LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Хмельницький апеляційний суд679/314/21

від 02.02.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року м. Хмельницький Справа № 679/314/21 Провадження № 22-ц/4820/67/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Філіпчук О. В., з участю: в режимі відеоконференції позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 і представника ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 вересня 2021 року (суддя Базарник Б. І., повне судове рішення складено 13 вересня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки Служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : 03 березня 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначав, що 30 березня 1984 року його батьки зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_6 та він є єдиним спадкоємцем після його смерті. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_7 . Після її смерті йому стало відомо, що мати на випадок смерті 10 грудня 2019 року склала два заповіти, відповідно до яких заповідала йому 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , а онучці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 - квартиру АДРЕСА_2 . У встановленому законом порядку він прийняв спадщину. Збираючи документи для оформлення спадщини, дізнався, що квартира АДРЕСА_2 придбана батьками під час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі 14 травня 2009 року. Договір купівлі-продажу був оформлений на ім`я ОСОБА_7 і відповідно до закону проведена реєстрація права власності на нерухоме майно. Квартира, яку мати заповіла ОСОБА_3 , відповідно до статті 60 СК України є спільним сумісним майном батьків, оскільки вони за життя не укладали ні шлюбного контракту, ні договору про поділ в натурі набутого під час шлюбу майна, ні договору про визначення їх часток у праві власності на квартиру. Відповідно мати могла розпорядитися лише належною їй 1/2 частиною квартири АДРЕСА_2 . Належну батькові 1/2 частину цієї квартири має право успадкувати він, проти чого заперечує законний представник ОСОБА_3 . Тому позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . За ОСОБА_3 визнати право власності на іншу 1/2 частину вказаної квартири. Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року до участі у розгляді справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки Службу у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 вересня 2021 року у позові відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Вважає помилковим висновок суду, що він не довів порушення свого права на спадщину. Суд не взяв до уваги те, що за відсутності документів про право власності батька на 1/2 частину спірної квартири та у зв`язку із запереченням законного представника його малолітньої доньки ОСОБА_3 ОСОБА_4 щодо права батька ОСОБА_6 на 1/2 частину квартири, оформити спадщину у нотаріальній конторі вони не можуть, у зв`язку з чим порушуються його права. Суд залишив поза увагою той факт, що пунктом 4.21 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, передбачено оформлення права власності на частку у спільній сумісній власності того із подружжя, хто пережив спадкодавця. У відзиві на апеляційну скаргу законний представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вважає правильним висновок суду, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину спірної квартири. Крім того, вказує, що квартира АДРЕСА_2 була придбана за особисті кошти ОСОБА_7 , які остання отримала від своєї матері ОСОБА_8 (26075 доларів США). Докази на підтвердження цих обставин вона сама не могла надати, а клопотання про їх витребування суд першої інстанції залишив без задоволення. У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали. Законний представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 і представник ОСОБА_5 визнали апеляційну скаргу необґрунтованою у повному обсязі. Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Вважає, що рішення суду відповідає інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 . Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до пунктів 1, 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Установлено, що батьками позивача ОСОБА_1 були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 березня 1984 року (а. с. 4). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 26.02.2014 (а. с. 7). Відповідно до спадкової справи № 37/2014, відкритої 06 травня 2014 року, спадщину після смерті батька у встановленому законом порядку прийняв позивач. ОСОБА_7 від спадщини відмовилася (а.с. 189,195). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 25.07.2020 (а. с. 6). Остання за життя 10 грудня 2019 року склала два заповіти, відповідно до яких заповідала ОСОБА_1 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та онучці, дочці позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 - квартиру АДРЕСА_2 . Заповіти посвідчені державним нотаріусом Нетішинської державної нотаріальної контори Хмельницької області та зареєстровані у реєстрі за № 1431 і № 1432 (а. с. 8-9). Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 травня 2009 року і витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19 травня 2009 року ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_2 (а. с. 11-12). Сторони є спадкоємцями майна ОСОБА_7 . Позивач, вважаючи квартиру АДРЕСА_2 спільним сумісним майном батьків, проти чого заперечує законний представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 , звернувся з позовом про визнання за ним права власності на 1/2 частину цієї квартири в порядку спадкування після смерті батька. Наведені обставини підтверджується матеріалами справи і не заперечуються сторонами. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів порушення свого права як спадкоємця. Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Фактично суд усунувся від вирішення спору. Обставини справи свідчать про наявність між сторонами спору про право власності на спадкове майно, оскільки позивач вважає квартиру АДРЕСА_2 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і претендує на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька, а законний представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 заперечує проти цього. Вона вважає квартиру особистою приватною власністю ОСОБА_7 , на яку має право онучка померлої ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом. За наявності такого спору оформлення спадщини у нотаріальній конторі неможливе. З огляду на викладене частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо наявності спору, який підлягає вирішенню у судовому порядку. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (частина 1 статті 1226 ЦК України). У силу частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуто ними у період шлюбу, може бути спростована, у тому числі в судовому порядку. При вирішенні такого спору необхідно з`ясувати джерело і час придбання майна. Квартира АДРЕСА_2 придбана 14 травня 2009 року під час перебування подружжя ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі. Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України. Так, пунктом 3 частини 1 цієї статті передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. На спростування презумпції спільності права власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на спірну квартиру, придбану у період шлюбу, представники відповідачки надали копію виданої філією Удмуртським відділенням № 8618 Сбербанку Росії довідки про проведення операції з готівковою валютою та чеками від 05 травня 2009 року, відповідно до якої від ОСОБА_8 (матір ОСОБА_7 ) було прийнято 26075 доларів США для зарахування на рахунок фізичної особи (а. с. 25) та видану АТ «Райффайзен Банк» виписку по рахунку, належному ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ), згідно з якою на рахунок № НОМЕР_4 07 травня 2009 року зараховані кошти у сумі 26000 доларів США, які були видані ОСОБА_7 готівкою 14 травня 2009 року (а.с. 186). Отримання зазначених коштів мало місце саме у день укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 - 14 травня 2009 року. Зазначені докази позивач не спростував. Із матеріалів спадкової справи № 37/2014, відкритої 06 травня 2014 року після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що у заяві про прийняття спадщини після смерті батька від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_1 зазначав, що на день смерті залишилося спадкове майно: 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 , грошові вклади, що зберігаються в ПАТ КБ «ПриватБанк» і просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом. 10 жовтня 2014 року Нетішинська міська державна нотаріальна контора видала позивачеві свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене майно. Про наявність іншого спадкового майна ОСОБА_1 не вказував. За життя ОСОБА_6 не претендував на виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності (квартира АДРЕСА_2 ). Відповідно до складеного 10 грудня 2019 року заповіту ОСОБА_7 заповіла зазначену квартиру дочці позивача ОСОБА_3 . У зв`язку з наведеним вище апеляційний суд вважає доведеним факт придбання спірної квартири ОСОБА_7 за кошти, які належали їй особисто. Частково заслуговують на увагу аргументи, зазначені у відзиві на апеляційну саргу, щодо придбання квартири спадкодавцем за особисті кошти. Тому підстав для задоволення позову немає. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Документально підтверджені судові витрати законного представника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітньої доньки, необхідно стягнути з позивача з таких підстав. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). На підставі статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу відповідачці у справі надавав адвокат Волков С. В. відповідно до договору про надання правничої допомоги від 18 березня 2021 року. Відповідно до пунктів 4.1. і 4.2. договору про надання правничої допомоги від 18 березня 2021 року вартість правничих послуг узгоджується актом приймання-передачі правничої допомоги, виходячи з тирифів 1 година роботи адвоката становить 600 грн. Оплата підлягає перерахуванню клієнтом на розрахунковий рахунок бюро або може бути внесена в касу бюро. До закінчення судових дебатів представник відповідачки наддав акт приймання-передачі правничої допомоги від 02 лютого 2022 року з описом наданих послуг, відповідно до якого вартість правничої допомоги складає 2700 грн. Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). На підставі наведених норм права, наданих суду доказів на підтвердження розміру витрат законного представника відповідачки на професійну правничу допомогу та у зв`язку з відмовою в позові наявні підстави для стягнення таких витрат з позивача. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 вересня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ), витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2700 грн (дві тисячі сімсот грн). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 лютого 2022 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»