Ухвала КАС ВС № 203/4419/17

УХВАЛА 09 лютого 2022 року м. Київ справа № 203/4419/17 адміністративне провадження № К/9901/45840/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача: Бевзенка В.М., суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 203/4419/17 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми відшкодування, відсотків та моральної шкоди, УСТАНОВИВ: У 2017 році ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила: - визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати (затримки/перешкоджанні в виплаті) гарантованої суми вкладу та такими, що порушують норми статті 24 (дискримінація), статті 41 (гарантія права власності) Конституції України; - визнати право позивачки на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договорами банківського вкладу (депозиту) «Ощадний» рахунок № 26209530825801, який становить: 21 193, 94 гривень; - зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести дані позивачки до загального реєстру вкладників; - зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити гарантовану суму та шкоду, спричинену незаконними діями Фонду (3 %, інфляційні втрати та моральну шкоду); - стягнути з відповідача гарантовану Законом України суму відшкодування у розмірі 21 193,94 гривень; - стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 11 937,02 гривень; - стягнути з відповідача на користь позивачки відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 3 557,10 гривень; - стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 500 000 гривень. Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження ухвалив розглянути та розглянув її за правилами загального позовного провадження. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 позов задоволено частково, внаслідок чого: - визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невжиття заходів до включення відомостей щодо позивачки до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти у межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, на суму 21 193, 94 гривень; - зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити відомості щодо позивачки до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, на суму 21 193,94 гривень; - в іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково, внаслідок чого: - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у скасовано; - позов задоволено частково; - стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивачки суму 21 193 ,94 гривень за договором банківського вкладу (депозиту) «Ощадний» рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський»; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у задоволенні заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення щодо ухвалення додаткового рішення щодо судового збору у справі № 203/4419/17 відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 позивачка оскаржила їх у касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021 касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків з вимогою, зокрема сплатити судовий збір, або зазначити інші підстави для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі. 19.01.2022 до Верховного Суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків касаційної скарги. У поданій заяві про усунення недоліків касаційної скарги, позивачка просить її звільнити від сплати судового збору з таких підстав: 1) згідно з постановою Великої Палати Верховного Суд від 15.05.2019 у справі № 817/777/16; 2) судовий збір, який необхідно сплатити за подання цієї касаційної скарги значно перевищує 5 % річного доходу позивачки, що є підставою застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» для звільнення її від сплати судового збору. Дослідивши зміст касаційної скарги разом із заявою про усунення недоліків, Суд дійшов такого висновку. Щодо звільнення позивачки від сплати судового збору згідно постанови Великої Палати Верховного Суд від 15.05.2019 у справі № 817/777/16. При прийнятті ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 23.12.2021 у цій справі, Суд зазначив таке: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 160/15864/20 дійшла висновку про те, що дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а тому немає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору в цій справі. Тому Велика Палата Верховного Суду, дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/649/16 (11-1032апп18), оскільки цей висновок протирічить висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.05.2019 у справі № 817/777/16, і підстав для відступу від такого висновку не вбачається. Суд наголошує на тому, що у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.05.2019 у справі № 817/777/16 зроблено висновок про те, що дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій. Також, Суд наголошує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Отже, на фізичних осіб-вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації не поширюється дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. А отже, Суд констатує, що дія частини третьої статті 22 Закону №1023-XII не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону №4452-VI). Ураховуючи наведене, Суд не вбачає підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/777/16. Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 140/3043/19, від 08.12.2020 у справі № 640/25034/19, від 15.11.2021 у справі № 640/24967/20, від 13.12.2021 у справі № 640/30648/20. Щодо звільнення позивачки від сплати судового збору згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 01.11.2011 № 3674-VI "Про судовий збір". На підтвердження указаної обставини позивачка, як доказ надала копію довідки з податкової про відсутність доходів за попередній час від 06.01.2022 № 732, а саме за період з ІІІ квартал 2020 року по ІІІ квартал 2021. Суд, надавши належну оцінку указаному доказу зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 01.11.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли, зокрема, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Касаційну скаргу у цій справі подано у 2021 році, а тому позивачка мала б подати до суду докази, які б могли підтвердити те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивачки за повний 2020 рік. Проте, позивачка надала довідку, яка відображає її дохід починаючи з ІІІ кварталу 2020 року, а тому цей доказ Судом не приймається. З огляду на те, що недоліки зазначені в ухвалі Верховного Суду від 23.12.2021, не усунуті, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається особі, яка її подала. Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 203/4419/17. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 203/4419/17 - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити скаржниці, що повернення касаційної скарги не перешкоджає їй реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржниці надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується. Суддя-доповідач В.М. Бевзенко Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа