Постанова 4824 № 759/21865/21

Постанова Іменем України 08 лютого 2022 року м. Київ провадження № 22-ц/824/1010/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О.В., Кравець В.А., за участю секретаря Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє як законний представник ОСОБА_2 , на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження в складі судді Ул`яновської О.В. у цивільній справі №759/21865/21 Святошинського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна, В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 , звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 , діючи через свого законного представника ОСОБА_1 , при оформленні спадщини з`ясував, що постановою відповідача від 07.03.2014 у виконавчому провадженні №41657947 накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 . При цьому, при зверненні до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з майна, позивачу було повідомлено, що строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачподав до суду апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд, вірно встановивши обставини, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_4 , дійшов помилкового висновку що ОСОБА_2 є боржником у виконавчому провадженні. Суд не врахував, що ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження на спадкоємця не здійснювалась та є неможливою, що позбавляє позивача захистити свої права в інший спосіб, шляхом оскарження дій виконавця. Суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкриті провадження, оскільки в даному випадку ОСОБА_2 в розумінні ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», є особою, яка вважає, що спадкове майно, на яке накладено арешт, належить йому, як спадкоємцю, та при цьому він не є боржником у виконавчому провадженні, відтак має лише право звернутися з позовом до суду про зняття арешту з майна. Зазначив, що судом не враховано правовий висновок, висловлений в постанові Верховного Суду від 09.08.2021 у справі №285/2558/19. За вказаних обставин просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2021 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позивач ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Представник позивача - Зоц А.О. в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній. Відповідач - Святошинський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_5 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2021 року позивач, як законний представник спадкоємця, на спадкове майно якого накладено арешт, що перешкоджає йому в оформленні спадщини, звернувся до суду з позовом про зняття арешту із спадкового майна. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний позов не може розглядатися в порядку позовного провадження, оскільки позивач одночасно має бути і відповідачем, оскільки його майно арештовано виконавцем і він є стороною виконавчого провадження. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є боржником за виконавчим провадженням, тому даний позов не підлягає розгляду в порядку позовного провадження. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. В постанові від 22 січня 2021 року у справі №340/25/19 Велика Палата Верховного Суду зробила наступний правовий висновок. Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин. Підставою даного позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на майно спадкодавця, що перешкоджає йому в оформленні спадкових прав на нерухоме майно. Тобто, даний позов спрямований на захист прав позивача, пов'язаних із спадкуванням, та підлягає розгляду у позовному провадженні за правилами цивільного судочинства. Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позовна заява не містить матеріально-правових вимог до відповідача у спадкових правовідносинах. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у справі за позовом про звільнення майна з-під арешту відповідний орган - державна виконавча служба залучається, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Також слід враховувати, що у разі залучення органу державної виконавчої служби у якості відповідача, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, дійшов помилкового висновку про відмову у відкриті провадження. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження є незаконною та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими. Тому відсутні підстави для аналізу інших доводів апеляційної скарги. Оскільки, згідно вимог Розділу ІІІ «Позовне провадження» Глави 2 «Відкриття провадження у справі» ЦПК України, повноваженнями щодо постановлення ухвали про відкриття провадження за позовною заявою наділений суд, до якого подано таку позовну заяву, колегія суддів вважає, що ухвала суду про відмову у відкритті провадження підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє як законний представник ОСОБА_2 ,- задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 08 лютого 2022 року. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді О.В. Желепа В.А. Кравець