Постанова 4824 № 382/989/21

Головуючий у І інстанції Кисіль О.А. Провадження №22-ц/824/1132/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Яготинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Яготинський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Яготинський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються з нього на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2004 року. У жовтні 2021 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження № 51372603, про стягнення з нього, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються з нього на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2004 року. Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначав, що 15 жовтня 2021 року старшим державним виконавцем Сидоренком Олександром Васильовичем Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Крім того, 15 жовтня 2021 року старшим державним виконавцем Сидоренком Олександром Васильовичем Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Також, 15 жовтня 2021 року старшим державним виконавцем Сидоренком Олександром Васильовичем Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Також, 15 жовтня 2021 року старшим державним виконавцем Сидоренком Олександром Васильовичем Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві полювання, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Крім того, 15 жовтня 2021 року старшим державним виконавцем Сидоренком Олександром Васильовичем Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складений протокол № 51372603 про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 . 15 жовтня 2021 року старшим державним виконавцем Сидоренком Олександром Васильовичем Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внесено відомості про ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників. При винесенні усіх вищенаведених постанов державним виконавцем не встановлено, чи відбулося збільшення заборгованості по аліментах з вини боржника, чи завдано несплатою аліментів у повному розмірі шкоди правам дитини, чи потребують порушені права дитини застосовуваного заходу забезпечення погашення заборгованості, а також, чи не погіршує застосовуваний захід майновий стан боржника. Державним виконавцем зазначені постанови належним чином не мотивовані, ним не перевірені обставини, з урахуванням яких не може бути застосовано зазначені обмеження до боржника, не вирішено питання щодо перерахунку розміру заборгованості по аліментам. При цьому, апелянт зазначив, що заборгованість по аліментам виникла не з його вини, а у зв`язку з істотними обставинами, що позбавили його можливості виконати аліментні зобов`язання у повному обсязі. Доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на ухилення, чи свідомої бездіяльності боржника з метою ухилення від сплати аліментів постанови державного виконавця не містять. Таким чином, оскільки заборгованість по аліментам виникла не з вини позивача, а також беручи до уваги численні порушення, допущені державним виконавцем при винесенні 15 жовтня 2021 року вищевказаних постанов, позивач просив про задоволення його заяви про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження. Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою,ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення його заяви про забезпечення позову, зазначивши, що суд при розгляді заяви про забезпечення позову підійшов до вирішення цього питання формально та помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від відповідача ОСОБА_2 , остання просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову - без змін. В судове засідання учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9). Згідно з п.1, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі "C.G. та інші проти Болгарії", заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11). Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31, 32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11). Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2004 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше розміру неоподаткованого мінімуму громадян на дитину. Згідно виконавчого листа по справі № 382/2181/19, виданого 29.10.2020 року на підставі рішення Київського апеляційного суду, зменшено розмір аліментів, стягуваних рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та на особисте утримання з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини його заробітку, але не менше розміру одного неоподаткованого мінімуму громадян на дитину до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження ВП № 51372603 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. При цьому спосіб забезпечення позову, який просив застосувати позивач і який передбачений п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може бути застосований лише у випадку оскарження у судовому порядку виконавчого документу, на підставі якого проводиться стягнення, разом з тим, позивач такої вимоги у позові не заявляє, оскільки не оскаржує виконавчий лист про стягнення з нього аліментів, що унеможливлює задоволення його заяви про забезпечення позову у спосіб, передбачений п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Таким чином, суд першої інстанції, надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, дійшов правильного висновку про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем у його заяві. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, оскільки можливість застосування способу забезпечення позову, про який у своїй заяві просив позивач, пов`язується з оскарженням у судовому порядку виконавчого документу, на підставі якого проводиться стягнення, про що не йдеться у позовній заяві ОСОБА_1 . Крім того, правильним є і висновок суду про те, що позивачем не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову, а забезпечення позову заявлено у спосіб, який не передбачений ЦПК України та може призвести до порушення прав дитини. Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства і фактично зводяться до оцінки законності дій державного виконавця, вчинених ним у межах виконавчого провадження по стягненню з позивача на користь відповідача аліментів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивачацього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалусудді Яготинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року про відмову у забезпеченні позову- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: