Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/2736/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2736/19 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРАКШЕН ЕКВІПМЕНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби в Київській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділа Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, - У С Т А Н О В И В: У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Констракшен Еквіпмент Девелопмент Груп» (далі - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним і скасування рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12 квітня 2019 року №1139987/41296138 про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної № 10 від 29 березня 2019 року датою її фактичного надходження. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях, оскільки первинні документи оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентом, складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, які засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань. Уважає, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби в Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач не надав повний пакет документів, які були б достатніми для реєстрації податкової накладної в контексті підтвердження реальності здійснення господарської операції, щодо якої виписана така накладна. Судом першої інстанції при розгляді справи проігноровано принципи процесуального права, закріплені статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, та здійснено поверхневий аналіз наявних в матеріалах справи доказів, що призвело до неврахування позиції ГУ ДПС у Київській області. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що апелянтом не зазначено, у чому саме полягає порушення норм процесуального та матеріального права, що свідчить про її необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення. Звертає увагу, що податковим органом не зазначено, яких конкретно документів не надано позивачем; одночасно не вказано причин, з яких надані позивачем документи не дають змогу зареєструвати податкову накладну. Таким чином суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що ТОВ «Констракшен Еквіпмент Девелопмент Груп» (код ЄДРПОУ 41296138) зареєстроване як юридична особа 24.04.2017 року, номер запису: 13391020000014947, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Борщагівська, буд. 30-А, корпус 7, кв.

51. Види господарської діяльності підприємства за кодом КВЕД: 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 45.19 торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.61 оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 46.63 оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва; 46.66 оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткованням; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 49.41 вантажний автомобільний транспорт. Так, з метою здійснення одного із виду економічної діяльності, а саме надання послуг із відповідального зберігання майна інших осіб, та отримання прибутку позивач уклав з ТОВ «ВЕСТ ІСТ КОМПАНІ» договір відповідального зберігання №24 від 01.01.2019, де ТОВ «Констракшен Еквіпмент Девелопмент Груп» (зберігач), а ТОВ «ВЕСТ ІСТ КОМПАНІ» (поклажодавець). Відповідно до умов вказаного договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв на тимчасове відповідальне зберігання наступне майно: екскаватор-навантажувач самохідний колісний MECALAC TLB990; екскаватор-навантажувач самохідний колісний MECALAC TLB890 (далі - майно). На виконання умов цього договору, позивач прийняв за актом прийому-передачі від 01 січня 2019 року на зберігання вказане майно за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська,

26. Судом установлено, що позивач орендує за вказаною адресою офісні і складські приміщення, а також асфальтовану площадку, що підтверджується договором суборенди №58Р від 01 липня 2018 року, який укладено між позивачем (суборендар) і ПП «РЕАЛ РЕНТ КОМПАНІ» (суборендодавець). Згідно з актом прийому-передачі (повернення) від 29 березня 2019 року позивач повернув ТОВ «ВЕСТ ІСТ КОМПАНІ» (поклажодавцю) майно із зберігання. Загальний строк зберігання майна склав 176 діб. Відповідно до пункту 3.1. договору відповідального зберігання №24 від 01 січня 2019 року розмір плати за зберігання майна визначається (вказується) сторонами у відповідних актах виконаних робіт (послуг). 29 березня 2019 року між позивачем (зберігач) і ТОВ «ВЕСТ ІСТ КОМПАНІ» (поклажодавець) був підписаний акт здачі-прийняття послуг №ОУ-0000001 від 29 березня 2019 року, в якому сторони погодили вартість послуг з тимчасового зберігання майна в розмірі 157593,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 26265,54 грн.). Тобто відбулася «перша подія» у розумінні пункту 187.1. Податкового кодексу України. За наслідками вказаної господарської операції позивачем складено податкову накладну №10 від 29 березня 2019 року, яка була направлена за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення у вигляді електронного файлу на реєстрацію в Єдиному реєстрі вищевказану податкову накладну. Проте відповідно до квитанції від 10 квітня 2019 року №9069539690 податкова накладна прийнята, але її реєстрація зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, а саме: податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладеної в ЄРПН. Позивачем, з метою виконання вищевказаних вимог, направлено на адресу відповідача повідомлення від 11 квітня 2019 року №2 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено із доданням відповідних підтверджуючих документів: опису про реєстрацію Статуту позивача; статут позивача; інформаційної довідки відносно позивача, виписки з ЄДР відносно позивача; договір відповідального зберігання №24 від 01 січня 2019 року між позивачем (зберігач) та ТОВ «ВЕСТ ІСТ КОМПАНІ» (поклажодавець); акта прийому-передачі майна на зберігання; акта прийому-передачі (повернення) майна із зберігання від 29 березня 2019 року; акта здачі-прийняття послуг №ОУ-0000001 від 29 березня 2019 року; договору суборенди №58Р від 01 липня 2018 року, який укладено між позивачем (суборендар) і ПП «РЕАЛ РЕНТ КОМПАНІ» (суборендодавець); актів виконаних робіт за договором суборенди за січень-березень 2019 року. За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів, Комісія ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняла рішення від 12 квітня 2019 року №1139987/41296138, яким відмовила в реєстрації податкової накладної №10 від 29 березня 2019 року. Підставою такого рішення вказано: ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; ненаданням платником податку розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Не погодившись із указаним рішенням, позивач 17 квітня 2019 року звернувся із скаргою до ДФС України. Однак Комісія з питань розгляду скарг ДФС України ухвалила рішення від 26 квітня 2019 року №25442/41296138/2 про залишення скарги позивача без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН - без змін. Уважаючи таке рішення протиправним, ТОВ «Констракшен Еквіпмент Девелопмент Груп» звернулось з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для відмови в реєстрації податкової накладної, а тому відповідне рішення є необґрунтованим, немотивованим та не відповідає положенням законодавства. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. На підставі пунктів 201.7 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно з пунктом 12 цього Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондується з пунктом 201.16 ПК України. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 №117 (чинна станом на час виникнення спірних правовідносин), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117), передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Згідно з пунктами 6 та 7 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до пункту 10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Окремими положеннями Порядка №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України. На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця. Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункта 201.16 статті 201 ПК України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок №117, проте реалізація механізма зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18. У відповідності до підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку визначає, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: - керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; - платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); - платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; - платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; - платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; - в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування. Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. У Порядку №117 (пункти 12, 13) передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Відповідно до пункту 14 Порядку №117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: - договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію ризиків та яких документів не надано або яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивачем під час розгляду справи в суді доведено надання ним до Комісії регіонального рівня, яка функціонує у складі Головного управління ДПС у Київській області всіх документів, визначених Порядком №117 та Порядком №1165, які достатні для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтвердження належної форми та змісту цих документів. Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав прийняття рішення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Утім, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної не зазначено (не підкреслено), які саме документи та яким саме вимогам законодавства не відповідають. Тобто, ГУ ДПС у Київській області не зазначено мотивів та підстав прийняття такого рішення. Своєю чергою невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі №822/1817/18. Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року в справі №0940/1240/18). З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 травня 2020 року в справі № 560/391/19. Окрім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 20 Порядка №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядка (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. З урахуванням наведеного, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для належного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні. Зазначене буде гарантією остаточного вирішення спору між сторонами та належним способом поновлення порушених прав позивача. Щодо твердження відповідача-2 про те що вимога про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні в обхід порядку формальної перевірки ГУ ДПС у Київській області документів для такої реєстрації та повноважень ДПС України щодо прийняття рішення про реєстрацію - є порушенням дискреційних повноважень податкового органу щодо подання відповідачу висновку щодо реєстрації податкових накладних, то суд виходить з того, що такий спосіб захисту порушеного права не є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та є належним і ефективним способом відновлення порушених прав позивача, що виключають необхідність повторного звернення до суду. Як убачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Таким чином дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділа Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька (Повний текст постанови складений 19 січня 2022 року.)