Постанова 4852 № 160/4060/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/4060/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 ( суддя першої інстанції Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі №160/4060/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 17.03.2021 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-240754-53/61 в сумі 9595,30 грн.; зобов`язати Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 9 595,30 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-240754-53/61 від 08.02.2021 року, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 9 595,30 грн. Позивач вважає протиправним нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки з 2016 року вона працює на посаді провідного юрисконсульта на Приватному акціонерному товаристві Дніпрометиз та з 24.12.2020 року до цього часу на ТОВ Консалтингова компанія Агроцентр-Україна, які здійснюють за неї, як за найманого працівника, відрахування на рахунки відповідача відповідних зборів та податків. Позивач вважає, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки), є неправомірною та підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та прцесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач з 02.10.2006 року зареєстрована як самозайнята особа, вид діяльності згідно КВЕД 74.11.1 адвокатська діяльність, як наслідок, повинна сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків загальна сума недоїмки станом на 31.01.2021 року склала 9 595,30 грн. За даними ІТС Податковий блок зазначений в оскаржуваній податковій вимозі податковий борг залишається непогашеним. Позивач не скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України Головань Яна Вадимівна зареєстрований як адвокат, що також підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №1624 від 11.04.2016 року. Відповідно до запису у трудовій книжці, 09.08.2016 року ОСОБА_2 прийнята на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу ПАТ Дніпрометиз. Так, з 2016 року по 23.12.2020 року ОСОБА_2 працювала у Приватному акціонерному товаристві Дніпрометиз на посаді провідного юрисконсульта, а з 24.12.2020 року до цього часу на ТОВ Консалтингова компанія Агроцентр-Україна, що підтверджується копією трудової книжки останньої наявної у матеріалах справи. З матеріалів справи вбачається, що в період з 2016 року по до цього часу за позивача єдиний внесок сплачено її роботодавцем, що підтверджується відповідною відомістю. 11.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1057-52/04-63У, в якій зазначено, що станом на 16.09.2020 року у останньої наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 29 293,44 грн. Не погодившись із прийнятою вимогою, позивач 19.05.2020 року звернулась до суду із позовом про її скасування. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року, по справі №160/5375/20, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задоволено, а саме: - визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-240754-53/61; - зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки шляхом виключення боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 11 008,26 грн.; - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області судовий збір в розмірі 840,80 грн. Судом встановлено, що 08.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф-240754-53/61 зі сплати заборгованості з ЄСВ в сумі 9 595,30 за період 2020 року. Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-240754-53/61, якою донараховано єдиний соціальний внесок на суму 9 595,30 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в періоди, за які позивачу було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), вона перебувала у трудових відносинах з роботодавцем, тобто була найманим працівником, отже висновки про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-240754-53/61 про сплату боргу є правомірними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. За визначенням пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі по тексту - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За змістом статті 2 Закону № 2464-VI дія останнього поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 11.10.2017) єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно інтегрованої картки платника податків станом на 31.01.2021 року за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9 595,30 грн., яка включає в себе: І квартал 2020 року в сумі 2 078,12 грн. по строку 21.04.2020 року; ІІ квартал 2020 року у сумі 1 039 грн. по строку 20.07.2020 року; ІІІ квартал 2020 року у сумі 3 178,12 грн. по строку 19.10.2020 року; ІV квартал 2020 року у сумі 3 300,00 грн. по строку 19.01.2021 року. Таким чином, станом на 9.01.2021 року сума недоїмки, що рахувалась за позивачем становила 9 595,30 грн. Також, матеріалами справи встановлено, що з 09.08.2016 року по 23.12.2020 року позивач працювала у Приватному акціонерному товаристві Дніпрометиз на посаді провідного юрисконсульта, а з 24.12.2020 року до цього часу працює на ТОВ Консалтингова компанія Агроцентр-Україна, у зв`язку з чим, відповідно до діючого законодавства, дані юридичні особи, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, здійснюють за позивача, як за найманого працівника, на рахунки відповідача відповідні збори та податки. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в період, за який позивачу нараховано недоїмку згідно з оскаржуваною вимогою ОСОБА_2 не здійснювала самостійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у позивача, як самозайнятої особи. Сама по собі наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17, від 28.03.2019 по справі № 820/6324/17. Поряд з цим, слід вказати, що єдиний внесок за ОСОБА_3 було сплачено роботодавцем останньої - з 09.08.2016 року по 23.12.2020 року Приватним акціонерним товариствомДніпрометиз, а з 24.12.2020 року ТОВ Консалтингова компанія Агроцентр-Україна, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування за формою ОК-7. Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, колегія суддів вважає, що визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2021 року №Ф-240754-53/61 в сумі 9595,30 грн, фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.11.2019 по справі № №160/3114/19, від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, від 27.02.2020 по справі № 0440/5632/18, від 05.03.2020 по справі № 824/509/19-а, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-240754-53/61, винесена відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 2464-VI, без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, а відтак, є протиправною та підлягає скасуванню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 в адміністративній справі №160/4060/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови складено 17 січня 2022 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва