи, що підтверджують проведення АТ «Укрсоцбанк» оцінки предмета іпотеки, що має передувати здійсненню державної реєстрації прав на спірну квартиру. Постановою Одеського апеляційного суду від 08.04.2021 року по іншій цивільної справі №520/8982/18 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є - Акціонерне товариство « Альфа-Банк». Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер:38340533 від 24.11.2017 18601:18, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ « Альфа-Банк». 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування запису про право власності. 3.4Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Доводи апелянта про те, що АТ «Альфа-Банк» безпідставно залучено до участі у справі в якості відповідача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Враховуючи те, що АТ «Укрсоцбанк» було припинено внаслідок реорганізації шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчої власності №34613068, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським Артемом Едуардовичем, яким проведена державна реєстрація права власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1418281351101) за Акціонерним товариством «Альфа-Банк». Спір про скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, припинення права власності та поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивачки на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж об`єкту нерухомого майна. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що станом на теперішній час наявне судове рішення, яким фактично вже були встановлені обставини справи, суб`єктний склад її учасників. Обставини, на які посилається позивачка, вже встановлені рішенням суду та прийнято відповідне рішення, а отже спір не підлягає розгляду колегія суддів зазначає наступне. Предметом розгляду даної справи №947/29293/20 є - вимоги позивачки про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про перереєстрацію права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, припинення права власності іпотекодержателя на іпотечне майно та поновлення прав власності іпотекодавця на зазначене іпотечне майно. Предметом розгляду іншої справи №520/8982/18, на яку вказує апелянт, є вимоги позивачки тільки про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора. У відповідності до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору або, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. В даному випадку постановою Одеського апеляційного суду від 08.04.2021 року по іншій цивільній справі №520/8982/18 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» скасовано тільки рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер:38340533 від 24.11.2017 18601:18, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є - АТ «Альфа-Банк». Незважаючи на те, що предметом розгляду були одні і тіж самі дії державного реєстратора, по одному і тому ж зверненню стягнення на той самий предмет іпотеки, у даній справі зазначені підстави, які відрізняються від розглянутих у справі №520/8982/18. Крім того, вимоги стосуються також припинення права власності, скасування додаткового запису права власності за АТ «Альфа-Банк» та поновлення права власності іпотекодавця на предмет іпотеки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищевказані обставини не надають можливість суду стверджувати про відсутність спору між сторонами або вирішення даного спору у іншому процесі, а тому суд дійшов вірного висновку про необхідність розгляду даної справи по суті. Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Іпотечний договір не може вважатися договором про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки такий договір обов`язково укладається окремо та підлягає нотаріальному посвідченню, з огляду на наступне. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що укладений між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . Іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктом 4.2 іпотечного договору передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за договором кредиту, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з пунктом 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів: 4.5.1 на підставі рішення суду; або 4.5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса; або 4.5.3 шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або 4.5.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або 4.5.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» визначає, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу інотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі №6-1388цс16 від 24.05.2017 р., яка визначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»). Таким чином, підписаний між позивачем та Банком Іпотечний договір сам по собі може бути підставою для набуття (переходу) права власності на іпотечне майно, за умови дотримання інших вимог діючого законодавства України. Виходячи з вищевказаного, помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що: «Сам по собі Іпотечний договір не може вважатися договором про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки такий договір обов`язково укладається окремо та підлягає нотаріальному посвідченню». Вищевказані посилання суду першої інстанції підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення суду. Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 200/18401/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18091/18 від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18777/18 у справах щодо позасудового врегулювання зобов`язань ПАТ «Укрсоцбанк». Щодо доводів апеляційної скарги, що на час ухвалення судового рішення такого способу захисту, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Із зазначеного вбачається, що законодавець виключив з конструкції статті можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене, а реєстратор, у свою чергу, отримуючи судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати. Більше того, структурна побудова Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачає випадки, коли запис (наприклад, про іпотеку) залишається, але при необхідності провести певні зміни (наприклад, зміну іпотекодержателя) здійснюється реєстраційна дія на підставі рішення державного реєстратора (без внесення нового чи зміни номера запису). Саме такий вектор правової визначеності прослідковується у постановах Верховного Суду, а саме: Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 р. у справі №352/1021/19 та Касаційного господарського суду у постанові від 03.09.2020 р. у справі №914/1201/19, де суди зазначили, що починаючи з 16.01.2020 р. скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі. У постанові Касаційного господарського суду від 28.10.2020 р. у справі №910/10963/19, де суд зазначив: «Виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Водночас Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду зазначив наступне: «З 16.01.2020 р., тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови законодавець уже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак, апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу захисту, який у практичному аспекті не може забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже, не спроможний надати особі ефективний захист її прав» (постанова від 04.11.2020 р. у справі №910/7648/19). Отже, виходячи з вищевказаного, враховуючи те, що постановою Одеського апеляційного суду від 08.04.2021 року визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38340533 від 24.11.2017 18:01:18, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», вимоги про скасування запису про державну реєстрацію не підлягають задоволенню. З огляду на вищевказане, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про скасування запису про право власності підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вищевказаних вимог. Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. 3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Альфа Банк» є частково доведеними, а тому вона підлягає задоволенню частково. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. З рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року вбачається, що перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування запису про право власності, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині скасування запису про право власності підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені вказаних позовних вимог. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк» - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року в частині скасування запису про право власності - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволені вказаної позовної вимоги. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 07 лютого 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Суддів О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе