Ухвала КАС ВС № 520/698/21

ф УХВАЛА 07 лютого 2022 року м. Київ справа № 520/698/21 адміністративне провадження № К/990/132/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №520/698/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Міністра оборони України, у якому просив: - визнати незаконним і скасувати рішення Міністерства оборони України, в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №86 від 27 жовтня 2020 року, у частині відмови в погодженні виплати полковнику юстиції ОСОБА_1 , грошової компенсації в сумі: 1 273 654, 80 грн за належне йому, а також членам його сім`ї, для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів; - зобов`язати Міністерство оборони України, в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, погодити виплату полковнику юстиції ОСОБА_1 , грошової компенсації в сумі: 1 273 654, 80 грн за належне йому, а також членам його сім`ї, для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів; - зобов`язати Міністра оборони України затвердити виплату полковнику юстиції ОСОБА_1 , грошової компенсації в сумі: 1 273 654, 80 грн за належне йому, а також членам його сім`ї, для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів; - зобов`язати Міністерство оборони України здійснити виплату ОСОБА_1 , грошової компенсації в сумі: 1 273 654, 80 грн за належне йому, а також членам його сім`ї, для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, позов задоволено частково: - визнано незаконним і скасовано рішення Міністерства оборони України, в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №86 від 27 жовтня 2020 року, у частині відмови в погодженні виплати полковнику юстиції ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі: 1 273 654, 80 грн за належне йому, а також членам його сім`ї, для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів; - зобов`язано Міністерство оборони України, в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, повторно розглянути питання щодо погодження виплати полковнику юстиції ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі: 1 273 654,80 грн за належне йому, а також членам його сім`ї, для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 30 грудня 2021 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №520/698/21 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З урахуванням зазначеного, скаржник вказує, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки Верховним Судом не було сформована правова позиція у спірних правовідносинах. Проте, таке обґрунтування не є достатнім у розумінні пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Так, скаржником не зазначено в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, розгляд яких надав би нового, уніфікованого розуміння застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола осіб. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття фундаментального значення справи є оціночним, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження. Отже, Міністерство оборони України у касаційній скарзі належним чином не обґрунтувало підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №520/698/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. …………………………… …………………………… …………………………… Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду