Постанова 4852 № 205/8366/20 (2-а/205/27/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 січня 2022 року м. Дніпросправа № 205/8366/20 (2-а/205/27/21) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2021 року у справі №205/8366/20 (2-а/205/27/21) за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Дніпро Департаменту патрульної поліції рядового поліції Літмана Олександра Сергійовича, Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Дніпро Департаменту патрульної поліції рядового поліції Літмана О.С., Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, в якому просив скасувати постанову серії ЕАМ № 3308618 від 1810.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Постанову Серії ЕАМ № 3308618 від 19.10.2020 року, прийняту інспектором роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Дніпро Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Літманом О.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП скасовано і закрито справу про адміністративне правопорушення. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволені позову. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії № ЕАМ № 3308618 від 19.10.2020 року інспектором роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Дніпро Департаменту патрульної поліції рядового поліції Літманом О.С. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Винесення оскаржуваної постанови мотивовано тим, що 19.10.2020 року о 13 год. 01 хв. ОСОБА_1 в м. Дніпро по пр. Дмитра Яворницького, 116, керував автомобілем ВАЗ 2083, д.н.з. НОМЕР_1 та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, та порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Задовольняючи позов, суд першої інстанції поновив строк звернення до суду та вирішуючи даний спір по суті, дійшов висновку щодо відсутності об`єктивних і беззаперечних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. Приписами ч.1 ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.18.1 ПДР України визначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до статі 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України Про національну поліцію. При цьому норма статті 31 Закону України Про національну поліцію є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів. Статтею 40 Закону України Про національну поліцію встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як вбачається з оскаржуваної постанови, п.8 останньої містить запис про долучення DM4862. Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст.ст. 74-76 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а. Крім того, з наданого до відзиву на позов відеозапису, неможливо встановити факт порушення позивачем ПДР України, оскільки відеозапис починається з моменту зупинки транспортного засобу та розмови з водієм, при цьому на відеозапису не зафіксована саме подія правопорушення. Суд зауважує, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Обов`язок зупинки (зниження швидкості) у відповідності до п.18.1 ПДР виникає у водія з моменту, коли пішохід ступив на перехід. При цьому для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 751/4821/17. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 18.1 Правил дорожнього руху, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, створення небезпеки для пішохода, який почав рух на нерегульованому пішохідному переході, зазначених в оскаржуваній постанові ЕАМ № 3308618 від 19.10.2020 року, є протиправним. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. ст. 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2021 року у справі №205/8366/20 (2-а/205/27/21) - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак суддя І.В. Юрко