Постанова 4855 № 640/36176/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/36176/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА Іменем України 30 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві , в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 28534,13 грн за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2018 по 10.06.2021; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 28534,13 грн за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2018 по 10.06.2021 у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» №2050-111 та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати позивачу з 01.11.2019 компенсації втрати частини доходів на нараховану йому пенсію за період з 01.01.2018 по 10.06.2021 року в сумі 28534,13 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплати позивачу з 01.11.2019 компенсацію втрати частини доходів на нараховану йому пенсію за період з 01.01.2018 по 10.06.2021 в сумі 28534,13 грн відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 №

159. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться за весь час затримки виплати з дня виникнення такого права по день фактичної виплати. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, позивач з 09.07.2008 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.01.2018 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» та зменшено її розмір з 89 % до 70% сум грошового забезпечення. У відповідь на заяву позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було повідомлено, що при проведенні з 01.01.2018 перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» розмір пенсії за вислугу років обчислювався виходячи з 70 відсотків сум грошового забезпечення за посадою позивача відповідно до редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2019 у справі №640/1604/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в частині зменшення розміру пенсії позивача з 89% до 70% грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2018; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII, виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 89% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум. 25.10.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2018 по 15.10.2019 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Листом від 23.11.2021 року №31340-31697/Ж-02/8-2600/21 позивача повідомлено про те, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №640/1604/19 Головним управлінням з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням, та здійснено нарахування коштів за період з 01.01.2018 по 15.10.2019 в сумі 28534,13 грн. Відповідачем виконано судове рішення та проведено перерахунок пенсії, тоді як залишок заборгованості, що виникла внаслідок перерахунку, виплачено 10.06.2021. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність щодо виплати йому компенсації втрати частини доходів, звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що чинним законодавством передбачено нарахування компенсації втрати частини доходів, якщо відповідні суми доходів не були отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків 'їх виплати» від 19.10.2000 №2050-111 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №2050-111), Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). У силу ст. 2 Закону №2050-111, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенси, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок №159), компенсація громадян; втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). З аналізу викладеного вбачається, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-111 та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №522/9778/16-а. При цьому, слід зазначити, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно зі змістом ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приписами чинного законодавства передбачено нарахування компенсації втрати частини доходів у тому разі, якщо відповідні суми доходів були нараховані, проте не були отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Позивачу станом на час розгляду справи пенсія перерахована була, що підтверджується листом від 23.11.2021 року №31340-31697/Ж-02/8-2600/21 та доданим розрахунком, та виплачена 10.06.2021, тобто саме з моменту здійснення перерахунку пенсії - листопад 2019 року по 10.06.2021 - сума нарахованої та невиплаченої пенсії в розмірі 28534,13 грн - підлягає виплаті з одночасним нарахуванням компенсації втрати частини доходів, яка визначається залежно від графіку погашення цієї заборгованості. Колегія суддів вказує, що нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться за весь час затримки виплати з дня виникнення такого права по день фактичної виплати, тому саме після проведення перерахунку та нарахування відповідних сум виникає обов`язок з їх виплати, тобто, позовні вимоги підлягають до задоволення за період з моменту здійснення перерахунку пенсії, а не з 01.01.2018, коли відповідач не мав підстав для виплати пенсії в іншому порядку, ніж ним здійснювався. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя А.Ю. Коротких