Постанова 4876 № 904/4746/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.02.2022 року м. Дніпро Справа № 904/4746/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач), суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра Сергійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2021р. (суддя Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 16.09.2021р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіта Кепітал", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра Сергійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення 48240,00 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквіта Кепітал" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра Сергійовича безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 48 240,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що під час проведення внутрішнього аудиту та підготовки квартальної звітності встановлено, що у першому кварталі 2021 р., на поточний банківський рахунок відповідача перераховано грошові кошти за ремонт автомобіля у сумі 48 240,00 грн. згідно платіжних доручень № 101 від 29.01.2021р., на суму 35040,00грн, № 120 від 05.02.2021р., на суму 13 200,00 грн. Між тим, жодних договорів на надання послуг з ремонту автомобілів з Фізичною особою-підприємцем Воробйовим Олександром Сергійовичем не укладалося, первинні документи бухгалтерського обліку, що мають посвідчувати факти надання послуг з ремонту автотранспорту, відсутні.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2021р. позовні вимоги задоволено - стягнуто з Фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіта Кепітал" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 48240 грн. 00 коп. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.. В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення безпідставно утримуваних коштів.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець Воробйов Олександр Сергійович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Одночасно з апеляційною скаргою, Скаржником подано заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції в порушення діючого законодавства не направив на адресу позивача ухвалу про відкриття провадження по цій справі, не перевірив направлення позивачем копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів відповідачу; внаслідок чого апелянту не було відомо про те, що дана справа взагалі розглядалася в господарському суді Дніпропетровської області; отже, відповідач впевнений, що не вручення йому повідомлень про явку до суду відбулося без будь-якої його провини. Скаржник зазначає, що TОB «Еквіта Кепітал» жодного разу не зверталось до ФОП Воробйов О.С. про вжиття заходів досудового врегулювання спору щодо виконання останнім робіт за укладеним на добровільній основі між сторонами договором підряду із ремонту передньої частини кузова вантажного автомобілю марки «Mercedes-Benz Actros» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , якій за своєю природою читко регулюється нормами зобов`язального права, зокрема параграфу 4 глави 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а не статтями 1212, 1213 ЦК України (як про це зазначено у спірному рішенні суду першої інстанції), оскільки між сторонами фактично виникли договірні правовідносини, які на протязі з листопада 2020 року по лютий 2021 року поетапно і були виконані відповідачем за взаємною згодою із позивачем у повному обсязі (п.6 ч.3 ст.162 ГПК України). На переконання скаржника, позивачем в порушення норм чинного законодавства не надано доказів в підтвердження того, що відповідачем не виконані зобов`язання щодо надання послуг за виконані ремонтні роботи (етапи робіт) за договором, чи доказів в підтвердження відсутності правової підстави набуття вказаних коштів (дивись спірне рішення суду, додатки до скарги, матеріали справи); згідно актів № Ф/2021/02 від 29.01.2021 р. та № Ф/2021/03 від 05.02.2021 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачем ФОП Воробйов О.С., як виконавцем робіт, були вчасно проведені у повному обсязі всі роботи для позивача ТОВ «Еквіта Кепітал»; позивачем не доведено, що платіжні доручення № Ф/2021/02 від 29.01.2021 року та № Ф/2021/03 від 05.02.2021 року, які були направлені банку-відправника сформовані не ним та не відправлялось до банку відправника, як і не доведено, що платежі були здійснено з вини банку; ФОП Воробйов О.С. складено акти здачі-приймання виконаних робіт із ремонту по рахунку № Ф/2021/02 від 29.01.2021 р., на суму 35040,00 грн., № Ф/2021/03 від 05.02.2021р., на суму 13 200,00грн.. Загальна сума виконаних за актами робіт складає 48240,00 грн., які відповідачем ФОП Воробйов О.С. на виконання умов договору були проведені у повному обсязі всі роботи для позивача - замовника ТОВ «Еквіта Кепітал». Скаржник зазначає на тому, що ремонтні роботи проведені ФОП Воробйов О.С. по замовленням ТОВ «Еквіта Кепітал» за вказаними актами здачі-прийняття робіт вважаються прийнятими, а замовник на порушення вимог статей 8:53,882 ЦК України безпідставно ухилився від прийняття робіт; адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття; а отже, зобов`язаний оплатити роботи, виконані за домовленістю сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.08.2021р. у справі № 910/16308/20. Водночас, на підтвердження виникнення зобов`язальних відносин між сторонами та приймаючи до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.07.2020р. у справі №753/10849/19, відповідач додає до Центрального апеляційного господарського суду скрін-шоти повідомлень з телефону (роздруківки з Viber), за якими відбувалось погодження волевиявлення сторін щодо укладання правочину з ремонту вантажного автомобіля «Mercedes- Benz Actros» реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 позивача (дивись додатки до скарги, матеріали справи). Разом із тим, наявність вказаних об`єктивних обставин, унеможливило відповідачеві своєчасно подавати докази до суду з причин, що не залежали від ФОП Воробйов О.С. (ст.269 ГПК). Зазначене виключає застосування господарським судом Дніпропетровської області положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення однієї сторони в договорі; адже, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013р. у справі № 5006/18/13/2012, від 02.10.2013р. у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 р. у справі №910/1620/13, від 14.10.2014р. у справі № 922/1136/13, від 02.02.2016р. у справі №6- 3090цс15, від 06.03.2018 р. у справі № 910/13814/17. Проте, на думку скаржника, Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 15.09.2021 р. не надав оцінки взаємовідносинам сторін в частині виконання відповідачем робіт із ремонту вантажного автомобіля, їх вартості, обсягу та якості, таким чином однобічно вирішуючи спір виключно в інтересах вимог зацікавленого позивача на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що вважає аргументи ТОВ «Еквіта Кепітал» явно необгрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні даної справи. Доводи, викладені у відзиві позивача, спрямовані лише на те, щоб уникнути законної відповідальності за свої шахрайськи дії, приховати ремонт вантажного автомобіля «Mercedes- Benz Actros» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у відповідача ФОП Воробйов О.С., є очевидно хибними та неправильними та такими, що не відповідають дійсності, а тому зазначений відзив позивача, є лише спробою ТОВ «Еквіта Кепітал» заплутати суд.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКВІТА КЕПІТАЛ" зазначив, що Позивач повністю підтримує рішення суду першої інстанції, вважає його таким, що було ухвалено за повно та всебічне законним та справедливим, а у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра М Сергійовича просить відмовити в повному обсязі.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Кощеєв І.М., судді - Чус О.В., Подобєд І.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021р.. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, в порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2021р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра Сергійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розпорядженням керівника апарату суду від 09.02.2022р., у зв`язку з відпусткою судді Подобєда І.М.- члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2021р. здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/4746/21, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2022р., колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В., апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра Сергійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2021р. у справі № 904/4746/21, прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи Позов мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквіта Кепітал" перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра Сергійовича грошові кошти у розмірі 48 240,00 грн згідно платіжних доручень: № 101 від 29.01.2021р., на суму 35040,00 грн. та № 120 від 05.02.2021р., на суму 13 200,00 грн. (а.с. 19, 20). Згідно призначення платежу, оплата здійснена за ремонт автомобіля згідно рахунку № Ф/2021/01 від 27.01.2021р. та рахунку № Ф/2021/02 від 05.02.2021р.. Позивач стверджує, що фактично послуги з ремонту автомобіля Фізичною особою-підприємцем Воробйовим Олександром Сергійовичем не надавалися та договори про надання послуг між позивачем та відповідачем не укладались, а перерахунок коштів здійснено помилково відповідальними особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіта Кепітал", без достатніх на те правових підстав. Згідно розпорядження №90-к від 30.09.2020р. про прийняття на роботу, Воробйова Олександра Сергійовича прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіта Кепітал" на посаду старшого механіка Криворізької дирекції (а.с 18). Разом з цим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 19.11.2020р. здійснено державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра Сергійовича, номер запису: 2002270000000079224. Види діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Позивач зазначає, що в результаті проведення внутрішнього аудиту встановлено, що Воробйов Олександр Сергійович, перебуваючи на посаді старшого механіка, без належної правової підстави та без фактичного надання послуг, ініціював здійснення оплати грошових коштів за фактично не проведені ремонтні роботи автомобільного транспорту, на власний рахунок фізичної особи-підприємця. Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, в якому останній просив стягнути кошти, у розмірі 48 240,00 грн.. За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України) Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України). Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України). Господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що сторонами укладено договір в один із наведених способів. Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України. За приписами ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч. 2, 3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду, від 23.04.2019р. у справі № 918/47/18, від 01.04.2019р. у справі № 904/2444/18. Як вбачається з матеріалів справи та зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквіта Кепітал" перерахувано на розрахунковий рахунок Фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра Сергійовича грошові кошти у розмірі 48 240,00 грн. згідно платіжних доручень №101 від 29.01.2021р., на суму 35 040,00 грн. та №120 від 05.02.2021р., на суму 13 200,00 грн. (призначення платежу "оплата за ремонт автомобіля згідно рахунку № Ф/2021/01 від 27.01.2021р. та рахунку № Ф/2021/02 від 05.02.2021р.", при цьому будь-яких правовідносин між позивачем та відповідачем з приводу надання послуг судом не встановлено. Доказів укладення договору підряду в письмовій формі чи у спрощений спосіб ( шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо) чи будь-яких інших документів, що свідчили б про наявність договірних чи інших правовідносин між сторонами, до матеріалів справи не долучено. Отже, враховуючи вищевказані законодавчі положення, а також встановлені факти набуття спірних коштів відповідачем без достатніх правових підстав, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що такі кошти, у розмірі 48 240,00 грн., з урахуванням приписів ст. 1212 ЦК України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем, тому підлягають поверненню позивачу. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України). Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту ст.79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок ВС викладений у постанові від 16.02.2021р. у справі №927/645/19. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача і запереченням відповідача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквіта Кепітал" на підтвердження обставини безпідставності перерахування коштів, є більш вірогідними, ніж надані Фізичною особою-підприємцем Воробйовим Олександром Сергійовичем. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Відповідачем не надано доказів відправки на адресу Позивача актів здачі-приймання виконаних робіт, а додані до апеляційної скарги фотографії із зображенням певного автомобіля не є доказом здійснення ремонтних робіт, за які були перераховані кошти. Посилання скаржника на розгляд судом першої інстанції справи за відсутності Відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву, протягом 15 днів, з дня отримання ухвали. Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021р. отримана відповідачем 24.05.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930015357306 (а.с. 37). Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2021р. ухвалено перейти до розгляду справи №904/4746/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.08.2021р.. Ухвала суду від 19.07.2021р., направлена на адресу відповідача повернулася з відміткою "адресат відмовився", проставленою органом поштового зв`язку (а.с.43-45). Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021р. підготовче засідання відкладено на 30.08.2021р.. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021р. закрито підготовче провадження у справі №904/4746/21 та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 15.09.2021р.. Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвали суду від 17.05.2021р., 19.07.2021р., 12.08.2021р. та 30.08.2021р. було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-порталі судової влади України. Таким чином, матеріали справи свідчать, що судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного виклику відповідача в підготовчі та судове засідання у цій справі, що Фізична особа-підприємець Воробйов Олександр Сергійович був обізнаний про наявність у Господарського суду Дніпропетровської області позовних вимог до нього, проте вимог ухвали суду від 17.05.2021р. не виконав, на адресу суду першої інстанції відзиву на позов не подав, і своїм процесуальним правом щодо явки в судові засідання чи подання будь-яких клопотань не скористався. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Враховуючи викладене та на виконання ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Воробйова Олександра Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області 15.09.2021р. у справі № 904/4746/21 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя Е.В. Орєшкіна Суддя О.В. Чус