Постанова Київський апеляційний суд № 381/1647/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/2057/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 381/1647/21 10 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарях - Сірій Ю.М., Діденко А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства " Комерційний Індустріальний Банк" адвоката Нестерова Едуарда Геннадійовича на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Соловей Г.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,- в с т а н о в и в: 14 травня 2021 року позивач АТ «Комерційний Індустріальний Банк» поштою направив до Фастівського міськрайонного суду Київської області позов до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 22.08.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 298/П/31/2007/840, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 57000,00 доларів США з відсотковою ставкою у розмірі 12,49 %, строком до 22.08.2037 року. В подальшому між банком та відповідачем 02 вересня 2014 року було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 298/П/31/2007/840 від 22 серня 2007 року, яким змінено валюту виконання зобов`язань та строк користування кредитними коштами. Для забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 22.08.2007 року було укладено договір поруки. 02.09.2014 року між банком та поручителем ОСОБА_2 було укладено додатковий договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки від 22 серпня 2007 року. 15.07.2012 року між ПАТ «КБ Надра» та ТзОВ «ФК Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив товариству право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів. Згідно додатку № 1 до договору ТзОВ «ФК Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до ОСОБА_1 29.07.2012 року між ТзОВ «ФК Дніпрофінансгруп» та ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТзОВ «ФК Дніпрофінансгруп» відступив ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів. Згідно додатку № 1 до договору ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 08.09.2012 року між ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» та АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» відступив АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів. Згідно додатку № 1 до договору АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 11.09.2020 року між АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» та АТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» відступив АТ «Комерційний Індустріальний Банк» право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів. Згідно додатку № 1 до договору АТ «Комерційний Індустріальний Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .Відповідач ОСОБА_1 зі своєї сторони порушив умови договору кредиту та станом на 01.04.2021 року має прострочену заборгованість в розмірі 768 293,90 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів, як з боржника та поручителя. Також просив стягнути з відповідачів понесені ним витрати по сплаті судового збору. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року позов Акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник Акціонерного товариства " Комерційний Індустріальний Банк" адвокат Нестеров Едуард Геннадійович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитом . Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначає, що на підтвердження своїх доводів позивач надав суду копії договорів про відступлення йому прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 та докази направлення на адресу боржника у вересні 2020 року листа, в якому повідомлялось про відступлення права вимоги за договором Акціонерному товариству «Комерційний Індустріальний Банк». Вказаний лист був отриманий боржником та 02 листопада 2020 року на адресу банку надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 щодо врегулювання кредитних відносин, 04 січня 2021 року на адресу банку надійшла заява про надання відповідачу розрахунку заборгованості. На вказані заяви позивачем були надані відповіді, а тому відповідачам було відомо про зміну кредитора у зобов`язанні, але ними не вчинялись будь-які дії щодо погашення заборгованості. 10 березня 2021 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено вимогу про погашення заборгованості, яка була ним отримана 13 березня 2021 року. Вказана вимога також була проігнорована відповідачем і заборгованість ним не була сплачена. Вважає, що суду було надано належні та допустимі докази на підтвердження невиконання боржником та поручителем зобов`язань за кредитом, відповідачами не надано доказів сплати ними коштів на погашення заборгованості, а тому суд першої інстанції пришов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеність позовних вимог. Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані ним банківські виписки по особовим рахункам не є належним доказом наявності заборгованості за кредитом, так як вказані виписки підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами у справі. Надані позивачем виписки по рахунку позичальника підтверджують обставини видачі кредитних коштів, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача ОСОБА_1 , а тому наявні визначені ст.ст. 512,514, 1054, 1046, 1048, 1049 ЦК України підстави для стягнення з боржника заборгованості за тілом кредиту та процентами на користь позивача. Безпідставним вважає твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що її порука за вказаним кредитним договором є припиненою, так як відповідно до вимог ч.4 ст. 559 ЦК України ( в новій редакції) порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку ( терміну) виконання зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк виконання основного зобов`язання не встановлено або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання. Вказаний Закон набрав чинності 04.02.2019 року. З огляду на те, що строк користування кредитними коштами визначений до 21 серпня 2042 року, погашення кредиту повинно здійснюватись відповідно до встановленого графіку, в п.5.3 договору поруки визначено, що його дія закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконання поручителем своїх зобов`язань згідно з умовами договору поруки, то порука ОСОБА_2 не припинилась і з неї солідарно з боржником ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту. 18 січня 2022 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Малиневський Павло Петрович поштою направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу Акціонерного товариства " Комерційний Індустріальний Банк" залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року залишити без змін. Посилався на те, що під час розгляду справи позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності станом на 01.04.2021 року заборгованості за кредитним договором в розмірі 768 293,90 грн. Копії витягів з додатку до договору про відступлення права вимоги самі по собі такими доказами бути не можуть, оскільки складені виключно між первісним та новим кредитором, відомостей про дати та суми виданих і повернутих коштів не відображають. Зазначає, що кредитний договір було укладено між ВАТ " КБ " Надра" та відповідачем ОСОБА_1 22.08.2007 року. Додаткову угоду про зміну валюти кредитування, у якій сторони зафіксували розмір зобов`язань на суму 719 349,96 грн., підписано 02.09.2014 року. А позивачем розмір заборгованості відповідачів визначений станом на 01.04.2021 року. При цьому надані позивачем виписки по особовим рахункам відповідача охоплюють лише проміжок часу, який трохи більший, ніж шість місяців, з 11.09.2020 року по 01.04.2021 року. Натомість будь-яких первинних документів щодо заборгованості за кредитним договором за попередні шість років, з 02.09.2014 року по 01.04.2021 року, позивачем суду не надано. Вказує на те, що надані позивачем виписки за період з 11.09.2020 року по 01.04.2021 року свідчать лише про те, що позивач взяв кредитний договір на свій бухгалтерський облік, адже у наданих позивачем документах дослівно зазначено, що це є розгортання залишку на відповідні рахунки, будь-яких відомостей про здійснення фінансових операцій за ініціативою боржника виписки не містять. Документи відображають лише дії, вчинені самим позивачем. У судовому засіданні представник позивача Акціонерного товариства " Комерційний Індустріальний Банк" адвокат Нестеров Едуард Геннадійович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача адвоката Нестерова Едуарда Геннадійовича, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 22.08.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 298/П/31/2007/840. Відповідно до п. 1.1 вказаного кредитного договору, банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 57000,00 доларів США, в порядку і на умовах, визначених кредитним договором. Цільове призначення кредиту -проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2007 року, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Пунктом 1.3.1 кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом розраховуються на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,49 % річних. Кредит надається строком до 22.08.2037 року (п. 1.4 Договору). 02.09.2014 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 298/П/31/2007/840 від 22.08.2007 року. У відповідності до Умов зміни валюти кредиту, між банком та ОСОБА_1 досягнуто домовленості з дня набрання чинності цим додатковим договором змінити валюту виконання зобов`язань за кредитним договором на національну грошову одиницю гривню. Згідно правил проведення зміни валюти виконання зобов`язань на національну грошову одиницю, розмір зобов`язань ОСОБА_1 по поверненню кредиту станом на день підписання додаткового договору склав 719 349,96 грн. Розмір зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом складає 67 758,39 грн. Відповідно до п. 2.1 додаткового договору, ОСОБА_1 встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 5,4 % річних. У разі невиконання та/або неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, банк має право застосовувати процентну ставку +4 відсотки річних (п.2.2 додаткового договору). Пунктом 2.2.8, сторони змінили строк користування кредитними коштами до 21.08.2042 року. Для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 22.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк " Надра" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. 02.09.2014 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору поруки від 22.08.2007 року, який викладено в новій редакції. Відповідно до п. 1.1 додаткового договору до договору поруки, ОСОБА_2 поручилася перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих ним зобов`язань щодо погашення кредиту, наданого згідно кредитного договору. Пунктом 1.4 додаткового договору до договору поруки передбачено, що відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_1 за виконання останнім зобов`язань за кредитним договором. 15.07.2021 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № GL48N718070_IW про відступлення прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., зареєстрованого в реєстрі за №

497. Відповідно до п. 1 договору № GL48N718070_IW, банк відступив ТОВ «ФК Дніпрофанасгруп» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до договору № GL48N718070_IW, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до договору.є Згідно додатку № 1 до договору № GL48N718070_IW від 15.07.2012 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до ОСОБА_1 . 29.07.2021 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» було укладено договір № 2907/01 про відступлення права вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І., зареєстрованого в реєстрі за №

454. Відповідно до п. 1 договору № 2907/01, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступив ТОВ «ФК «Венера Фінанс» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до договору № 2907/01, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до договору. Згідно додатку № 1 до договору № 2907/01 від 29.07.2012 року ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 . 08.09.2012 року між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Генезис Капітал» було укладено договір № 0709/01 про відступлення права вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрований в реєстрі за № 1522. Відповідно до п. 1 договору № 0709/01, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» відступив АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до договору № 0709/01, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до договору. Згідно додатку № 1 до договору № 0709/01 від 08.09.2012 року АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 . 11.09.2020 року між АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» та Акціонерним товариством «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено договір № 11/09-1 про відступлення права вимоги. Відповідно до п. 1 договору № 11/09-1, АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» відступив АТ «Комерційний Індустріальний Банк» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до договору № 11/09-1, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до договору. Згідно додатку № 1 до договору № 11/09-1 від 09.09.2020 року АТ «Комерційний Індустріальний Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 . Відповідно до вимог статті 512 ЦК України,кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, до АТ «Комерційний Індустріальний Банк» перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язаннях за кредитним договором № № 298/П/31/2007/840 від 22.08.2007 року. На виконання вимог ст. 516 ЦК України, Акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк» направив відповідачу ОСОБА_1 за вих. № 15.1-5443 від 16.09.2020 року та відповідачу ОСОБА_2 за вих. № 15.1-5481 від 16.09.2020 року, повідомлення про відступлення права вимоги. 10.03.2021 року Акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк» направиввідповідачуза вих. № 05.3-199 повідомлення-вимогу про погашення заборгованості по договору в повному обсязі в сумі 764987,09 грн, однак останнім дана вимога не була виконана, що призвело до звернення позивача до суду з даним позовом. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за відповідачами станом на 01.04.2021 року рахується заборгованість у розмірі 768293,90 грн, яка складається із: строкової заборгованості за кредитом в сумі 687138,78 грн., простроченоїзаборгованостіза кредитом в сумі 22976,69 грн., строкова заборгованість за відсотками в сумі 3302,04 грн., прострочена заборгованість за відсотками в сумі 54876,39 грн. Заборгованість розрахована за період з 11.09.2020 року по 31.03.2021 року. Залишаючи без задоволення позов Акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, суд першої інстанції посилався на те, що звернувшись з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 768293,90 грн., позивач не довів належними та допустимими доказами наявність такої заборгованості у відповідачів. Наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором №298/П/31/2007/840від 22.08.2007 року станом на 01квітня 2021 року не є належним та допустимим доказом існування заборгованості в заявленому позивачем до стягнення розмірі,оскільки він не охоплює весь період користування відповідачем кредитними коштами, а лише охоплює період з 11.09.2020 року по 31.03.2021 року. Цей розрахунок не є первинним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Надана позивачем виписка по особовим рахункам не може слугувати підтвердженням існування боргу, оскільки з її змісту також неможливо у повній мірі встановити період, за який утворився борг, його складові, як то проценти (розмір процентної ставки), неустойки (вид та розмір застосованої пені чи штрафу), комісії, а також суми на погашення заборгованості, що вносив відповідач. Крім того, вказана виписка не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75.Щодо застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. У даній справі суд прийшов до висновку про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог, а тому підстав для застосування строку позовної давності немає. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором позики встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з вимогами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку і поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Частинами 1, 2 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено субсидіарну відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018 року, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України. При цьому, під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов`язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору. З досліджених доказів встановлено, що позичальник взяв на себе зобов`язання за кредитним договором повернути суму кредиту з відповідними процентами до 21 серпня 2042 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України). Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд першої інстанції вірно зазначив у рішенні про те, що що звернувшись з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 768293,90 грн., позивач не довів належними та допустимими доказами наявність такої заборгованості у відповідачів. Надаючи оцінку, наданому банком на підтвердження розміру заборгованості відповідачів по кредитному договору, розрахунок заборгованості за кредитним договором №298/П/31/2007/840 від 22.08.2007 року, суд першої інстанції посилався на те, що вказаний розрахунок не є належним та допустимим доказом існування заборгованості в заявленому позивачем до стягнення розмірі, оскільки він не охоплює весь період користування відповідачем кредитними коштами, а лише охоплює період з 11.09.2020 року до 31.03.2021 року. Крім того, цей розрахунок не є первинним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно вимог п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації, підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Надана позивачем виписка по особовим рахункам не є підтвердженням існування боргу відповідачів по кредиту, оскільки з її змісту також неможливо у повній мірі встановити період, за який утворився борг, його складові: проценти (розмір процентної ставки), неустойку (вид та розмір застосованої пені чи штрафу), комісії, а також суми на погашення заборгованості, що вносив відповідач. Досліджуючи вказану виписку по особовим рахункам, суд першої інстанції вірно зазначив, що в ній відсутні обов`язкові реквізити, визначені Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна правова позиція щодо доказування наявності заборгованості та належності доказів з цього питання наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 в справі №553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 в справі №61-517св18. В порушенні вимог ст. 81 ЦПК України позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідачів перед позивачем заборгованості за кредитним договором. Суд першої інстанції обгрунтовано послався в рішенні на те, що у справі немає, а ні належним чином складеного розрахунку заборгованості за період, який включає період кредитування (із зазначенням періодів її виникнення, застосованого розміру відсотків, формул розрахунку), а ні виписки по рахунку позичальника за період, який включає період кредитування. Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права, колегія суддів відхиляє, так як суд повно та об`єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази та надав їм вірну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову банку, так як на підтвердження своїх доводів позивач надав суду копії договорів про відступлення йому прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 та докази направлення на адресу боржника у вересні 2020 року листа, в якому повідомлялось про відступлення права вимоги за договором Акціонерному товариству «Комерційний Індустріальний Банк». Вказаний лист був отриманий боржником та 02 листопада 2020 року на адресу банку надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 щодо врегулювання кредитних відносин, 04 січня 2021 року на адресу банку надійшла заява про надання відповідачу розрахунку заборгованості. На вказані заяви позивачем були надані відповіді, а тому відповідачам було відомо про зміну кредитора у зобов`язанні, але ними не вчинялись будь-які дії щодо погашення заборгованості, правильності висновку суду першої інстанції не спростовують, так як підставою для відмови у задоволенні позову суд зазначив ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідачів заборгованості у сумі 7678 293,90 грн., а надана позивачем виписка по особовим рахункам не може слугувати підтвердженням існування боргу, оскільки з її змісту також неможливо у повній мірі встановити період, за який утворився борг, його складові, як то проценти (розмір процентної ставки), неустойки (вид та розмір застосованої пені чи штрафу), комісії, а також суми на погашення заборгованості, що вносив відповідач та межі відповідальності з огляду на те, що позичальник взяв на себе зобов`язання за кредитним договором повернути суму кредиту з відповідними процентами до 21 серпня 2042 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником та поручителем окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про неправильність висновку суду першої інстанції про те, що надані позивачем банківські виписки по особовим рахункам не є належним доказом наявності у відповідачів заборгованості за кредитом, так як вказані виписки підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій, з огляду на наступне. З наданої позивачем виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 у Акціонерному товаристві " Комерційний Індустріальний Банк" з 11.09.2020 року по 01.04.2021 року вбачається, що вонаохоплює лише проміжок часу трохи більше, ніж шість місяців ( з 11.06.2020 року по 01.04.2021 року) та містить інформацію про розгортання залишку на відповідні рахунки, будь-яких відомостей про здійснення фінансових операцій за ініціативою боржника вказана виписка не містять. Документи відображають лише дії, вчинені самим позивачем після взяття кредитного договору, отриманого по договору відступлення прав № 11/09-1 від 09.09.2020 року,на свій бухгалтерський облік. Будь-яких первинних документів по вказаному кредитному договору та по договору поруки за попередні шість років матеріали справи не містять, Доводи апеляційної скарги про безпідставність тверджень відповідача ОСОБА_2 про те, що її порука за вказаним кредитним договором є припиненою, з огляду на те, що строк користування кредитними коштами визначений у договорі до 21 серпня 2042 року, погашення кредиту повинно здійснюватись відповідно до встановленого графіку, в п.5.3 договору поруки визначено, що його дія закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконання поручителем своїх зобов`язань згідно з умовами договору поруки, а тому порука ОСОБА_2 не припинилась і з неї солідарно з боржником ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту, правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують, так як суд, відмовляючи банку в задоволенні позову, посилався саме на відсутність належних та допустимих доказів, з яких би суд міг встановити період, за який утворився борг, його складові, проценти (розмір процентної ставки), неустойки (вид та розмір застосованої пені чи штрафу), комісії, а також суми на погашення заборгованості, що вносив відповідач та перевірити доводи щодо припинення поруки відповідачки ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника Акціонерного товариства " Комерційний Індустріальний Банк" адвоката Нестерова Едуарда Геннадійовича. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства " Комерційний Індустріальний Банк" адвоката Нестерова Едуарда Геннадійовича залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 лютого 2022 року. Головуючий: Судді: