Постанова 4824 № 369/12093/20

Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження №22-ц/824/10488/2021 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2021 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алейніков Микола Володимирович, про визнання частково недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алейніков Микола Володимирович, про визнання частково недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, в якому просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір № GL3N017514 від 18 травня 2020 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений між ПАТ «Комерційний Банк «Надра» та ТОВ «Девелоп Фінанс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніковим М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 409, в частині відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором № 644/П/99/2007-840 від 06 листопада 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний Банк «Надра», та в частині відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за договором іпотеки від 06 листопада 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний Банк «Надра», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О., зареєстрованим в реєстрі за № 9686. У квітні 2021 рокувід ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд забезпечити позов шляхом: - накладення арешту та заборони відчуження земельної ділянки, площею 0,1260 га, кадастровий номер: 3222482001:01:008:0139, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку, загальною площею 442,0 кв.м., житловою площею 147,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 , на час розгляду даної справи в суді; - заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки, площею 0,1260 га, кадастровий номер: 3222482001:01:008:0139, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку, загальною площею 442,0 кв.м., житловою площею 147,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер іпотеки 36581764, на час розгляду даної справи в суді; - заборони ТОВ «Девелоп Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи: 41937164, укладати правочини про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором № 644/П/99/2007-840 від 06.11.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», та договором іпотеки від 06.11.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», на час розгляду даної справи в суді; - заборони ТОВ «Девелоп Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи: 41937164, вчиняти будь-які дії на свою користь, як Нового кредитора за кредитним договором № 644/П/99/2007-840 від 06.11.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», та договором іпотеки від 06.11.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», пов`язані із вимогою належного виконання ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , зобов`язань за кредитним договором № 644/П/99/2007-840 від 06 листопада 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», та договором іпотеки від 06.11.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ « Надра», на час розгляду даної справи в суді. Обгрунтовуючи заяву, позивач посилався на те, що оспорювані в суді незаконні дії ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Девелоп Фінанс» по укладенню договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки об`єктивно зумовлюють існування ризиків відчуження відповідачем ТОВ «Девелоп Фінанс» належного ОСОБА_1 нерухомого майна (земельної ділянки площею 0,1260 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 442,0 кв.м., житловою площею 147,5 кв.м., що належать на праві власності ОСОБА_1 ) з метою подальшого ухилення від виконання рішення суду. Також наявні ризики вчинення дій з перереєстрації прав іпотекодержателя на спірні об`єкти нерухомості на іншу особу. Відповідно до п. 2.1 оспорюваного договору від 18 травня 2020 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Комерційний Банк «Надра» та ТОВ «Девелоп Фінанс», новий кредитор набуває право вимагати належного виконання боржниками за кредитним договором та договором поруки, іпотеки. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору. ТОВ «Девелоп Фінанс» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 6/761/882/2020), що, на думку заявника, підтверджує реальні наміри ТОВ «Девелоп Фінанс» здійснювати свої права як нового кредитора за оспорюваними правочинами на шкоду майновим правам та інтересам позивача. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.03.2021 року ТОВ «Девелоп Фінанс» було залучено до участі у справі за заявою ПАТ КБ «Надра» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Постановою Київського апеляційного суду від 24.03.2021 року було відмовлено у задоволенні заяви ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Девелоп Фінанс», про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі № 761/5443/14-ц. Крім того, позивач у заяві про забезпечення позову посилався на те, що отримав поштою від ТОВ «Девелоп Фінанс» вимогу від 09.09.2020 року про усунення порушення виконання зобов`язання за кредитним договором, в якій ТОВ «Девелоп Фінанс» повідомило ОСОБА_1 про свої наміри звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі Договору іпотеки. Враховуючи викладене, існує реальний ризик перепродажу ТОВ «Девелоп Фінанс» третій особі прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Відчуження ТОВ «Девелоп Фінанс», яке є Іпотекодержателем за договором іпотеки, до закінчення розгляду судом позову ОСОБА_1 , суттєво порушить його права та права його дружини, яка зареєстрована та проживає в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який є для них єдиним місцем проживання. Таким чином, вжиття судом заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушенню прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить йому можливість виконання рішення суду по даній справі, що, на його думку, є достатньою підставою до вжиття заходів забезпечення позову. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення його заяви про забезпечення позову. Обгрунтовуючи скаргу, посилався на те, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, не здійснив належної оцінки обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив вжити позивач, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Суд першої інстанції взагалі не надав ніякої оцінки наданим позивачем доказам та не звернув уваги на його доводи про те, що ТОВ «Девелоп Фінанс» має можливість за час розгляду справи в суді реалізувати свої права іпотекодержателя вищевказаних об`єктів нерухомого майна, в тому числі здійснити його відчуження на користь третіх осіб, передати у користування, іпотеку, заставу тощо. Суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що у випадку відступлення ТОВ «Девелоп Фінанс» прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 06 листопада 2007 року, під час розгляду спору в суді, фактично буде знівельована можливість захисту прав та інтересів позивача в обраний ним спосіб в межах даного спору, адже зумовить необхідність звернення позивача з метою відновлення порушених прав до суду з новими позовами до нових кредиторів, що потребуватиме від позивача значних зусиль та матеріальних витрат. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ «Девелоп Фінанс» - адвокат Савінський К.В., проти задоволення скарги позивача заперечив та просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Доценко В.О.апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав. Представник відповідача ТОВ «Девелоп Фінанс» - адвокат Тетеря С.І. в апеляційному суді проти задоволення скарги позивача заперечила з підстав, викладених у відзиві на скаргу. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9). Суд першої інстанції, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, дійшов правильного висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Так, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що предметом спору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами є дійсність договору відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 06 листопада 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Девелоп Фінанс» 18 травня 2020 року. При цьому, дійсність кредитного договору та договору іпотеки позивачем не оспорюється. Позовна вимога ОСОБА_1 за своєю суттю є вимогою немайнового характеру і у разі її задоволення судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню, тому посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними. Крім того, такий захід забезпечення позову, як заборона здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, неспівмірний з предметом позову, яким є визнання недійсним договору відступлення прав вимоги. Такі ж самі висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі№ 372/1223/17 та від 18 грудня 2019 року у справі № 554/3572/19. Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок та земельну ділянку, які є предметом іпотеки, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, яке належить відповідачеві, натомість земельна ділянка, площею 0,1260 га, кадастровий номер: 3222482001:01:008:0139, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок, загальною площею 442,0 кв.м., житловою площею 147,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності позивачу ОСОБА_1 , і накладення арешту на ці об`єкти нерухомого майна суперечитиме змісту вищевказаної процесуальної норми. Вказані висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 308/8454/16, від 05 грудня 2019 року у справі № 757/15097/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 727/11529/19 щодо неможливості накладення арешту на майно за заявою особи, якій це майно належить на праві власності. Крім того, заходи забезпечення позову, які просив застосувати позивач у заяві про забезпечення позову, очевидно та безпосередньо впливають на права іпотекодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку. У той же час зміст позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 , не свідчить про їх спрямованість на доведення підстав для припинення іпотеки. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30 липня 2019 року № 903/852/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №727/11529/19. З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову, та відсутність у зв`язку із цим підстав для її задоволення. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою і законності та обґрунтованості постановленої судом ухвали не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2021 року про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: