Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5433/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5433/21 Суддя (судді) першої інстанції: Рідзель О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови та невиплати позивачу компенсації за втрату частини доходу відповідно до Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159 з 01.01.2016 до 31.12.2017; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одним платежем компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строку їх виплати відповідно до Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159 з 01.01.2016 до 31.12.2017. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2018 році позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016. Однак, заборгованість у повному обсязі за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 була виплачена лише у червні 2021 року, що є підставою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати. Тому просить задовольнити позов. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що пенсія позивачу була перерахована з 01.01.2016 та виплачена у строки, передбачені нормами чинного законодавства України, тому права на компенсацію втрати частини доходів у позивача не виникло. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що його дії повністю відповідаю приписам норм законодавства, яке було чинним на момент перерахунку та виплати пенсії позивачу. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів викладених в апеляційній скарзі, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Рішенням від 16.04.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016. 29.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати з 01.01.2016 до 30.06.2021. Листом від 19.07.2021 №4783-4586/Н-03/8-2300/21 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати вказаної компенсації. Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сума перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 у розмірі 1141,11 грн щомісячно позивачу вчасно не виплачена, фактичну остаточну її виплату здійснено у червні 2021 року, що не заперечується сторонами, у позивача наявне право на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Відповідно до ч.1 ст.58 Закону №1058-IV пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно із ч.2 ст.46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159). Згідно зі статтями 1 та 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з пунктом 2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Положення Закону №2050-ІІІ пов`язують виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. Відповідно до ст. 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, Закон №2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. Суд першої інстанції виходи з того, що рішенням відповідача від 16.04.2018 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016, за результатами якої щомісячний розмір пенсії склав 4496,93 грн. Розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії позивача підтверджується, що доплата до пенсії за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 складала 1141,11 грн щомісячно. З листа відповідача від 19.07.2021 №4783-4586/Н-03/8-2300/21 вбачається, що сума перерахованої пенсії з 01.01.2016 до 31.12.2017 виплачувалась у такому порядку: з 01.01.2019 до 31.12.2019 - 570,56 щомісячно; з 01.01.2020 - до повної виплати розрахункової суми по 1141,11 грн. щомісячно. Оскільки сума перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 у розмірі 1141,11 грн щомісячно позивачу вчасно не виплачена, фактичну остаточну її виплату здійснено у червні 2021 року, що не заперечується сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність права у позивача на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії. Колегія суддів зазначає, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Відповідно до ч.4 ст.63 Закону України №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» було підвищено грошове забезпечення військовослужбовців, що у свою чергу зумовило перерахунок пенсії військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом України №2262-ХІІ. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45). Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Таким чином, Порядком №45 чітко визначено алгоритм дій головних управлінь Пенсійного фонду України та органів, уповноважених видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Також, вищевказаний перерахунок пенсій було передбачено постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». З вищевикладеного вбачається, що на виконання вимог ст.63 №2262-ХІІ, дотримуючись Порядку №45 та постанови №103, позивачу у 2018 році перераховано пенсію з 01.01.2016 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, яку було направлено у порядку, передбаченому Порядком №45, та складену з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за посадою, яку позивач займав на дату звільнення із служби, що визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988. Виплата перерахованої пенсії позивачу здійснюється з 01.01.2018 у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №103. Таким чином, Головним управлінням у 2018 році проведено перерахунок пенсії позивачу у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №988, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103, згідно Порядку №45. Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103 виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: - з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; - з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, що набрало законної сили 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103. Згідно ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. З аналізу вищевикладеного вбачається, що скасування з 19.11.2019 в судовому порядку п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103 не впливає на розгляд даної справи, оскільки алгоритм дій відповідача під час проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.01.2018 був передбачений чинним на той час .3 постанови Кабінету Міністрів України №103, тобто на час вчинення спірних дій дана постанова була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала обов`язковому застосуванню до спірних правовідносин відповідачем. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки виплата пенсії позивачу проведена в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою відсутні. Крім того, колегія суддів вказує, що жодним судовим рішенням не встановлено, що відповідні грошові суми було нараховано та виплачено позивачу не своєчасно, не встановлено протиправних дій чи бездіяльності з боку відповідача щодо їх виплати. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції із відмовою у задоволені позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову ,якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 21.01.2022. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Л.В. Бєлова