Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/7969/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7969/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (суддя 1-ї інстанції Маковська О.В.) в адміністративній справі №160/7969/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,- ВСТАНОВИВ: 17.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просив суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2023 №Ф-324618-55 на суму 31371,56 грн., складеної відносно громадянина ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з особового кабінету (рахунку) позивача - фізичної особи ОСОБА_1 грошове зобов`язання (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 31371,56 грн., самостійно визначене контролюючим органом згідно вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2023 №Ф-324618-55. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у судовому порядку він оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-324618-55 від 07.02.2020 та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі № 160/4054/20 її було скасовано. Вказане рішення набрало законної сили 25.08.2020, проте відповідачем у січні 2023 року сформована нова вимога № Ф-324618-55 про сплату заборгованості (недоїмки, штрафи, пені) за якою він має сплати недоїмку в сумі 31371 грн. 56 коп. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому, сума вищевказаної Вимоги здійснена за той самий період, але в більшому розмірі, ніж у попередній оспореній вимозі. Позивач вважає вдруге прийняту вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він у спірні періоди працював, як найманий працівник на різних підприємствах та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нього сплачував роботодавець. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позов задоволено. Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції винесено рішення з посиланням лише на практику Верховного Суду, без дослідження інших обставин справи. Вказує, що за даними інформаційної системи податкового органу, станом на 24.03.2023 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 31371,56 грн., у зв`язку з чим ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату, боргу (недоїмки) №Ф-324618-55 від 19.01.2023 та направлено на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, одного лише факту працевлаштування позивача як найманого працівника є недостатнім для звільнення від сплати єдиного внеску. Належним доказом для можливості звільнення від сплати єдиного внеску як суб`єкта підприємницької діяльності є докази сплати роботодавцями позивача єдиного внеску до фондів державного соціального страхування в Україні. Відповідних доказів суду позивачем не надано. Позивач правом на подання відзиву не скористався. Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 (згідно даних ЄДРСР набрало законної сили 25.08.2020) у справі №160/4054/20 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2018, 2019 роки та 1 квартал 2020 року вимогою від 07.02.2020 №Ф-324618-55. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 №Ф-324618-55. Даним рішенням встановлено наступні обставини: « ОСОБА_1 був зареєстрований 14.02.2006 як фізична особа-підприємець, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про фізичну особу-підприємця №22230000000006880. 07.02.2020 відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-324618-55 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29293,44 грн. Підставою для формування вимоги від 07.02.2020 № Ф-324618-55 є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи органу доходів і зборів по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент винесення оскаржуваної вимоги: - за 2018 рік - 15819,54 грн. у т.ч. за 1-й квартал - 2457,18 грн., за 2-й квартал - 2457,18 грн., за 3-й квартал - 2457,18 грн., за 4-й квартал - 8448,00 грн.; - за 2019 рік - 10719,72 грн. у т.ч. за 1-й квартал - 2457,18 грн., за 2-й квартал - 2754,18 грн., за 3-й квартал - 2754,18 грн., за 4-й квартал - 2754,18 грн.; - за 1-й квартал 2020 року - 2754,18 грн. Таким чином нараховано за 2018, 2019 роки та 1-й квартал 2020 року: 15819,54 + 10719,72 + 2754,18 = 29293,44 грн. Згідно з інформації, наявної в трудовій книжці позивача від 01.04.2003, ОСОБА_1 у період нарахувань оскаржуваною вимогою єдиного внеску працював: з 17.03.2017 на посаді директора ТОВ «Вест Фуд Груп Україна» з 01.09.2019 по теперішній час на посаді директора ТОВ «Вест Фуд Груп». У період, який охоплює строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску оскаржуваною вимогою, роботодавцями позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 до бюджету, що підтверджується довідкою форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» Пенсійного фонду України. Матеріалами справи підтверджується, що у період з 2018 року по 1 квартал 2020 року роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується наданими суду документами. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Головним управлінням ДПС у відзиві про наявність таких доходів не зазначено, у зв`язку з чим відповідно до частини 1 статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2018 - 2020 років доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих від ТОВ «Вест Фуд Груп Україна» та ТОВ «Вест Фуд Груп», не підлягають доказуванню». В подальшому, 19.01.2023 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-324618-55У, в якій зазначено, що станом на 24.02.2023 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 31371,56 грн. ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 27.03.2023 №19981/6/04-36-13-09-09 повідомило позивача, що станом на 27.03.2023 згідно ІКС органу ДПС в інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 обліковуються нарахування зі сплати єдиного внеску на загальну суму 31371,56 грн., а саме: -8448,00 грн. єдиний внесок нарахований за 2017 рік (по строку 09.02.2018 року); -2457,18 грн. єдиний внесок нарахований за І квартал 2018 року (термін сплати 19.04.2018); -2457,18 грн. єдиний внесок нарахований за ІІ квартал 2018 року (термін сплати 19.07.2018); -2457,18 грн. єдиний внесок нарахований за ІІІ квартал 2018 року (термін сплати 19.10.2018); -2457,18 грн. єдиний внесок нарахований за ІV квартал 2018 року (термін сплати 21.01.2019); -2457,18 грн. єдиний внесок нарахований за І квартал 2019 року (термін сплати 19.04.2019); -2457,18 грн. єдиний внесок нарахований за ІІ квартал 2019 року (термін сплати 19.07.2019); -2457,18 грн. єдиний внесок нарахований за ІІІ квартал 2019 року (термін сплати 21.10.2019); -2457,18 грн. єдиний внесок нарахований за ІV квартал 2019 року (термін сплати 20.01.2020); -2078,12 грн. єдиний внесок нарахований за І квартал 2020 року (термін сплати 21.04.2020). Відповідно до записів у трудовій книжці позивача та, як встановлено рішенням суду у справі №160/4054/20, позивач працював з 17.03.2017 на посаді директора ТОВ «Вест Фуд Груп Україна» з 01.09.2019 по теперішній час (на дату розгляду даної справи) на посаді директора ТОВ «Вест Фуд Груп». Доказів протилежного відповідачем не надано та судом не встановлено. Сплата роботодавцями за позивача єдиного внеску за період з 2017 року по І квартал 2020 року підтверджується Індивідуальною відомістю про застраховану особу (форма ОК-5), яка міститься в матеріалах справи. Доказів протилежного відповідачем також не надано. Не погоджуючись з вимогою контролюючого органу, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Переглядаючи судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить наступного висновку. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464- VI). Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі. Згідно із пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення таким поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками, у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19. Верховним Судом у цій справі сформовано наступний правовий висновок, який відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення спору, що розглядається. Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Таким чином, з урахуванням наведеного, при вирішенні спору підлягають дослідженню обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць. Як свідчать встановлені обставини справи, борг виник внаслідок несплати позивачем єдиного внеску з 2018 року по І квартал 2020 року та був нарахований: за І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. з терміном сплати до 19.04.2018; за ІІ квартал 2018 року 2457,18 грн. з терміном сплати до 19.07.2018; за ІІІ квартал 2018 року 2457,18 грн. з терміном сплати до 19.10.2018; за IV квартал 2018 року 2457,18 грн. з терміном сплати до 21.01.2019; за І квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. з терміном сплати до 19.04.2019; за ІІ квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. з терміном сплати до 19.07.2019; за ІІІ квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. з терміном сплати до 21.10.2019; за ІV квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. з терміном сплати до 20.01.2020 та І квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн. з терміном сплати до 21.04.2020. Проте судом встановлено, що Головним управлянням ДПС у Дніпропетровській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 № Ф-324618-55, якою встановлено суму заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн. за період з І кварталу 2018 року по І квартал 2020 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 по справі №160/4054/20, яке набрало законної сили 25.08.2020, було задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управляння ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 № Ф-324618-55. У рішенні судом було встановлено, що позивач у період часу з 2018 по 1-й квартал 2020 року, за який відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску оскаржуваною вимогою від 07.02.2020 № Ф-324618-55, був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру. Неврахування відповідачем вказаних сум єдиного внеску, відрахованих позивачем, як найманим працівником, фактично призвело до невірного розрахунку суми, виставленої оскаржуваною вимогою від 07.02.2020 № Ф-324618-55. З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд у справі №160/4054/20 дійшов до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу від 07.02.2020 № Ф-324618-55, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. В цій справі суд не може надавати оцінку судовому рішенню у справі №160/4054/20. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи наявне судове рішення у справі №160/4054/20, що набрало законної сили, та враховуючи приписи ч. 4 ст. 78 КАС України, є вірними висновки суду першої інстанції, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-324618-55 від 19.01.2023 зі сплати ЄСВ (за період з І кварталу 2018 року по І квартал 2020 року) є протиправною. Щодо виключення з особового кабінету (рахунку) позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 31371,56 грн., суд колегія суддів зазначає наступне. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно до приписів статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Приписами статті 72 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку, а також інформація, наведена у скарзі покупця (споживача) щодо порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій; від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки, інформацію про відповідність резидентів Дія Сіті вимогам Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», зокрема щодо включення/виключення платників податків до/з реєстру Дія Сіті. За змістом статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом. Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який є чинним на час розгляду справи (далі - Порядок №5), згідно із пунктом 2 розділу І якого інтегрована картка платника (ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу. Згідно із підпунктом 2 «Визначення первинних показників щодо сум погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску» пункту 1 «Визначення первинних показників документів податкових органів, відображених в інформаційній системі, які підлягають перенесенню до ІКП» розділу VI «Відображення в інформаційній системі показників податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску та іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, розстрочених (відстрочених) зобов`язань (боргів), а також списання боргу (заборгованості)» Порядку №5 передбачено, що первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі №826/9288/18. Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки оскаржувана вимога №Ф-324618-55 від 19.01.2023 визнана судом протиправною та скасовується, належним способом захисту, що відновить порушені права позивача, є коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки шляхом виключення нарахованої суми недоїмки в розмірі 31371,56 грн. Колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що позивачем не надано до позовної заяви жодних доказів сплати єдиного внеску за нього роботодавцем, оскільки останні не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами адміністративної справи позивача, зокрема індивідуальними відомостями про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 (а.с. 34-35). Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/7969/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник