Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/12808/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2022 р. Справа № 440/12808/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Курись" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко) від 08.11.2021 року по справі № 440/12808/21 за позовом Фермерського господарства "Курись" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фермерське господарство "Курись", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області ,Державної податкової служби України, в якому просить: - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.08.2020 № 1851835/42164278; - зобов`язатиДержавну податкову служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 09.06.2020, що складена та подана на реєстрацію датою первісного подання на реєстрацію. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків позивачу встановлено строк - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 03.11.2021 від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року позовну заяву повернуто позивач. Позивач, не погодився із ухвалою суду першої інстанції звернувся із апеляційною скаргою, в якій проситьїї скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Вказує, що повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини, наведені позивачем у заяві про поновлення строку, в зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду. Зазначив, що 19.08.2020 року Комісією ГУ ДПС України в Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято оскаржуване рішення про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної. На вказане рішення позивачем 02.09.2020 року подано скаргу до ДПС України. За результатами розгляду скарги ДПС України прийняло рішення 08.09.2020 року про залишення скарги без задоволення. В матеріалах справи відсутня інформація про те, коли позивач отримав рішення ДПС України за результатами розгляду скарги. При цьому, Фермерське господарство не має найманих працівників. В розпорядженні голови господарства Курись Ю.В. знаходиться вся інформація та документи, в тому числі, які стосуються предмету позову. Проте в період з 08.09.2020 року по 06.11.2020 року ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні в Новогалещинській амбулаторії загальної практики сімейної медицини, у т.ч. з 08.09.2020 року по 09.10.2020 року на амбулаторному лікуванні, з 12.10.2020 року по 06.11.2020 року на стаціонарному лікуванні. З 07.11.2020 року по 01.12.2020 року голова господарства ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні в Новогалещинській амбулаторії загальної практики сімейної медицини з діагнозом: загострення хронічного лівобічного пієлонефриту. З 02.12.2020 року по 09.12.2020 року ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в Новогалещинській амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Тобто, представник господарства протягом всього строку на оскарження рішення податкового органу (з 08.09.2020 року по 09.12.2021 року) безперервно знаходилась на лікуванні, що підтверджується медичними довідками. Також з 10.12.2020 року по 24.12.2020 року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в Новогалещинській амбулаторії загальної практики сімейної медицини з діагнозом- гострий обструктивний бронхіт, з 04.01.2021 року по 15.01.2021 року на лікуванні з діагнозом - гострий тонзиліт, з 23.02.2021 року по 10.03.2021 року на стаціонарному лікуванні з діагнозом - хронічний лівобічний пієлонефрит, що підтверджується випискою з карти хворого від 10.03.2021 року, а з 08.04.2021 року по 16.04.2021 року на лікуванні з діагнозом гостра респіраторно-вірусна інфекція дихальних шляхів. Також апелянт вказує, що між ФГ Курись та адвокатом Корольовим І.М. було укладено 23.04.2021 року угоду про надання правової допомоги по питанню оскарження в судовому порядку оскаржуваного рішення відповідача. На виконання угоди адвокату було передано всю інформацію та документи по предмету спору. Проте, адвокат Корольов І.М. після отримання травми з 24.04.2021 року по 25.06.2021 року перебував на лікарняному з діагнозом - перелом великого горбика правового плеча. 07.05.2021 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження рішення комісії, проте ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року ухвалою суду позовну заяву було повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви. Зазначив, що через довготривале лікування адвокат не мав можливості своєчасно підготувати процесуальні документи по предмету спору, тому позовні заяви судом повертались. В зв`язку з чим, 30.06.2021 року позивач повторно звернулась до суду із даним позовом. Вважає, що вказані обставини є поважними причинами пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому просить задовольнити апеляційну скаргу. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до протокольної ухвали від 24.01.2022 року у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи рішення про повернення позивачу адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений законодавчо встановлений строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі. Наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Стаття 122 КАС Українивстановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є нормиПК України. Згідно із пунктом56.1 статті 56 ПК Українирішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Абзацами першим - третім пункту56.18 статті 56 ПК Українивизначено, що з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. За змістом пункту 58.19 статті58 ПК Україниу разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Відповідно ж до пункту102.1 статті 102 ПК Україниконтролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно достатті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом133.4 статті 133цьогоКодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Застосування норм пунктів 56.18,56.19 статті 56, пункту102.1 статті 102 ПК Українив системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань. У постанові від 24 квітня 2020 року (справа №520/6895/19) Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України під висловом або інше рішення контролюючого органу розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків. Отже, ПК України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормамистатті 122 КАС України, а не ПК України. Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11.10.2019 у справі №640/20468/18. Водночас, Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: "Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення". Отже, залежно від обставин, у разі використання особою досудового порядку врегулювання спору строк звернення до суду з позовами про оскарження рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних становить 3 місяці з дня отримання рішення за результатами розгляду скарги (6 місяців з дня направлення скарги). З матеріалів позовної заяви слідує, що 19.08.2020 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Полтавській області прийнято спірне рішення №1851835/42164278 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 09.06.2020. 02.09.2020 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на рішення №1851835/42164278 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 09.06.2020. 08.09.2020 рішенням ДПС України скаргу позивача на рішення №1851835/42164278 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 09.06.2020 залишено без задоволення, а рішення - без змін. Натомість, із позовом до суду щодо оскарження рішення від 19.08.2020, після застосування процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся 12.10.2021. З приводу посилання скаржника, як підставу поновлення строку звернення до суду, на відсутність в матеріалах справи інформації, коли позивач отримав рішення за результатами розгляду скарги, колегія суддів зазначає, що враховуючи дату звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення (02.09.2020 року), останній пропустив шестимісячний строк для звернення до суду із даним позовом. Колегія суддів приймає до уваги посилання скаржника на факт перебування на лікуванні (стаціонарному, амбулаторному) ОСОБА_1 , яка є головою фермерського господарства, проте, скаржником не надано доказів, які б підтверджували поважність пропуску строку звернення до суду за періоди, коли особа не перебувала на лікуванні, а саме, з 16.01.2021 року по 22.02.2021 року,з 11.03.2021 року по 07.04.2021 року та з 17.04.2021 року. При цьому, колегія суддів не приймає в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду, посилання позивача на звернення до суду 07.05.2021 з позовом про оскарження рішення комісії ГУ ДПС у Полтавській області від 19.08.2020 № 1851835/42164278, оскільки подання такого позову здійснено також поза межами строку звернення до суду. При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача про перебування адвоката на лікуванні як поважну причину пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач не був позбавлений можливості укласти відповідну угоду на надання правової допомоги з іншим представником. За приписами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18. Так, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Слід зазначити, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. В свою чергу, позивач не вказав причини непереборного та об`єктивного характеру, що заважали йому своєчасно звернутися за захистом своїх прав до суду. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (справи Стаббігс на інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії) право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують не спростовують з наведених вище підстав. Доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду першої інстанції. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Курись" залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 по справі № 440/12808/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло