Постанова Київський апеляційний суд № 370/1958/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА[1] ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Макарівського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року, - ВСТАНОВИЛА: Постановою Макарівського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 11.09.2021 року о 08 год. 34 хв.на 51 кілометрі автодороги М-06 Київ-Чоп, керував транспортним засобом «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різке почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, тобто порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із постановою Макарівського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Макарівського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що висновки суду першої інстанції про його винуватість не відповідають фактичним обставинам, оскільки наполягає, що він не керував транспортним засобом; поліцейськими порушено порядок огляду на стан сп`яніння; не роз`яснено йому процесуальні права, а також на його вимогу не залучено професійного захисника. Також апелянт зазначає, що відеозапис, долучений до адміністративних матеріалів, не відображає всіх обставин події. Водночас апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки судом першої інстанції рішення прийняте у його відсутність, про дату та час проведення судового засідання належним чином не був повідомлений, копію судового рішення у передбачений законом строк йому на направлено. Розглянувши клопотання ОСОБА_1 , з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки в адміністративних матеріалах відсутні докази на спростування його доводів. У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про дату та час проведення судового засідання, не з`явився, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції не подавав. В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. З огляду на викладене, перегляд судового рішення в апеляційному порядку у відсутність ОСОБА_1 не буде порушенням його процесуальних прав. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у тому числі відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, дослідивши докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. В рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підлягає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 за №326651 від 11.08.2021 року, ОСОБА_1 11.09.2021 року о 08 год. 34 хв.на 51 кілометрі автодороги М-06 Київ-Чоп, керував транспортним засобом «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різке почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, тобто порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і порушень при його складанні, що стали би підставою для скасування постанови суду, не встановлено. Обставини, викладені у протоколі, підтверджуються даними відеозапису, з якого вбачається, що ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку; роз`яснено його процесуальні права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, про що було складено протокол; будь-яких заяв чи заперечень від ОСОБА_1 не надходило. Наявний в адміністративних матеріалах відеозапис у повній мірі відтворює обставини та обстановку події, а тому доводи апелянта щодо недопустимості його як доказу є неспроможними. Також безпідставними є твердження ОСОБА_1 про те, що транспортним засобом він не керував, оскільки спростовуються даними відеозапису та рапорту поліцейських, зокрема поліцейські вказали, що бачили як транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 рухався, потім зупинився і ОСОБА_1 перемістився із місця водія на пасажирське місце. Доводи ОСОБА_1 щодо незалучення поліцейськими захисника є голослівними, позаяк ОСОБА_1 не був позбавлений можливості скористатися правовою допомогою і у апеляційній скарзі не вказав підстав, які це об`єктивно унеможливили. Досліджені апеляційним судом докази є належними доказами у розумінні ст. 252 КУпАП та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку. Отже, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності, дав оцінку кожному доказу із наведенням відповідних мотивів та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, належним чином вмотивувавши своє рішення. З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено такихпорушень, що унеможливили би прийняття законного та обґрунтованого рішення. Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя - ПОСТАНОВИЛА: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити. Строк на апеляційне оскарження постанови Макарівського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року - поновити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Макарівського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційногосуду О. М. Сітайло Справа № 33/824/555/2022 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Косенко А.В. Суддя в апеляційній інстанції: Сітайло О.М.