Постанова 4851 № 480/291/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 р.Справа № 480/291/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2021, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 22.07.21 року по справі № 480/291/21 за позовом Малого приватного підприємства "Максим" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Мале приватне підприємство «Максим» (надалі по тексту позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області форми «В4» №0008570704 від 26.10.2020 р. яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2020р. на 100363 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області форми «Р» № 0008560704 від 26.10.2020 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 12218,75 грн. в тому числі 9775 грн. за основним платежем 2443,75 грн штрафними (фінансовими) санкціями. Рішенням Сумського окружного суду адміністративний позов Малого приватного підприємства "Максим" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.10.2020 № 0008570704 та № 0008560704. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Малого приватного підприємства «Максим» (ЄДРПОУ 14017731) в рахунок відшкодування судового збору 2102 грн (дві тисячі сто дві грн.) Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, не повне дослідження обставини справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 по справі № 480/291/21 та прийняти нову постанову про відмову Малому приватному підприємству "Максим" в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Сумській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Малого приватного підприємства "Максим" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Перевіркою встановлені порушення:- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 100363 грн., в тому числі за липень 2020 року на 100363 грн.;- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 9775 грн., в тому числі за липень 2020 року на 9775 грн. За результатами перевірки складено акт від 24.09.2020 №568/18-28-07-04-18/14017731/62. На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.10.2020: - № 0008570704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 100363 грн.; - № 0008560704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 12218,75 грн., в тому числі 9775 грн. збільшення суми податкового зобов`язання та 2443,75 грн. штрафна санкції. Позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 11.12.2020 №34963/6/99-00-06-02-01-06 податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені обставини не свідчать про нереальність господарських операцій з придбання МПП «Максим» товару у ТОВ «Укрсервіскомплект». Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області форми «В4» №0008570704 від 26.10.2020 р., яким малому приватному підприємству «Максим» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2020р. на 100363 грн. та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області форми «Р» № 0008560704 від 26.10.2020 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 12218,75 грн. в тому числі 9775 грн. за основним платежем 2443,75 грн штрафними (фінансовими) санкціями. Підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства що, на думку відповідача, призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1003633 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 12218,75 грн., в тому числі 9775 грн. за основним платежем, 2443,75 грн штрафними (фінансовими) санкціями, стали доводи податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ Укрсервіскомплект за липень 2020 року, за сукупності з`ясованих доказів, а саме неможливість здійснення господарських операцій з постачання та транспортування товару, а також дефектність первинних документів. Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказане рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. З матеріалів справи слідує, що Позивачем було укладено договір поставки № «УСК- 10/02/2020» від 10.02.2020р. з ТОВ УКРБУДПРЕС, предметом якого є придбання товару. Відповідно до умов договору Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму на умовах цього Договору. Пунктом 4.4. договору передбачено, що право власності на Товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі його першому перевізнику, а у випадку самовивозу Покупцем, з моменту передачі Товару покупцю. Датою поставки Товару - є дата отримання Товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі Постачальника, вказана у видатковій накладній( п. 4.5 договору). Договором передбачено, що за взаємною домовленістю сторін Постачальник має право включати в ціну Товару вартість доставки Товару автомобільним транспортом по території України, шляхом виставлення Покупцеві рахунку-фактури, в якому зазначається ціна, сума та кількість наданих послуг Так, факт виконання господарських операцій підтверджується наступними документами: договором поставки від 10.02.2020р. № УСК-10/02/ 2020, укладеного МПП «Максим» з ТОВ «Укрсервіскомплект»; рахунками-фактурами № 249 від 19.03.2020 р., № 349 від 06.05.2020 р, № 333 від 08.05.2020 р.; платіжними дорученнями № 799 від 20.03.2020 р., № 849 від 07.05.2020 р., № 852 від 12.05.2020 р.; видатковими накладними №155 від 26.03.2020р., №215 від 08.05.2020р.,№221 від 14.05.2020.; товарно-транспортними накладними №Р155 від 26.03.2020р., № Р161 ивід 26.03.2020р.,, №Р221 від 14.05.2020; сертифікатами якості придбаного товару; оборотними відомостями за якими було оприбутковано придбаний товар. Згідно товарно-транспортних накладних, товар перевозився водієм ОСОБА_1 , на автомобілі Мерседес державний номер НОМЕР_1 , вантажовідправником є ТОВ УКРСЕРВІСКОМПЛЕКТ, перевізником- ФОП « ОСОБА_1 », пункт навантаження м. Дніпро, вул. Артільна 10, пункт розвантаження - м. Шостка, вул.Гагаріна,1. Розрахунки між МПП «Максим» та ТОВ УКРСЕРВІСКОМПЛЕКТ за поставлені товари у березні, травні 2020 року проведені у безготівковій формі з поточного розрахункового рахунку на основі платіжних доручень №799 від 20.03.2020 року на загальну суму 588615,80 грн, в т.ч ПДВ 98102,63, № 849 від 07.05.2020 на загальну суму 1600,00 грн, в т.ч. ПДв 266,67, № 852 від 12.05.2020 на загальну суму70609,50 грн, в т.ч. ПДВ 11768,25. За даними бухгалтерського обліку операції по взаємовідносинах з ТОВ «УКРСЕРВІСКОМПЛЕКТ» відображені у березні 2020 року наступними проводками: Дт 631 на суму 588615,80, КТ 631 на суму 588615,80, ДТ 201 на суму485679,83, ДТ 23 на суму 4833,33, ДТ 641 98102,64; у травні 2020 р. наступними проводками: Дт631, Кт311 на суму 72209,50, Кт 631на суму 72209,50,Дт 201 на суму 12034,92 грн. За період з 01.04.2020 по 31.07.2020 МПП «Максим» задекларовано від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в загальній сумі 504747 грн. Подальше використання вказаного товару в господарській діяльності позивач обгрунтовує використанням його виготовленні пресу вулканізаційного П-600/250, за договором № 01-03/20 від 02.03.2020р., укладеним між ТОВ «УКРБУДПРЕС» ТА МПП «Максим», в підтвердження чого позивачем надано акт здачі-прийомки виконаних робіт між МПП Максим» та ТОВ «Укрбудпрес» від 06.11.2020 та акт виконання робіт від 06.11.2020, в якому перелічено використані матеріали та комплектуючі, на виконання договору поставки № 01-03/20 від 02.03.2020 між ТОВ «Укрбудпрес» та МПП «Максим». Таким чином, зазначені первинні та складські документи позивача щодо придбання товару у ТОВ УКРСЕРВІСКОМПЛЕКТ підтверджують реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ УКРСЕРВІСКОМПЛЕКТ. Доводи відповідача щодо неможливості господарських операцій з постачання товару ТОВ «УКРСЕРВІСКОМПЛЕКТ» та господарських операцій з транспортування товару Замовником перевезень колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи податкового органу носять виключно характер припущень, при тому, що частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про їх протиправність покладається на відповідача. Таким чином, з урахуванням наявності всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з зазначеним контрагентом, позивач мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту за відповідними операціями. Посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо взаємовідносин ТОВ «Укрсервіскомплект» та МПП «Максим», а саме неможливість здійснення господарських операцій з постачання товару ТОВ «Укрсервіскомплект», у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного одержання (купівлі) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання права на формування податкового кредиту і має документальне підтвердження його розміру. Колегія суддів зазначає, що Відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 05.05.2021 по справі № 826/4212/17, а саме у пункті 59, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту Також, у пункті 13 постанови від 24.04.2018 року по справі № 813/8500/13-а Верховним Судом викладено правову позицію, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу. Оцінюючи доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Укрсервіскомплект» щодо триваючого придбання металевих виробів, а саме інших закупок товарів, колегія суддів зазначає, що МПП «Максим», лише зазначив у своєму адміністративному позові, що співпрацював з ТОВ «Укрсервіскомплект» в 2018 та 2019 роках та не зазнавав претензій з боку Податкових органів стосовно господарських взаємовідносин. При цьому документальна позапланова перевірка стосувалася періоду з 01.04.2020 по 31.07.2020, а тому взаємовідносини позивача з контрагентами за попередні періоди не є предметом перевірки. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ненадання судом першої інстанції оцінки факту, що ФОП ОСОБА_1 не міг здійснювати перевезення закупленого товару на автомобілі, тому що даний автомобіль належить ОСОБА_2 згідно листа Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області від 20.04.2021 №31/18-923 колегія суддів вважає безпідставними. Так, колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, зазначає що суд надав правову оцінку взаємовідносинам між МПП «Максим» та ФОП ОСОБА_1 , а саме звернув увагу, що відповідно до п.3.7. Договору поставки від 10.02.2020, укладеного позивачем з ТОВ «Укрсервіскомплект», за взаємною домовленістю сторін постачальник має право включати в ціну, зокрема, вартість доставки товарів автомобільним транспортом по території України шляхом виставлення покупцеві рахунку-фактури в якому зазначається ціна сума та кількість наданих послуг. Так відшкодування вартості перевезення отриманого від ТОВ «Укрсервіскомплект» товару відбувалося за виставленим рахунком-фактурою. Згідно матеріалів справи позивач надав копії рахунків-фактури № 249 від 19.03.2020 та №333 від 08.05.2020, в яких ТОВ «УКРСЕРВІСКОМПЛЕКТ» виставлено рахунок із врахуванням витрат на перевезення, таким чином взаємовідносини з перевезення товару виникли між ТОВ «УКРСЕРВІСКОМПЛЕКТ» та ФОП ОСОБА_1 .. Умови наявного договору поставки виключають необхідність оформлення додаткових документів для транспортування, а з акту перевірки вбачається, що податковим органом не запитувались документи на підтвердження господарських взаємовідносин та не проводились зустрічні звірки ні з ТОВ «Укрсервіскомплект», ні з його постачальниками. Оцінюючи доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо неприйняття до уваги та ігнорування судом першої інстанції доводи про дефектність первинних документів, відсутності підпису уповноваженої особи зі сторони Постачальника та недоліків видаткових накладних колегія суддів зазначає, що згідно ст. 58-1 Господарського Кодексу України використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим, відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Листом Мінфіну від 16.02.2017 №31-11410-06-5/4339 роз`яснено, що оформлений належним чином рахунок-фактура може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі лише в разі його оплати, що підтверджується відповідними документами. Документами, що підтверджують оплату, можуть бути: платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунка, квитанція до прибуткового касового ордера тощо. Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 зазначено, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція (розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжних документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцями за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів послуг повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт. Верховний суд у своїй позиції, викладеній у Постанові від 05.01.2021 у справі №820/1124/17 зазначив, що деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Оцінюючи доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності сертифікатів якості заводу Виробника, колегія суддів зазначає,що згідно матеріалів справи позивач надав копію сертифікату якості № 118 ПАТ «Ашинський металургійний завод» від 07.01.2016 р., копію сертифікату якості № 10900 ПАТ «Ашинський металургійний завод» від 05.10.2018 р. у додатках до позовної заяви, а також раніше у запереченні до акту документальної позапланової виїзної перевірки зазначав, що під час проведення перевірки ревізору-інспектору були надані копії зазначених сертифікатів, а також копія сертифікату якості №13010 ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 05.04.2018 р., але дані сертифікати було проігноровано. За таких обставин колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 по справі № 480/291/21 та прийняття нової постанови про відмову Малому приватному підприємству "Максим" в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 по справі № 480/291/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 10.02.2022 року