Ухвала КГС ВС № 904/6510/20

УХВАЛА 07 лютого 2022 року м. Київ cправа № 904/6510/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Дроботової Т. Б., розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Вуйчак Олени Юріївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 за позовом фізичної особи-підприємця Вуйчак Олени Юріївни до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача- Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору оренди та акту приймання-передачі, зобов`язання орендодавця укласти договір оренди нерухомого майна ВСТАНОВИВ: 26.01.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця Вуйчак Олени Юріївни (далі-ФОП Вуйчак О.Ю.) Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (повний текст складено 13.01.2022) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 у справі № 904/6510/20, подана 25.01.2022 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобом поштового зв`язку. Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на час подачі позову, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становить 2102, 00 грн. За змістом підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Предметом позову у справі № 904/6510/20 (відповідно до заяви від 18.05.2021 про уточнення позовних вимог) є скасування договору оренди №906-ДРА/19 від 25.11.2019 між Департаментом по роботі з активами Дніпропетрвоської міської ради та ФОП Вуйчак О.Ю. та акту приймання-передачі об`єкта оренди до вказаного договору, який виправлений на 01.03.2018, другою стороною до Договору оренди №906-ДРА/19 від 25.11.2019; зобов`язання орендодавця укласти договір оренди нерухомого майна за адресою: м.Дніпро, вул. Іларіонівська, буд. 29 згідно з чинним законодавством України. Тобто три немайнові вимоги, тому за подання касаційної скарги скаржникові необхідно сплатити (2101, 00 грн х 3) х 200%= 12 612, 00 грн. ФОП Вуйчак О.Ю. додала до касаційної скарги квитанцію від 24.12.2021, яка підтверджує сплату судового збору у розмірі 2481, 00 грн. Таким чином, ФОП Вуйчак О.Ю. необхідно доплатити судовий збір і надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 10 131, 00 грн за наведеними нижче реквізитами: -Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 -Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 -Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) -Код банку отримувача (МФО): 899998 -Номер рахунку отримувача (стандарт): UA288999980313151207000026007 -Код класифікації доходів бюджету: 22030102 -Судовий збір (Верховний Суд, 055) -Призначення платежу: *;101 Відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху. Частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Крім того, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу), зокрема, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода із ним. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України). Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Призначення Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України - це перш за все, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямовувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказувати напрям, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи при цьому, судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Звертається увага скаржника на те, що неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень. Оскільки скаржник, пославшись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не обґрунтував того, чи є такі неправильне застосування та/або порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного (відповідних) пункту (пунктів) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України України, згідно із частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, тому її слід залишити без руху. Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі. У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові. Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Вуйчак Олени Юріївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 у справі № 904/6510/20 залишити без руху до 28.02.2022, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б.Дроботова