Постанова 4854 № 400/848/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/848/20 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Кравченка К.В. - Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Опорного навчального закладу Веселинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселинівської селищної ради Миколаївської області, третя особа: Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, про застосування заходу реагування у сфері державного нагляду, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області звернулось з позовом до Опорного навчального закладу Веселинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселинівської селищної ради Миколаївської області, у вигляді повного зупинення роботи об`єкта, експлуатації його будівель, споруд та приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказав на те, що перевіркою відповідача встановлені порушення правил пожежної і техногенної безпеки, які створюють безпосередню загрозу життю та здоров`ю людини, що є підставою для застосування заходу реагування у виді заборони експлуатації будівлі об`єкту. Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції, в письмовому відзиві зазначив, що відповідач не може самостійно усунути вказані порушення, оскільки вони вимагають значних фінансових вкладень, а школа не є розпорядником коштів. Ухвалою суду від 15.06.2020 року в якості третьої особи залучено Відділ освіти, сім 'ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області. Провадження у справі неодноразово зупинялося за клопотаннями сторін у зв`язку з можливістю примирення. Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. 2 Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 38524996) до Опорного навчального закладу Веселинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселинівської селищної ради Миколаївської області (вул. Київська, 6, смт Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, код ЄДРПОУ 41080611) задоволено. Застосовано до Опорного навчального закладу Веселинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселинівської селищної ради Миколаївської області (вул. Київська, 6, смт Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001, код ЄДРПОУ 41080611) захід реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення роботи об`єкта, розташованого за адресою: вул. Київська, 6, смт Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. На вказане рішення суду Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні вимог. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №612 від 12.12.2019 року та виданого посвідчення №169 від 20.12.2019 року посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у період з 20.12.2019 року по 21.12.2019 року здійснено позапланову перевірку відповідача. За результатами перевірки складено Акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 21.12.2019 року №169, відповідно до якого встановлено порушення відповідачем вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки України та інших нормативних актів в сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки. Зауваження або заперечення до проведеного планового заходу та складеного акта перевірки з боку суб`єкта господарювання не надходили. Як вбачається з Акту повторної перевірки від 10.03.2021 року №31, відповідачем залишено 3 неусунутих порушення із 13, зазначених в акті перевірки від 21.12.2019 року №169, а саме: - не проведено вогнезахисне обробляння дерев`яних елементів горищного покриття будівлі школи (порушено пункт 2.5 глави 2 розділу III ППБУ відповідно до якого у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності); - будівля не захищена від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд" (порушено пункт 1.21 глави 2 розділу IV ППБУ відповідно до якого захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд"); - приміщення школи не обладнано автоматичною системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (порушено пункт 1.2 глави 1 розділу ППБУ відповідно до якого будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5- 56:2014 "Системи протипожежного захисту"). Доказів щодо усунення зазначених порушень, виявлених під час перевірки, станом на час розгляду справи суду апеляційної інстанції не надано. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне. Відповідно до вимог статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності визначає Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 року №5403-VI (далі - Кодекс № 5403-VI). У свою чергу, статтею 55 Кодексу №5403-VI передбачені заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, відповідно до частини 1 якої забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (частина 2 статті 55 Кодексу №5403-V). Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) визначено діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законодавством, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. Відповідно до вимог ч.1 ст.65 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) з питань, які визначені ч.1 ст.64 цього Кодексу. Відповідно до вимог пп.12 п.1 ст.67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежно-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При цьому, згідно з вимогами ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежно-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Згідно з вимогами п.1, 4 ч.1ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами та правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій. Відповідно до вимог ч.2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Відповідно до вимог п.3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання. Згідно з вимогами статті 8 Закону України від 13.05.1999 року №651-XIV "Про загальну середню освіту" (далі - Закон №651-XIV, чинний на час проведення перевірки) заклад загальної середньої освіти - це заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти. Статтею 38 Закону №651-XIV визначено, що саме заклад загальної середньої освіти охороняє життя і здоров`я учнів (вихованців), педагогічних та інших працівників закладу. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V). Частиною 4 статті 4 Закону №877-V передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами. Згідно із абзацом 1 частини 5 статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Водночас, відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зупинення експлуатації приміщень є заходом, який застосовується за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Згідно із пунктом 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності. Відповідно до пункту 25 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків. Відповідно до підпункту 4.3.7 пункту 4.3 ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища. Згідно з вимогами пункту 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. Отже, законодавець відносить пожежі до надзвичайних ситуацій та пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Тобто, загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі або які підвищують ризик розвитку пожеж. Поряд з цим, вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №809/443/16 (адміністративне провадження №К/9901/36946/18). ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Як встановлено судом першої інстанції та зазначено самим апелянтом в апеляційній скарзі, відповідачем усунуто більшу частину порушень, та на час винесення судом рішення відповідачем не усунуто 3 правопорушення, та на переконання апелянта, відповідачем вчинено дії, спрямовані на усунення виявлених порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, і такі дії, на думку відповідача, можливі без повного зупинення експлуатації (роботи об`єкту. Втім, колегія суддів наголошує, що згідно повторної позапланової перевірки приміщень відповідача за вказаною вище адресою, за результатами якої складено Акт від 10.03.2021 року №31, позивачем залишено 3 неусунутих порушення із 13, зазначених в акті перевірки від 21.12.2019 року №169, а саме: - не проведено вогнезахисне обробляння дерев`яних елементів горищного покриття будівлі школи (порушено пункт 2.5 глави 2 розділу III ППБУ відповідно до якого у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності); - будівля не захищена від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд" (порушено пункт 1.21 глави 2 розділу IV ППБУ відповідно до якого захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд"); - приміщення школи не обладнано автоматичною системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (порушено пункт 1.2 глави 1 розділу ППБУ відповідно до якого будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5- 56:2014 "Системи протипожежного захисту"). Так, судом встановлено, що будівля закладу не обладнана системами протипожежного захисту. Колегія суддів зазначає, що відсутність автоматичної системи пожежної сигналізації та системи керування евакуюванням людей може призвести до пізнього виявлення пожежі та оповіщення людей, які перебувають у будівлі, тому первинні засоби пожежогасіння можуть бути неефективними, продукти горіння унеможливлять своєчасну та безпечну евакуацію людей, особливо з урахуванням знаходження в приміщенні значної кількості дітей. При цьому, гасіння пожежі здійсниться тільки при прибутті пожежних підрозділів з відповідними засобами гасіння. Крім того, відсутність системи протипожежного захисту не дасть можливості виявлення загорання, минаючи людський фактор, на його ранній стадії та сповіщення працюючого персоналу і підрозділів оперативно-рятувальної служби про загорання. У такому випадку суттєво збільшується час розвитку пожежі до моменту її виявлення, що спричинить значні матеріальні збитки, загибель та/або травмування людей. Тобто, відсутність автоматичної системи пожежної сигналізації та системи керування евакуюванням людей може створити реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Таким чином, не усунуте порушення правил пожежної безпеки, а саме відсутність системи пожежної сигналізації, є суттєвим, створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей. При цьому, не усунення виявленого порушення вказує на те, що продовжують існувати обставини, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Належним доказом усунення порушення є акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, проте такого Акту матеріали справи не містять, натомість, відповідно до наявних матеріалів справи вбачається наявність порушення, яке є суттєвим та не усунутим відповідачем, що є неприпустимим і вимагає застосування відповідних заходів реагування. Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/5849/18 зазначив, що наявність порушення вимог протипожежної безпеки не вважається усунутим лише за умови розгляду можливості щодо такого усунення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 у справі № 826/7292/18. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що станом на час розгляду даної справи по суті, відповідні порушення залишаються не усуненими, а відтак, реальною є загроза спричинення шкоди здоров`ю та життю людей. Крім того, колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції надавалось багато часу для надання відповідачу можливості усунути ряд виявлених порушень, зокрема, за клопотанням позивача зупинялось провадження у справі та відкладався розгляд справи. На переконання колегії суддів, порушення, які відповідачем фактично не усунуто, не є формальними, а є такими, що створюють реальну загрозу для життя і здоров`я людей. Існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №823/589/16 (адміністративне провадження №К/9901/30861/18). Колегія суддів зазначає, що застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю і здоров`ю людей. При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. За своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина п`ята статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові №826/12258/18 від 18.09.2018 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що встановлені під час перевірки відповідача порушення, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними. З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідач не усунув всіх порушень, які виявлені в ході проведення перевірки, і ті порушення, які на час прийняття судом рішення продовжують існувати, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, з огляду на що колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта до повного усунення порушень Колегія суддів звертає увагу на те, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення відповідачем виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. При цьому, доводи апелянта про те, що ним усунуто частину виявлених порушень та вжито ряд заходів, спрямованих на усунення тих, які залишились, що на думку відповідача виключає необхідність застосування заходів реагування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не виключають, а навпаки підтверджують наявність порушень вимог пожежної і техногенної безпеки, допущених відповідачем, на момент проведення перевірки та, відповідно, існування підстав для застосування заходів реагування з метою усунення небезпеки заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей. Крім того, відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених управлінням ДСНС, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції із заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №823/589/16. Відтак, позивач, як суб`єкт владних повноважень навів переконливі доводи та надав докази на підтвердження необхідності застосування крайнього заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації вищевказаного об`єкту до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. Щодо решти аргументів сторін,колегія суддів звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Ступакова І.Г. Кравченко К.В.