Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/2130/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 340/2130/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна самооборона України» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 р. (суддя Момонт Г.М., повне судове рішення складено 30.09.2021 р.) в справі № 340/2130/21 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна самооборона України» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, ВСТАНОВИВ: Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна самооборона України» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі 45 950,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 128,66 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» і постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» від 31.01.2007 р. № 70 не виконав нормативи по працевлаштуванню однієї особи з інвалідністю. Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 р. середньооблікова численність штатних працівників відповідача становить 10 осіб, тобто повинно бути працевлаштоване одну особу з інвалідністю. Фактично відповідачем не працевлаштоване осіб з інвалідністю. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 р. позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Аграрна самооборона України» на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 45 950 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 128,66 грн. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що згідно з встановленим нормативом у 2020 році у відповідача створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів (охоронника), яке введено наказом від 25.02.2020 р. № 25/02-1к. Відповідачем подано звіт форми № 3-ПН до місцевого центру зайнятості 29.02.2020 р. та 05.01.2021 р. Вважає, що відповідачем виконане вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативу, доведено належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні осіб з інвалідністю для працевлаштування, тому відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Аграрна самооборона України» 16.01.2018 р. зареєстроване як юридична особа. 04.03.2021 р. ТОВ «Аграрна самооборона України» подано до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форма №10-ПОІ), відповідно до змісту якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2020 році складала 10 осіб, з них осіб з інвалідністю 0, при цьому кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», становить 1 працівник. Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів проведено розрахунок, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, становить 45 950,00 грн., пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій - 128,66 грн. Врахувавши, що на роботодавця законодавством покладається обов`язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та подання форми звітності №3-ПН, суд першої інстанції вважав, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для осіб з інвалідністю, є звіт за формою №3-ПН, а у зв`язку з не надання відповідачем доказів на підтвердження створення у 2020 році робочих місць для осіб з інвалідністю та подання до центру зайнятості звітності про наявність вакансії за формою 3-ПН й інформації про попит на робочу силу (вакансії), а також через те, що у відповідача у 2020 році мала бути працевлаштованою 1 особа з інвалідністю, а такі особи на підприємстві в 2020 році не працювали, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості, визначеній згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Суд визнає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку у Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. За звітом форми 10-ПІ за 2020 р. відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» і Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Аграрна самооборона України» становить 10 осіб, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів 1, осіб з інвалідністю не працевлаштоване. Позивачем відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2020 р. в розмірі 45 950,00 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 128,66 грн. Адміністративно-господарські санкції та пеня відповідачем не сплачено. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі Закон № 875-ХІІ), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. Статтею 7 Закону № 875-ХІІ визначено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Згідно зі статтею 17 цього Закону метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю. За змістом статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою. Статтею 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу". Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. Відповідальність за зазначене порушення передбачена статтею 20 Закону № 875-ХІІ, відповідно до частини першої якої підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. За змістом частини четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Оскільки у відповідача не працевлаштовано одну особу з інвалідністю позивачем згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 45 950,00 грн. Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Судом встановлено, що відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій самостійно на обчислювалась та не сплачувалась. Під час апеляційного перегляду справи судом встановлено, що відповідачем створено робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю охоронника, що підтверджено наказом № 25/02-1к від 25.02.2020 р., штатним розписом, затвердженим наказом № 27/12 від 27.12.2019 р. (а.с. 56-57). Відповідачем для працевлаштування інвалідів 28.02.2020 р. надано звіт до центру зайнятості форми № 3-ПН про наявність вакансій, в тому числі для особи з інвалідністю (охоронник) (а.с. 58). Така звітність подана повторно 05.01.2021 р. (а.с. 59). Ці обставини встановлені судом на підставі поданих до апеляційної скарги доказів, які прийняті судом в силу приписів статті 308 КАС України. Так, за приписами частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частинами третьою четвертою статті 308 КАС суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В цьому випадку відповідачем доведено неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції, тому суд приймає докази, надані відповідачем. Суд констатує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині невиконання обов`язку, встановленого частиною четвертою статті 9 КАС України, щодо вжиття судом визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Як свідчать обставини справи, судом першої інстанції після відкриття провадження у справі направлено на адресу ТОВ «Аграрна самооборона України» ухвалу про відкриття провадження у справі, проте поштове відправлення повернуто суду першої інстанції 15.07.2021 р. (про що свідчить відбуток штемпелю відділення поштового зв`язку) за закінченням терміну зберігання (а.с. 24). До часу ухвалення рішення у справі (30.09.2021 р.) судом першої інстанції більше на направлялось відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі, не постановлювалось ухвал про витребування доказів. Також матеріали справи не містять відомостей про отримання відповідачем копії позовної заяви. Зважаючи на приведені обставини, суд приймає докази, надані відповідачем під час апеляційного оскарження судового рішення. Кіровоградським обласним центром зайнятості та його територіальними підрозділами не направлялись відповідачу особи з інвалідністю для працевлаштування. Таким чином, відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантну посаду. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що на роботодавця покладається обов`язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та подання форми звітності №3-ПН. При цьому законодавчо не передбачено обов`язку щомісячного подання звітності за формою №3-ПН, оскільки подана інформація є чинною до моменту внесення змін щодо актуальності вакансій. Відповідно, суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про невиконання відповідачем нормативну робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та, відповідно, доходить до висновку, що оскільки відповідачем виконано обов`язок щодо створення робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також звітування своєчасно та в повному обсязі, то вважається, що такою особою вжито залежні від нього, передбачені законодавством заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дії для недопущення господарського правопорушення. Враховуючи, що відповідачем здійснено всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, то відсутні підстави для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у розмірі 45 950,00 грн. Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки суд визнав протиправним нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій в розмірі 45 9500 грн., відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати таких адміністративно-господарських санкцій. У спростування позиції позивача суд зазначає, що в силу приписів Закону № 875-ХІІ на роботодавця покладається обов`язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, проте такий обов`язок не супроводжується обов`язком займатись пошуком таких осіб для працевлаштування на створені робочі місця. Такий обов`язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення. З огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку, що відповідачем виконаний обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства, зі створення одного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, що обумовлює відсутність підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна самооборона України» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 р. в справі № 340/2130/21 задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 р. в справі № 340/2130/21 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна самооборона України» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені скасувати. Ухвалити в справі № 340/2130/21 нове рішення. В задоволенні позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна самооборона України» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 07.02.2022 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 07.02.2022 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко