Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3872/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 280/3872/21 (суддя Бойченко Ю.П., м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Панченко О.М., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №280/3872/21 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,- ВСТАНОВИВ: Запорізький обласний Фонд соціального захисту інвалідів 14 травня 2021 року звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ» згідно з яким просить стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 836952,08 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог, визначених ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», не сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі 832622,56 грн. та пеню у розмірі 4329,52 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції надано невірний аналіз норм ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України та ст. 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», які встановлюють обов`язок, а не право відповідача щодо забезпечення визначеної відповідно до Закону кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Невірно надано висновок суду першої інстанції при аналізі норм ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», оскільки ця норма встановлює обов`язок держави з працевлаштування перед особами з інвалідністю. Неправильно визначено предмет спору у цій справі, оскільки позивач звертаючись до суду з цим позовом просить суд стягнути з підприємства адміністративно- господарські санкції, а не зобов`язати підприємство виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до звіту форми №10-ПОІ (річна) про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ» складає 471 особа; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону 19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 5 осіб (а.с. 4). На підставі наданого відповідачем звіту за 2020 рік позивачем здійснено розрахунок боргу, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій склала 832622,56 грн та пені 4329,52 грн. Стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за не зайняті робочі місця особами, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у 2020 році та пені на загальну суму 836952,08 грн. є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Приписами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. На виконання приписів вказаної статті, Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", який набрав чинності 12.07.2013 року, відповідно до якого форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочих дні з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. У розділі I форми відображаються основні дані про вакансії. Частиною 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. У зв`язку з цим, суд першої інстанції мав перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу. Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідної кількості робочих місць для осіб з інвалідністю (а.с.45), звіт форми №3-ПН від 13.01.2020 року (а.с.46-47), лист Запорізького міського центру зайнятості від 25.05.2021 року №1487/04-19 за інформацією якого відповідачем за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року подано до центру зайнятості 4 звіти за формою №3-ПН (а.с.81-84). Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, тому як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості. Отже, обов`язком роботодавця є створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 22.10.2020 року, від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2019 року у справі №819/639/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у 2020 році здійснив усі залежних від нього заходи по створені ним робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та працевлаштуванню таких осіб, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та як наслідок і пені. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції надано невірний аналіз норм законодавства та неправильно визначено предмет спору у цій справі враховуючи той факт, що предметом спору є стягнення з відповідача сум, а не вирішення питання щодо наявності чи відсутності вини відповідача у невиконанні нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, оскільки підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій є встановлення факту вини відповідача по невиконанню нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю. Відсутність вини роботодавця по невиконанню нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю не може бути наслідком для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №280/3872/21 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 09 лютого 2022 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов