Ухвала КАС ВС № 160/5076/20

УХВАЛА 07 лютого 2022 року Київ справа № 160/5076/20 адміністративне провадження № К/990/3057/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі № 160/5076/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "НоваПей", про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату недоїмки, рішення про застосування штрафних санкцій, ВСТАНОВИВ: 21.01.2022 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 19.01.2022. Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 04.11.2021, 20.12.2021 як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. У цих касаційних скаргах містилося посилання на пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України був обґрунтований неправильним застосуванням судами вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.01.2021 у справі №804/4958/16. Верховний Суд визнав, що в цій частині касаційна скарга не містила обґрунтування, в чому саме полягає неправильне застосування норм права. Також суд звернув увагу, що посилання ГУ ДПС на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України не містило взагалі обґрунтування. Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить. У втретє поданій касаційній скарзі, на відміну від попередньо поданих касаційних скарг, відсутні доводи про неправильне застосування судами пункту 44.6 статті 44 ПК України, яке у попередніх касаційних скаргах були приведені у взаємозв`язку із посиланням на постанову Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №804/4958/16. В іншій частині доводів касаційна скарга змін не зазначала. Аналогічно попереднім касаційним скаргам, у втретє поданій, міститься посилання на пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України без наведення обов`язкових умов, передбачених при оскарженні судових рішень на цих підставах, та відповідного обґрунтування, в чому саме полягає помилка судів у застосуванні норм права. Водночас, у касаційній скарзі міститься посилання на частину четверту постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №4, відповідно до якого під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик. Взаємозв`язок цієї постанови Пленуму Верховного Суду України із підставами для касаційного оскарження судових рішень та конкретними висновками судів попередніх інстанцій, які ГУ ДПС вважає неправильними, у касаційній скарзі не обґрунтовано. Крім того, з постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд дійшов висновку, що , у разі отримання фізичною-особою підприємцем доходу, більшого ніж 150000 грн на рік, він повинен перейти на загальну систему оподаткування, до нього не застосовуються правила оподаткування єдиним податком, визначені статтями 293 та 298 ПК України. За не перехід фізичної особи підприємця від спрощеної системи оподаткування до загальної, передбачена штрафна санкція. Однак, ГУ ДПС не довело, що кошти, які, як воно зазначає, отримані ОСОБА_1 від ТОВ «НоваПей» є чистим оподатковуваним доходом, з урахуванням прибутку і з відрахуванням видатків, пов`язаних з господарською діяльністю. Суд зазначив, що у зв`язку з не встановленням чистого оподаткованого доходу для ФОП ОСОБА_1 за 2017 - 2018 роки, не варто вираховувати податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування. ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, здійснював декларування свого доходу, який не перевищував 1500000 грн на рік, не встановлено отримання річного доходу більше встановленого податкового максимуму. У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування неправильності такої позиції суду апеляційної інстанції. Зазначений у касаційній скарзі, поданій втретє, пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, аналогічно попереднім касаційним скаргам, так і не містить свого обґрунтування. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі № 160/5076/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "НоваПей", про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату недоїмки, рішення про застосування штрафних санкцій - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон